Блоги → Перегляд
Мітки Леонід КравчукКравчукУкраїнаНеобільшовизмнеобільшовизмВерховна РадаВРУВолодимир ЗеленськийЗеленськийБіловезька угодаБіловезька ПущаБілорусьСРСРРадянський СоюзРосіяКацапстанРФБорис ЄльцинЄльцинСтаніслав ШушкевичШушкевичКомунізмкомунізмДемократіядемократіяЛібералізмлібералізмКПРСКомпартіякомпартіяМоскваКремльКПУУРСРкомуністична партіяНародний РухАкт проголошення Незалежності УкраїниЛевко Лук'яненкоЛук'яненкоВ'ячеслав ЧорновілЧорновілБудапештський меморандумБританіяСШАЛеонід КучмаКучмаВіктор МедведчукМедведчукЮлія ТимошенкоТимошенкоВіктор ЯнуковичЯнуковичЯникВіктор ЮщенкоЮщенкоДонбасКримІнна БогословськаБогословськаВолодимир ЛитвинЛитвинПетро ПорошенкоПорошенкоОльга СкабєєваСкабєєваросійсько-українська війнавійнаядерна зброяРПЦКГБОлександр ЛукашенкоЛукашенкоБацькабацькаООННАТОЄСЄвропейський СоюзБандераШухевичЧуркінОДКБЗахідукраїнська діаспорадіаспораЄвропарадянська номенклатураноменклатураЛех ВаленсаВаленсаСолідарністьПольщаВаршавадисидентстводисидентибільшовикиАТОУкраїнська Держава

«Леонід Кравчук для України – символ перемоги необільшовизму, ядерного роззброєння, зради національних інтересів та сепаратизму»

Четвер, 23:05, 26.05.22

Рейтинг
10 0
Переглядів
1032

0
0
У цій статті згадуються

 

«Леонід Кравчук для України – символ перемоги необільшовизму, ядерного роззброєння, зради національних інтересів та сепаратизму»

10 травня 2022 року після тривалої хвороби помер Кравчук Леонід Макарович - перший президент незалежної України. Ще в червні 2021 року стало відомо, що Леонід Кравчук переніс операцію на відкритому серці. Після оперативного втручання його помістили в реанімацію та підключили до апарату штучної вентиляції легенів. У липні того ж 2021-го в ЗМІ з'явилася інформація, що Леонід Макарович уже місяць перебуває в реанімації. При цьому на урочистому засіданні Верховної Ради  з нагоди 30-річчя Незалежності України, 24 серпня (2021) чинний президент Володимир Зеленський побажав пану Кравчуку одужання та міцного здоров'я. А 10 січня 2022 року перший президент України відзначив своє 88-річчя. В історії Незалежної України пан Кравчук залишиться першим її президентом. Який очолював її з 1991-го по 1994 рік. Саме на його президентство припали перші та найважчі роки Незалежності, коли країна переживала своє економічне та політичне становлення. Так як Кравчук був одним із підписантів Біловезької угоди (8 грудня 1991 року в Біловезькій Пущі, Білорусь) на ряду із Борисом Єльциним та Станіславом Шушкевичем (помер 3 травня 2022 року), які розвалили Радянський Союз, Леонід Макарович мав таки стати першим президентом України. Хоча насправді розвалу Союзу прагнув народ, а не Макарович, який ще вчора був ярим комуністом, а сьогодні виявився латентним лібералом. Насправді на крісло першого президента України, заслуговувала людина із числа дисидентів, які в радянські часи справді прагнули тієї Незалежної України, а не як Кравчук, який був в компартії та будував комунізм. Кравчук – це неординарна постать для сучасної історії України, політична діяльність якої залишає після себе безліч питань, проте незважаючи ні на що, але Леонід Макарович відкрив лік президентів Незалежної та нашої України.

Для того аби зрозуміти суть такої політичної постаті як Леонід Кравчук, потрібно коротко згадати його біографію. Майбутній перший президент України народився у небагатій селянській родині 10 січня 1934 року в ceлі Великий Житин (в 9 км на пн-сх від міста Рівне), Рівненського пoвіту, Вoлинcькoгo вoєвoдcтвa (на той час – Польська Республіка або Друга Річ Посполита 1918-1939 рр.). Після початкової школи в рідному селі закінчив «семирічку» в селі Городище. Потім навчався у Рівненському кооперативному економіко-правовому технікумі та на економічному факультеті Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Після закінчення університету в 1958 році, Леонід Кравчук вступив до лав КПРС. А вже у 1967-1970 роках він навчався на аспірантурі Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві, де захистив кандидатську дисертацію на тему: «Сутність прибутку при соціалізмі та його роль в колгоспному виробництві». Надалі Кравчук працював в органах КПРС: завідувачем сектору перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ, інспектором, помічником секретаря ЦК, першим заступником завідувача відділу. У 1980 році Леонід Макарович став завідувачем відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ. А у 1981 році членом Центрального комітету КПУ. До 1989-го пан Кравчук очолював ідеологічний відділ ЦК КПУ, а у 1990-му став — другим секретарем та членом Політбюро ЦК КПУ. Депутатом був обраний вперше у 1985 році, а у 1990 році став головою Верховної Ради УРСР (1990-1991 – роки посади). Саме такий шлях у Компартії Радянського Союзу дає підстави вважати Леоніда Кравчука не просто комуністом, а ідеологом та одним з керівників Комуністичної партії України, яка до 1991 року переслідувала прихильників незалежності України.

Перед тим як стати президентом України Леонід Кравчук з лав Комуністичної партії вийшов відразу після серпневого путчу в Москві (19-21 серпня 1991 року). У ті ж дні як голова Верховної Ради УРСР Леонід Макарович погодився на ініціативу «Народного Руху», а саме проголосувати за Акт проголошення Незалежності України, автором якого був Левко Лук'яненко (колишній дисидент). 24 серпня 1991 року Кравчук підписав Акт, ставши таким чином головою Верховної Ради України. Його підтримала частина депутатів з числа націонал-демократів, називаючи його «батьком незалежності», крім того на користь Леоніда Кравчука зняв свою кандидатуру висуванець комуністів Олександр Ткаченко. На перших президентських виборах України, які відбулися 1 грудня 1991 року в Україні, одночасно відбувся загальнонаціональний референдум щодо проголошення Незалежності України. Леонід Кравчук переміг у першому турі з рекордним результатом – понад 60% голосів (61,6% голосів виборців). А переміг він тодішнього лідера «Народного руху», дисидента та політвʼязня Вʼячеслава Чорновола.

Вже 7-8 грудня 1991 року в Біловезькій Пущі відбулася зустріч лідерів Білорусі – Станіслава Шушкевича, Росії – Бориса Єльцина і України – Леоніда Кравчука. Від імені своїх держав підписали «Біловезьку угоду» про припинення існування СРСР. У 1994 році Кравчук програв президентські вибори Леоніду Кучмі, але залишився у політиці - кілька разів ставав депутатом, зокрема у складі партії СДПУ(о). За час його правління, багато хто критикував його за позицію щодо ядерної зброї, яку на його думку, слід було обміняти на міжнародні гарантії безпеки, що й згодом і сталося (Будапештський меморандум 5 грудня 1994 року, зароджений Кравчуком, але уже підписаний Леонідом Кучмою, який був лише 5-й місяць як новоспечений президент України, починаючи з 19 липня 1994-го). Також дорікали за підписання Масандрівських угод та «Тристоронньої заяви» президентів України, Росії та США. Ці документи віддавали Росії Чорноморський флот за газові борги та нові поставки енергоносіїв, а також всю ядерну зброю з України. Згадують екс-президентові Кравчукові і реорганізацію Чорноморського морського пароплавства в акціонерний концерн «Бласко», за 2 роки існування якого, торговий флот прости зник. 1993 року відбувається найбільший в історії України шахтарський страйк. Зрештою Леонід Кравчук втрачає підтримку більшості у Верховній Раді України і погоджується на позачергові вибори президента. У липні 1994 року він програє вибори Леонідові Кучмі.

Після президентства Леонід Кравчук тричі обирався до Верховної Ради України. У 1994-му він виграє вибори по округу в Тернопільській області. У 1998-му і 2002 роках проходить до парламенту за списками Соціал-демократичної партії України (об’єднаної - СДПУо). 2006-го він та Віктор Медведчук (той Медведчук, що нині «зливає» Порошенка СБУ) балотувався до Верховної Ради від «Опозиційного блоку Не Так !», але не став депутатом, оскільки «Не Так!» не подолав прохідного бар’єру. Під час чергових президентських виборів у 2010 Кравчук був довіреною особою кандидатки в президенти України Юлії Тимошенко. У 2012 році, коли президентом був Віктор Янукович, працював у Конституційній асамблеї – спеціальному консультативному органі при президентові для напрацювання пропозицій щодо внесення змін до Конституції. У 2015-2018 роках (при Порошенко) Леонід Кравчук працював в складі Конституційної комісії, що згідно з указом президента Петра Порошенка, готувала зміни до Конституції України. 30 липня 2020 року (коли президентом був Володимир Зеленський) очолив українську делегацію в Тристоронній контактній групі щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі (ТКГ). Його висловлювання, щодо перспектив особливого статусу Донбасу, викликали скандал у суспільстві.

Висловлювання Леоніда Кравчука протягом десятиліть викликали неоднозначне сприйняття у суспільстві, нерідко вони призводили до роздратування патріотично налаштованих громадян. Так в 2004 році він не прийняв Помаранчевої революції і надалі різко критикував президента Віктора Ющенка (хоча Віктор Ющенко був проукраїнським президентом). У січні 2014-го Кравчук дякував «Беркуту», який стояв на Майдані Незалежності, водночас не виправдовуючи і не схвалюючи «те, що вони розігнали студентів 30 листопада 2013 року. Серед медійних конфліктів за його участю є епізод у прямому ефірі ток-шоу «Свобода слова» у 2010 році. Леонід Кравчук вступив у суперечку з кандидаткою у президенти Інною Богословською. Богословська звинуватила Кравчука в тому, що він «годується з рук пані Тимошенко». Той у відповідь пообіцяв сам купити Богословську і показав непристойний жест «від ліктя». Того ж року голова Верховної Ради Володимир Литвин в ефірі парламентського телеканалу «Рада» назвав Леоніда Кравчука «політичною повією» і порадив йому «мовчати і молити у Бога прощення» за всі зради, які той зробив у своєму житті. Так Литвин відреагував на заяву Кравчука, який назвав спікера «перебіжчиком».

У грудні 2020 року Кравчук підняв медійну хвилю, заявивши в ефірі російського телебачення про російських найманців на тимчасово окупованому Донбасі, і про те, що Путіну пора зупинитися і задуматися про мир. Також ефірі російського телеканалу Кравчук зробив комплімент пропагандистці Кремля Ользі Скабєєвій, назвавши її «хорошою людиною», і сказав, що із задоволенням дивиться її програми. В Україні це викликало широку реакцію у ЗМІ та соціальних мережах. Також Леонід Макарович «прославився» висловлюваннями щодо Криму та Донбасу: «Я коли чую, як наші лідери говорять: «Так, ми повернемо, Крим – наш», – ну, для чого обманювати самих себе і український народ? Не повернемо через краще життя в Україні. Не буде ніколи того, щоб Крим сказав: «Ми підемо назад в Україну!». Росія – не дозволить. Забрати Крим силою? Ви ж розумієте, це нереально», – висловив скепсис перший президент в інтерв’ю «5 каналу». Також Макарович зазначав: «Не треба боятися особливого статусу Донбасу (…) Якщо ми будемо продовжувати наполягати на тому, що ми все одно переможемо на Донбасі, там кінця війни не буде» – так Леонід Кравчук висловився за надання ОРДЛО особливого статусу.

P.S.

Перемога Леоніда Кравчука на перших президентських виборах 1991 року зіграла злий жарт з майбутнім України. Нажаль ця перемога «вчорашнього» комуніста і «сьогоднішнього» новоспеченого та псевдо демократа мала історичні наслідки для українців, які нажаль потягнули за собою війну, руйнації та смерть. За свої майже три роки правління (1991-1994) Кравчук роздеребанив весь ядерний потенціал України, яка входила в топ-3 держав світу по кількості одиниць ядерних боєголовок. Він обміняв ядерну зброю на псевдо та «пальцем писані по вітру» міжнародні гарантії. Кравчук через позачергові вибори президента, не встиг підписати ганебний Будапештський меморандум. Проте на 5-й місяць свого президентства, його наступник Леонід Кучма – 5 грудня 1994 року, це зробив. Даний меморандум підписували США, Велика Британія та Росія, і всі вони гарантували територіальну цілісність України взамін на її ядерне роззброєння. Рівно через двадцять років, у 2014 році Україна зазнає агресії від одного із підписантів – Росії. Україна втрачає Крим, а на Донбасі розгортається гібридна війна, яка забирає тисячі життів громадян України. Це наслідок дегенеративної політики Кравчука. І ці наслідки вже тягнуться вісім років (2014-2022) та з гібридної війни переросли в повномасштабну. Цього всього могло б і не бути, якби першим президентом України став би дисидент як В’ячеслав Чорновіл, який і програв перші президентські вибори «вчорашньому» комуністу Кравчуку. Чорновіл був тим справжнім українцем, не лише генетично, а й по духу. І це він довів ще в радянську добу своєю громадською та національною позицією, коли відкрито виступав проти комуністичного режиму. Відчайдушним захисником якого і всього комуністичного був Кравчук, який виступав проти пробудження української державотворчої і національної свідомості та переслідував українських дисидентів. Тому й не дивно, що він погодився на російські умови щодо ядерного роззброєння України. І так відверто в кінці свого життя вважав, що українцям слід змиритися з окупацією їхнього Криму та особливим статусом Донбасу. Це парадокс сучасної української історії, коли під час перших президентських виборів України перемогу здобув комуніст та ворог української державності над людиною, яка зазнала репресій за свої проукраїнські погляди і за активну громадську позицію (Чорновіл).

Нажаль Україна не отримала першого президента людину, як Станіслав Шушкевич, який став першим керманичом Білорусі (1991-1994). Шушкевич разом з Кравчуком і Єльциним підписував Біловезьку угоду 8 грудня 1991 року, яка поклала остаточний кінець Радянському Союзу. Шушкевич був справжнім білорусом і який вище ставив інтереси своєї Батьківщини. Він не був відвертим комуністом як Кравчук, батько Шушкевича теж Станіслав Шушкевич, був письменником і який зазнав репресій з боку радянської влади. А його мати Гелена Романовска (Helena Romanowska) була полькою і теж письменницею (писала лише на польській мові). Саме через матір Шушкевич прийняв польський Католицизм, а не кацапське Православя «КГБ-шної РПЦ». Шушкевич завжди був патріотом своєї землі, але в 1994-му, його було знято з поста Голови Верховної Ради Білорусі (посада була рівноцінна західному варіанту – президента) за результатами роботи парламентської комісії, яку очолював Олександр Лукашенко. І саме з 1994-го року та до сьогодні Білорусь очолює необільшовик і фанат всього радянського та комуністичного – Олександр Лукашенко, він же Бацька, і він же Алєксандр Грігорієвіч. Такий необільшовик як і Кравчук колись. Якби Білорусь очолювала людина як Шушкевич, то вона сьогодні могла би бути країною Європейського Союзу, де панував би лібералізм, свобода слова і думки, білоруська мова була б єдиною державною і вживалася у всіх сферах життя. Натомість Білорусь має скомороха на чолі, який став слугою Путіна і робить зі своєї країни новоспечену область Расєї. Шушкевич при режимі Лукашенка був в опозиції, він критикував проросійські позиції Бацьки.

Під час російської збройної агресії проти України, Шушкевич зайняв позицію останньої, гостро критикував режим Путіна. 4 березня 2014 року постійний представник Росії Віталій Чуркін, виступаючи в ході засідання Ради Безпеки ООН переплутав прізвища «Шухевич» і «Шушкевич». Після цього випадку посол так і не вибачився. Станіслав Шушкевич на таку помилку відповів таке: «Я думаю, що це демонструє так сказати «освіченість» і злість. Не можу цього коментувати. Що стосується цих російських імперіалістів, то вони всі однакові». Згодом в інтерв'ю львівському «Експресу» Шушкевич обурився: «Якщо Путін, поганий юрист, вчився у Собчака, то, цікаво, у кого вчився Чуркін? Бовкнути таке і не виправити себе чи перепросити. Зрештою, не знати, хто такі Бандера, Шухевич...» - зазначав Шушкевич. У кінці серпня 2020 року, Шушкевич запропонував позбавити російську мову статусу державної у Білорусі (в країні лише 5% населення говорить білоруською, і то це лише на заході країни). Під час протестів в Білорусі у 2020-му, він заявив, що: «у Лукашенка немає іншого виходу, як допомагати Путіну ліквідовувати білоруську незалежність. Наша країна втратить суверенітет через Лукашенка. Він сфальсифікував вибори, і це добре знає Путін. Але він знайшов підхід, щоб, користуючись цією нагодою, ввести свої війська в Білорусь, посилаючись на ОДКБ. У Білорусі є лише протест проти фальсифікації виборів, а Путін це трактує, що „можуть підпалювати, можуть бити“. Ні, таке у нас не трапляється, таке хотів би ініціювати Путін. Але доведеться і так вводити, тому що Лукашенко не вистачає армії», — сказав Шушкевич.

Саме така людина як Шушкевич мала в 1991 році очолити Україну. І це був Вячеслав Чорновіл. Він заслуговував стати першим президентом України. Саме він мав би відкрити шлях до влади українським дисидентам, патріотам, націоналістам та українській діаспорі в США, Канаді, Аргентині. Україна була б зовсім іншою якби до влади прийшли дисиденти та українська заокеанська діаспора. Україна ще б в 90-ті роки взяла би курс на Захід, все віддаляючись від Росії. І можливо Україна як і Польща вступила б в Європейський Союз та НАТО на початку 2000-х років. Ядерну зброю можна було би зберегти, якби Україна відразу зайняла ворожу позицію до Росії. Проте Чорноволу та іншим колишнім дисидентам довелося би зайняти жорстку позицію в міжнародній політиці, і поставити свою ядерну обороноздатність понад усе. Можливо через таку позицію Україні довелося би обрати варіант «третього шляху» - ні на Схід, і ні на Захід. Та стати «європейським Китаєм», тобто зосереджувати у себе виробництва провідних фірм, компаній, корпорацій, концернів Західної Європи та США. Чим би українська влада збільшила б робочі місця, та й за рахунок вливання іноземного капіталу в українську економіку, Україна вийшла би з економічної кризи. Але в будь-якому випадку, якби першим президентом став би Чорновіл, і дисиденти захопили владу в державі, Україна стовідсотково була би іншою. І можливо б війни з Кацапстаном, тобто росією не було б.

 

Яскравим прикладом є Польща. Яка в 1989 році повалила у себе комуністичний режим. На чолі якої в результаті став Лех Валенса – лідер «Солідарності», яка в 1981 році спровокувала робітничий бунт проти комуністичної влади у всій країні. На перших президентських виборах відродженої Польської Республіки у 1990 році, перемогу здобув так званий польський дисидент – опозиціонер (Лех Валенса). Парламент та уряд теж в основному сформували колишні опозиціонери при комуністичному режимі (так звані дисиденти). В результаті Польща, яка до 1989 року мала командно-адміністративну економіку (а не ринкову) та комуністичну диктатуру, обрала курс на Захід та на демократизацію суспільства. Рівно через 15 років після падіння комуністів – у 2004 році Польща стала повноправним членом Європейського Союзу. По ідентичному сценарію могла би йти і Україна, якби перемогу на перших президентських виборах здобув Чорновіл, а не Кравчук. Чорновіл як і Валенса був опозиціонером в радянський час, і він би теж обрав би курс на Захід. Якби у Польщі прийшли до влади «вчорашні комуністи», як в Україні (Кравчук), то офіційна Варшава зайняла би проросійську позицію, і видавала антизахідну, антинатівську, антиєвросоюзну риторику, як сусідня Білорусь при Лукашенко. А так першим президентом України став комуніст Кравчук, а з ним до влади прийшли необільшовики – колишні члени радянської номенклатури, або їх нащадки. Чому Кравчук в серпні 1991-го погодився на підписання Акту про Незалежність, автором якого був дисидент Лукяненко? Бо він останній голова Верховної Ради УРСР добре розумів, що СРСР розвалюється, і його політична діяльність приречена (і відповідне забезпечене та впливове життя теж закінчувалося). А так самі дисиденти, через його керівну посаду та законним шляхом, спонукали проголосити Акт Незалежності, що в свою чергу означало для Кравчука місце при владі у новій державі та при новому демократичному режимові. Так як він по суті став «батьком Незалежності». На мою думку саме приреченість комуністичного режиму і перспективні можливості при новому демократичному режимові змусили Леоніда Макаровича піти на такий крок.

Якщо згадувати всіх великих політиків України після Кравчука, то кожний другий із них походить з радянської номенклатури. Більшість депутатів Верховної Ради України при СРСР займали певні високі посади, або це були їхні батьки. До речі про це я писав у своїй статті - «Необільшовизм та необільшовики: як головне нещастя сучасної України» (посилання: https://politiko.ua/blogpost159231 ). В цій статті яскраво описується номенклатурне походження української влади починаючи з 1991 року і до сьогодні. Нажаль склалося так, що з президентством Кравчука владу в Україні захопила колишня радянська номенклатура, яка була ворогом української державності, і вона боролася в радянські часи з будь-якими її проявами. Тому після 1991 року в Україні – Верховна Рада це як Компартія СРСР, яка гребе все до себе, а народу нічого. Як в старі «добрі» радянські часи. Україна з її необільшовиками при владі стала як СРСР з більшовиками – ресурси є, земля є, і всі ніби такі «розумні» при владі, а народ то бідний. Мусить постійно їздити на заробітки в інші країни, щоб якось жити у власній країні, а не виживати. А політична орієнтація так званих необільшовицьких «українських» високопосадовців до агресії путіна, була як в СРСР – на Москву. Тобто з 1991-го і по 2014 рік в Україні панувала яскраво виражена проросійська риторика, де панували міфи про «адін і неділімий народ», «адін язик», і про «адну церковь» (РПЦ).

Та саме найгірше те, що незважаючи навіть на війну з росією, необільшовики все одно сьогодні при владі в Україні. Вони як Кравчук в 1991 році – з ярого комуніста в латентного ліберала. Тобто необільшовики як кажуть в народі почали «косити» під демократів та прихильників цінностей Заходу. Тому перемога «вчорашнього» комуніста Кравчука над дисидентом Чорновілом на президентських виборах 1991 року мала історичне значення для України, і вона в свою чергу сприяла перемозі необільшовиків (колишніх членів радянської номенклатури та ворогів української державності) над дисидентами – людьми, які в радянські часи незважаючи на переслідування та репресії боролися за Українську Державу. І все що відбувається нині в Україні - це наслідки перемоги Кравчука. Або як казав Леонід Макарович щодо оцінки роботи президента Кучми - «маємо те, що маємо». Підсумовуючи політичну діяльність Леоніда Кравчука – першого президента України, хочеться сказати, що він так і напевно залишиться в українській історії лише першим президентом Незалежної України, і не більше. Кравчук своїми діями на посту президента країни, особливо нічого доброго не зробив для народу. Він навпаки зробив певні кроки, наслідки яких постали через два десятиліття у вигляді окупації українських територій, війни, руйнацій, жертв та загрози для існування України як окремої держави. Я належу до того покоління громадян України (народжені в другій половині 90-х років) на юність і молодість яких припала окупація Криму, АТО та повномасштабна війна, і я можу побажати покійному Кравчуку, який почав процес здачі ядерної зброї України - лише вічної ганьби! І всі хто загинули в боях за Україну починаючи з 2014 року та до сьогоднішнього дня, залишаться на совісті цього комуняки.

Коментарі

mart mart 14:04
+1
я хочу трохи сказати про такі ситуації, як при Кравчуку і Ющенку
mart mart   15:06
+1

от тут себе Кравчук показує=https://www.youtube.com/watch?v=VG-fFL90BSo

він ще може сперечався з росіянами про прапор України новий і там їм доводив.

я лише чув як він з нашими сперечався про прапор ,доводячи що його не було.

він комуніст, як і путін , але все таки поступово перейшов на кращі для українців позиції, хоча може не цілком.

Ющенко нагородив бандерівців, що ніби добре але це не сподобалось полякам.

він міг це може якось хитріше зробити.

поляки мають письменницю Ewa Siemaszko (ur. 27 października 1947[1] w Bielsku-Białej[2]) – polska inżynier technolog żywienia[3][4], od 1990 roku również badaczka ludobójstwa dokonanego na wołyńskich Polakach podczas II wojny światowej[5].

вона спочатку писала про дієти а потім перескочила на укр пол конфлікт і тут їй добре пішло бо зразу стала знана.

коли бандерівців допитували привселюдно по телевізору москалі в 1960-70 х роках то поляки мовчали бо в них було добре бо був Гєрек, а

вони почали виступати в 1990, коли свідків вже мало лишилось, а наші то історики не перевірили що поляки понаписували раптом і взагалі не дуже реагували на польські закиди.
mart mart   15:11
+1

тепер знову поляки нам сильно помагають, і чому би не знайти гарний компроміс?

як було з поляками то може розказати пан Клець, бо він з Волині.

але він буде про політекономію розводити.
mart mart   15:20
+1

хоча от знайшов в інтернеті його колоритні слова:


В області нині є три прилади TruCam. - Суспільне Волинь ...https://m.facebook.com › posts· Translate this page
Дмитро Клець, profile picture. Дмитро Клець. В сраку хай запхають свій трукан, я вчора бачив як одні мінтяри на червоне світло на перехресті повертали і ...
mart mart   15:24
+1

тобто не все так однозначно, Кравчук щось там своє зробив, підписав щоб розірвати ссср і то добре.

може Чорновіл був би кращий , то треба було людям помогти йому.
vova stasyuk   08:41
0

Перемога Кравчука на перших президентських виборах зіграла ключову роль в подальшому майбутньому України. До влади дорвалися необільшовики - колишні члени радянської номенклатури та їхні нащадки. А радянська номенклатура виступала проти незалежності України. Як і сам Кравчук, який був першим комуністом в УРСР. Дисиденти як Чорновіл та українська заокенська діаспора, які справді прагнули незалежної України програли цю битву за свою неньку. Якби вони були би при владі, Україна була би зовсім іншою. А так через те що Кравчук був одним із ініціаторів Біловезької угоди (вибори президента були 1 грудня, а угода підписана 8 грудня 1991 року), його і обрали українці. Хоча його в серпні 1991-го до проголошення Акту про незалежність України підбурював дисидент Левко Лук'яненко, так як Кравчук був головою Верховної Ради УРСР. І сам народ прагнув Незалежності.
vova stasyuk   08:53
0

Пан Клець з цього ж Рачина. А Рачин в 4 км від Дубно (по львівській трасі як їхав з Львова то бачив табличку). А на Дубенщині багато то було поляків до Другої Світової війни. Хоча їх пан Клець напевно не застав, бо народжений він то у 1950 році, уже при СРСР, а поляків з Волині виселяли впродовж 1939-1941 і 1945-1947 (операція "Вісла" польсько-український обмін населення).
vova stasyuk   19:00
0

Яскравим прикладом є Польща. Яка в 1989 році повалила у себе комуністичний режим. На чолі якої в результаті став Лех Валенса – лідер «Солідарності», яка в 1981 році спровокувала робітничий бунт проти комуністичної влади у всій країні. На перших президентських виборах відродженої Польської Республіки у 1990 році, перемогу здобув так званий польський дисидент – опозиціонер (Лех Валенса). Парламент та уряд теж в основному сформували колишні опозиціонери при комуністичному режимі (так звані дисиденти). В результаті Польща, яка до 1989 року мала командно-адміністративну економіку (а не ринкову) та комуністичну диктатуру, обрала курс на Захід та на демократизацію суспільства. Рівно через 15 років після падіння комуністів – у 2004 році Польща стала повноправним членом Європейського Союзу. По ідентичному сценарію могла би йти і Україна, якби перемогу на перших президентських виборах здобув Чорновіл, а не Кравчук. Чорновіл як і Валенса був опозиціонером в радянський час, і він би теж обрав би курс на Захід. Якби у Польщі прийшли до влади «вчорашні комуністи», як в Україні (Кравчук), то офіційна Варшава зайняла би проросійську позицію, і видавала антизахідну, антинатівську, антиєвросоюзну риторику, як сусідня Білорусь при Лукашенко. А так першим президентом України став комуніст Кравчук, а з ним до влади прийшли необільшовики – колишні члени радянської номенклатури, або їх нащадки. Чому Кравчук в серпні 1991-го погодився на підписання Акту про Незалежність, автором якого був дисидент Лук’яненко? Бо він останній голова Верховної Ради УРСР добре розумів, що СРСР розвалюється, і його політична діяльність приречена (і відповідне забезпечене та впливове життя теж закінчувалося). А так самі дисиденти, через його керівну посаду та законним шляхом, спонукали проголосити Акт Незалежності, що в свою чергу означало для Кравчука місце при владі у новій державі та при новому демократичному режимові. Так як він по суті став «батьком Незалежності». На мою думку саме приреченість комуністичного режиму і перспективні можливості при новому демократичному режимові змусили Леоніда Макаровича піти на такий крок.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі