Блоги → Перегляд

Біблійна притча про Давида і Голіафа

П'ятниця, 12:14, 13.05.22

Рейтинг
4 0
Переглядів
385

0
0

     "У Віфлеємі жив собі один чоловік на ім`я Єcсей. І було у того чоловіка восьмеро синів, троє з яких служили ізраїльському царю Саулу. Найменший серед братів, Давид, був пастухом і доглядав у батька отару овець.

     Якось Господь прикликав ізраїльського пророка Самуїла і сказав йому: «Посилаю тебе до Єссея, вифлеємця, бо Я наглянув собі царя Ізраїлю між його синами».

     - Як довідаюсь, кого саме? – запитав Самуїл.

     - Збирайся в дорогу, і йди. Помажеш Мені того, на кого тобі вкажу, - відповів Господь.

     І вчинив Самуїл, що Господь велів. А як прийшов у Вифлеєм, міські старшини затривожилися, вийшли йому назустріч і питають: «Чи твої відвідини віщують нам добро?» Той відповів: «Добро! Я прийшов, щоб очистити і принести жертву Господеві». І він очистив Єссея і його синів та приніс в жертву ягня.

     Коли Єссеєві сини піднялися з колін й постали перед пророком, він не зміг здогадатися, кого саме обрав Господь. Всі були статні й величаві за винятком одного, що пас вівці. Та коли його погляд зупинився на ньому, Господь повелів: «Підведи його до жертовника і помаж, це він». Узяв Самуїл ріг з олією й помазав його серед його братів. І Дух Господній зійшов на Давида.

     Тим часом язичники, філістимляни, зібрали велике військо і пішли війною на ізраїльського царя Саула. Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян. Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так, що між ними була долина. І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім`я Голіаф, ростом трьох з половиною метрів. На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцир, що важив сімдесят кілограмів. На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима, ратище якого було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив тридцять кілограмів. Попереду нього виступав міцний щитоноша.

      Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стоїте? Виберіть серед себе одного й нехай виступить проти мене! Коли він зможе боротися зі мною і мене вб`є, перемога буде за вами, і ми повернемося назад, а коли я подужаю його то його вб`ю, ми знищимо вас і вашу країну».

     Почувши ці слова, Саул і весь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми. А філістимлянин наближався вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

     Давид же був братом трьох старших братів, які пішли з Саулом на війну. Раз якось Єссей звелів своєму синові Давиду: «Візьми трохи підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір, та довідайся, як їм ведеться».

     Встав Давид рано-вранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем. На сорок перший день ізраїльтяни та філістимляни знову вишикувались до бою, лава проти лави. Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному, побіг у бойові лави, прибіг туди й спитав братів, як їм тут ідеться. Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовий борець на ім`я Голіаф, й промовив, як звичайно, а Давид почув це. Ізраїльські вояки полякалися і знову ніхто не вийшов.

     Давид запитав у вояків: «Що буде тому, хто вб`є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той необрізаний філістимлянин, що сміє так зневажати бойові лави супротивника?» Ті відповіли: «Того, хто його вб`є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків».

     Старші почули ті слова, які сказав Давид, і переказали їх Саулові, й Саул велів його покликати. Тоді Давид сказав до царя Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!» Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битися, бо він досвідчений вояк із молодощів. А ти – юнак і пастух!» Тоді Давид відповів: «Слуга твій пас вівці у батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари, то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, поб`ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, накинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб`ю на смерть. І левів, і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив ізраїльтян й ізраїльське військо».

     І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина». Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!» І взяв Давид в руки свою палицю, вибрав з потоку п’ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці (стародавня ручна зброя для метання каменя) почав наближатися до філістимлянина. А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

     Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, сказав до нього: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами та мовив до нього: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям». А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем, з довгим і коротким списом. Я ж іду на тебе в ім`я Всевишнього Господа, якого ти зневажаєш. Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб`ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що є Всевишній Господь. І тоді всі зрозуміють, що не мечем і списом Господь дає перемогу, і що кому перемогти, а кому загинути – вирішує Він».

     І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг назустріч філістимлянинові, сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю. Меча ж не було у Давида та він підбіг до філістимлянина і, ставши над ним, ухватив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши голову.

     Отак пастух Давид подужав воїна Голіафа каменем і пращею й убив його на смерть. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулись втікати. І здригнулися воїни Ізраїля й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до самого кордону. І філістимляни падали трупом по дорозі".

 

   Чому мені захотілося переказати цю відому біблійну притчу? По-перше, так повелів Всевишній Господь; по-друге, - пояснити її приховане, езотеричне значення. Як і в усіх Священних Писаннях, у Біблії справжня істина приховується від непосвячених за товстим нашаруванням незначних, буденних епізодів, фактів, важкої лексики, незрозумілих висловів та повторів. Оригінальні Писання пишуться важкою й незрозумілою для непосвячених мовою, бо так розпорядився Господь, який не бажає розкривати таємниці Всесвіту недостойним людям, котрі перебувають на низькому рівні космічного розвитку. Здебільшого такі люди на притчу про Давида і Голіафа дивляться, як на вигадку, красиву казку, яка не має жодного історичного підґрунтя. Тобто, слідкуючи лише за канвою, сюжетом оповідання, вони не бачать і не розуміють тієї сакральної істини, яка навмисне приховується від них.

     Здавалося б, які паралелі можна провести між війною ізраїльтян з філістимлянами та війною українців з росіянами, адже це, насправді, такі далекі і багато в чому несумісні епохи? На поверхні оповідання ми бачимо лише непереможного казкового велетня Голіафа і забобонний страх зраїльтян. Тоді як насправді в сюжеті розгортаються не якісь локальні події, а події глобального значення і розкривається їхній взаємозв’язок (або відсутність такого взаємозв’язку) з вищими Космічними силами. Тому, порівнюючи війну Ізраїля з філістимлянами і війну, яка сьогодні точиться на теренах України, насамперед слід звернути увагу на силу, котра допомогла Давиду перемогти, здавалося б, непереможного Голіафа.

     Такими силами в притчі є сили світла, добра. На стороні світла, тобто Бога, виступає Давид, а на стороні темряви, тобто диявола, стоїть Голіаф. Отже, філістимляни на чолі з Голіафом, як і сучасні росіяни - орки виступають на стороні зла, а ізраїльтяни на чолі з Давидом, які не піднімали першими меча, як і сучасні українці – на стороні добра.

     Таким чином Всевишній Господь у всіх Своїх священних притчах, напучуваннях промовляє до людства словами Вищої Істини – кожен, хто ігнорує Божі Заповіді, «не вбий», «не вкради», хто піднімає першим меча на свого мирного супротивника, від меча і загине.

     Сьогодні Росія схожа на страшного велетня Голіафа, вона пішла загарбницькою війною проти мирного і трудолюбивого народу. Вихваляється, що знищить незалежну українську державу, назавжди впокорить волелюбний український дух. Але цей «велетень» страшний лише ззовні, і проти нього вже вийшов на поле бою простий український пастух Давид з пращею в руці і камінням у торбі.

     Тому Всевишній Господь нещодавно прорік: «Сповісти всім! Переможе – Украйна, бо Я з нею! Росія ж – буде покарана, бо Я проти неї і за безглузду лють обездолю на п`ять поколінь». Амінь!

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі