Блоги → Перегляд
Мітки АзовстальазовстальМаріупольАзовЗСУУкраїнаросійсько-українська війнавійнаПутінПутинВолодимир ПутінРосіяРФКремльМоскваКацапстанкацапиазовНАТОООНЗахідНеонацизмнеонацизмАдольф ГітлерГітлерФюрерфюрерФрідріх ПаулюсПаулюсВермахтСталінградТретій РейхРейхНімеччинаВеймарська республікаДруга Світова війнаSCMРинат АхметовАхметовСРСРДонбасЕнвер ЦкітішвіліKalush OrchestraЄвробаченняКалуш ОркестраAzovstalДенис ПрокопенкоПрокопенкоСвятослав ПаламарПаламарСергій ВолинськийВолинськийВолодимир ЗеленськийЗеленськийПапа РимськийДжо БайденБайденРеджеп Тайїп ЕрдоганЕрдоганБорис ДжонсонгеноцидАндрій БілецькийБілецькийНаціональний КорпусНаціональний корпусПатріот УкраїниНацкорпуснацкорпусМикола СціборськийСціборськийДмитро ДонцовДонцовЯрослав СтецькоСтецькоНаціократіянаціократіяЄвропейський СоюзЄСМитний СоюзМитний союзЄвропаКиївBellingcatСШАСвинарчукисвинарчукиСвинарчукГладковськийПетро ПорошенкоПорошенкоСБУСергій СивохоСивохоультраправіНаціоналізмнаціоналізмАндреас УмландУмландСоціал-Національна АсамблеяСНАМайданРасизмрасизмБілий расизмUSA TodayАрсен АваковАваковМВСАТОЧервоний ХрестДНРЛНРЛДНРДемократіядемократіяНадія СавченкоСавченкопропагандаМаріупольська катастрофа

«Азовсталь: героїзм та зрада» та «Чому Зеленський здав Маріуполь та Азов – Путіну, коли їх ще можна було врятувати» або ще простіше – Маріупольська катастрофа!

Вівторок, 02:17, 28.06.22

Рейтинг
9 0
Переглядів
5379

0
0
У цій статті згадуються

 

«Азовсталь: героїзм та зрада»

та 

«Чому Зеленський здав Маріуполь та Азов – Путіну, коли їх ще можна було врятувати»

 

Або ще простіше – Маріупольська катастрофа!

Більшість українців з увагою спостерігали за подіями в Маріуполі. Спочатку як на місто наступали кацапи, як вони бомбили, знищивши його майже вщент, як вони увірвалися в його руїни, і як завод «Азовсталь» став останнім пристанищем для українських оборонців в місті. «Азовсталь» обороняв, як і все місто, славнозвісний батальйон «Азов», який має величезну популярність і славу в Україні. В батальйоні «Азов» знаходилися справжні українські націоналісти та патріоти своєї держави. Їх не треба було зайвий раз агітувати щодо боротьби за незалежність України. За вісім років російсько-української війни «Азов» із звичайного формування добровольців з почуттям патріотизму, виріс у професійне військове формування. Яке має свою тренувальну базу, де проводить військовий вишкіл для новобранців, які хочуть стати повноцінними бійцями батальйону «Азов». Яке має зброю, амуніцію та техніку, які наближені до стандартів НАТО. «Азов» за ці роки став елітою української армії. Проте «Азов» був популярним не лише своєю військовою могутністю, і не лише в Україні. Бійці «Азову» зазвичай майже всі крайні праві націоналісти, які пропагують ідеї українського націоналізму та будівництво майбутньої України за його принципом. Не раз сам «Азов», як в Україні, так і поза нею, звинувачували в неонацизмі та у використанні його ідей. Перш за все це робили у росії, хоча в принципі, для них всі українці – це неонацисти, бандеровці та фашисти. Політичною діяльністю батальйону теж цікавилися і на Заході. В ООН раніше були занепокоєні ростом, як на їхню думку – ідей неонацизму, всередині даного військового формування. Захід в «Азові» бачив український варіант німецьких «штурмових загонів СА», часів боротьби Гітлера за владу у Веймарській республіці – в Німеччині (друга половина 20-х і початок 30-х років минулого століття). І дехто навіть передбачав у них збудник правої революції та прогнозував захоплення влади в Україні. Але 24 лютого 2022 року настала повномасштабна російсько-українська війна, і «Азов» опинився на передовій.

ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» - це зруйнований у наслідок російського вторгнення в Україну металургійний комбінат у Маріуполі. Український монополіст з випуску деяких видів металопрокату, підприємство з повним металургійним циклом. За рівнем валового доходу посідав третє місце серед металургійних підприємств України. Щорічно виробляв 6 млн т чавуну, 7 млн т сталі, 4,5 млн т прокату, 1,5 млн т агломерату. Слід відмітити, що «Азовсталь» була власністю донецької фінансово-економічної групи «System Capital Management» - «SCM» (Ринат Ахметов). Взагалі історія цього заводу почалася з рішення про будівництво металургійного заводу «Азовсталь» у Маріуполі, яке було прийняте 2 лютого 1930 року Президією ВРНГ СРСР. 7 листопада 1930 року відбулося закладення фундаменту першої доменної печі. 12 серпня 1933 року вона видала свій перший чавун. Після вторгнення росії на Донбас у 2014 році генеральний директор «Азовсталі» (Цкітішвілі Енвер Омарович) прийняв рішення відновити усі бомбосховища на території комбінату, забезпечити їх сухпайками, водою та рештою необхідного для тривалої оборони. Після 24 лютого 2022 року було ухвалене рішення відкрити прохідні комбінату, щоб забезпечити вільний доступ цивільних у бомбосховища.

У ході окупації Маріуполя 19 квітня 2022 року російські війська почали штурмували підприємство. Металургійний комбінат було практично повністю зруйновано російськими авіанальотами під час боїв за Маріуполь. 4 травня 2022 року російські війська, попри заяви, що беруть «Азовсталь» в облогу, прорвалися на територію комбінату. З 1 по 7 травня Україна та Росія за підтримки ООН домовилися про евакуацію цивільних, які ховались у бомбосховищах «Азовсталі». На процедуру екстрадиції військових-захисників «Азовсталі» окупанти не погодилися. 14 травня 2022 року гурт «Kalush Orchestra», який представляв Україну на «Євробаченні-2022», після перемоги в конкурсі звернувся зі сцени із закликом врятувати захисників Маріуполя із «Азовсталі». Це посприяло певному різкому підвищенню інтересу до «Азовсталі» по світу. Особливо у пошуковому полі «Google», де набагато частіше почали вбивати слово – Azovstal. Уночі з 16 на 17 травня частину захисників «Азовсталі» було евакуйовано на окуповані РФ території по гуманітарному коридору. Командування полку «Азов» залишилося на території комбінату.

В ході битви за Маріуполь (для кацапів) і Оборони Маріуполя (для українців), оборону міста очолювали командири батальйону «Азов». А саме підполковник Прокопенко Денис Геннадійович (1991 р.н., 31 рік), який в мирний час був викладачем англійської мови та був у рядах ультрас футбольного клубу «Динамо Київ». 19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України командирам підрозділів, які продовжували оборону Маріуполя, — Денису Прокопенко та командиру 36-ї бригади морської піхоти Володимиру Баранюку. Капітан – Паламар Святослав Ярославович (1982 р.н., 40 років), теж очолював оборону міста (заступник Прокопенка), уродженець міста Миколаїв Львівської області. В мирний час працював комерційним директором одного з підприємств. Відомим українцям став 10 квітня 2022 року, коли записав відеозвернення, в якому розповів про оборону Маріуполя, повідомивши, що понад два тижні ніхто не спілкується з представниками полку, звинуватив політиків в бездіяльності. Він зазначав: «Це пам'ятати про нас, пам'ятати вічно про Маріуполь, розказувати про це, але це місто-мученик. Це місто-борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти» - зазначав Паламар.

Після цього відео, оточення Зеленського «почуло» Паламара. 17 квітня 2022 року, рівно через тиждень йому присвоїли - Орден Данила Галицького — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Чесно! Це мені нагадало ситуацію з «6-ю армією» Вермахту, яка була під командування Фрідріха Паулюса, і яка теж опинилися в оточенні, але в Сталінграді (нині Волгоград) і під час Другої Світової війни осінню-зимою 1942-1943 року. Тоді Гітлер дав наказ присвоїти Паулюсу звання генерал-фельдмаршала. У радіограмі, відправленій Гітлером Паулюсу, крім усього іншого, зазначалося, що - «ще жоден німецький фельдмаршал не потрапляв у полон». Тим самим Фюрер недвозначно пропонував новоспеченому фельдмаршалу покінчити життя самогубством. Однак Паулюс не послухав цієї поради Фюрера, а віддав перевагу полону замість самогубства (здався в полон 2 лютого 1943 року із своєю «6-ю армією», яка в 1940 році підкорювала Францію).

Можливо Зеленський після відкритої критики Паламара, вирішив таким самим чином (присвоєнням нагороди) заткнути йому рот, чи змусити застрелитися його. Бо Орден Данила Галицького передбачається – за вірність військовій присязі та Україні! По ідеї, особа, яка отримала таку нагороду, не має морального права подумати про здачу в полон, а як справжній офіцер та відданий солдат своєї Батьківщини – має покінчити із собою. Проте 20 квітня 2022 року Паламар опублікував відеозвернення, в котрому повідомив про готовність евакуюватися, разом із цивільними мешканцями, пораненими бійцями та тілами загиблих, із оточеного Маріуполя. Паламар вважав, що в Маріуполі Путін утилізовує російських військових, які чинили звірства на Київщині. 8 травня 2022 року взяв участь у пресконференції захисників «Азовсталі» для іноземних журналістів, де критикував владу за неналежну увагу до військових, які боронять Маріуполь та сприяють евакуації мирного населення з окупованого комбінату.

Також слід відзначити, що з «Азовом» місто та завод обороняв, ще один підрозділ. 13 квітня 2022 року в результаті вторгнення росії підрозділи 36-ї окремої бригади морської піхоти зуміли з'єднатися з силами полку Азов на території металургійного комбінату Азовсталь та продовжити оборону заводу. Командиром був майор Волинський Сергій Ярославович (1992 р.н., 30 років). 18 квітня вже як в.о. командира 36-ї ОБрМП написав листа папі римському Франциску, аби той допоміг врятувати людей з Маріуполя. 20 квітня звернувся із заявою до світових лідерів Джо Байдена, Реджепа Тайїпа Ердогана, Бориса Джонсона та Володимира Зеленського з проханням деблокувати Маріуполь для евакуації цивільного населення — в тому числі дітей, поранених та загиблих, які перебувають у підвалах оточеного комбінату «Азовсталь». 3 травня 2022 року отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Ідентична ситуація як з Паламаром, після критики дали орден, щоб закрив рот або застрелився. 7 травня виклав у фейсбуці пост із різкою критикою світової влади та бездіяльністю, стосовно порятунку військового гарнізону Маріуполь. Та закликав докласти максимум зусиль для його порятунку. 20 травня 2022 року останніми з евакуйованих з "Азовсталі" вийшли командири збройних формувань оборони Маріуполя з якими вийшов і Сергій Волинський. 21 травня 2022 року на проросійському телеграм каналі «РИА Новости» з'явилось відео з майором Волинським, де він повідомив, що всі морпіхи 36-тої окремої бригади евакуйовані.

Якби українська влада не намагалася заткнути рот своїм командирам в Маріуполі, але стало ясно, що батальйон «Азов» та 36-та окрема бригади морської піхоти залишилися один на один з ворогом. 16 травня 2022 року Вищим військовим командуванням України було віддано наказ командирам підрозділів, які перебувають на «Азовсталі», зберегти життя особового складу. Про це повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Російське Міноборони повідомило про досягнення домовленості про вивезення поранених українських військових із заблокованого комбінату «Азовсталь» у Маріуполі на окуповану територію. Цього дня ввечері розпочалась евакуація — автобусами було вивезено 264 українських бійці на територію Донецької області, контрольовану російськими військами. Серед них 53 тяжкопоранені військовослужбовці доправлені до медичного закладу в Новоазовську, ще 211 захисників через гуманітарний коридор були евакуйовані до Оленівки.

Командир полку «Азов» Денис Прокопенко звернувся до українців: «Все повинно піддаватися сумніву. Кожне прийняте рішення, кожен план, кожна операція. Критичне мислення завжди породжувало сумніви в моїй голові, сумніви у правильності прийнятого рішення. Це ніколи не виходило за межі розумного, і не заважало завжди наполягати на своїй точці зору. В управлінні підрозділами завжди є ризик; на війні немає повністю безпечних планів та операцій, ти завжди ризикуєш. Головне — усвідомити, чи прораховані всі ризики, чи пропрацьований план "Б", чи віддався ти повністю цьому плану, який повинен поєднувати в собі виконання поставленої задачі та максимальне збереження життя та здоров'я особового складу. Можливо, саме тому війна — це мистецтво, а не наука: коли ти виконав поставлену задачу та зберіг максимальну кількість особового складу. Це і є вища планка управління військами. Тим більше, коли твоє рішення затверджене вищим військовим керівництвом. Слава Україні! – зазначав командир «Азову» Денис Прокопенко.

За повідомленням російського міністерства оборони з території заводу «Азовсталь» було виведено всіх оборонців міста. При чому, за російськими даними, в полон потрапило 2 439 бійців «Азову» та інших українських захисників. Однак, є причини вважати названу кількість полонених завищеною. За повідомленням російських ЗМІ, із «Азовсталі» вийшли 531 захисник. Серед останніх — командир «Азова» Денис Прокопенко (Редіс), його заступник Святослав Паламар (Калина) та майор морпіхів Сергій Волинський (Волина). Саме на цьому моменті і закінчуються бої за Маріуполь, які тривали з першого дня повномасштабної російсько-української війни – 24 лютого, і до 20 травня 2022 року. Оборона Маріуполя нам запам’ятається знищенням більшої половини міста обстрілами кацапів, масовими жертвами цивільних, вбивства цивільних, що стало частиною геноциду спрямованого проти українців, голодом в місті через блокаду, хімічною атакою на місто, мобілізацією мирних людей в окупованому Маріуполі, насильною депортацією цивільних, грабежом майна жителів міста. І звісно героїчною та довготривалою незламністю «Азовсталі» та її захисників. Маріуполь став для українців, як для німців – Сталінград.

Є версія того, що «Азов», який перебував на «Азовсталі», і командири якого не раз зазначали, що влада в Києві з ними не виходить на контакт, був не просто так кинутий на призволяще долі. Що насправді Зеленському було вигідно щоб бійці даного батальйону потрапили в полон, так як місто все одно було окуповане, а «Азовсталь» це було питання часу. Вся справа полягає в політичному питанні щодо самого полку «Азов». Перший в його історії керівник Андрій Білецький на основі націоналістичної організації «Патріот» створив славнозвісний «Національний Корпус». Національний корпус (також вживають термін «Нацкорпус») — українська націоналістична політична партія, створена шляхом об'єднання громадського руху «Чесні справи» і Громадської організації «Патріот України» 14 жовтня 2016 року. Основою партії стали активісти ГО Цивільний Корпус «Азов», колишні військовослужбовці полку «Азов», громадські активісти та члени українських ультрас-угруповань. Керівником партії був Андрій Білецький. Установчий з'їзд партії відбувся 14 жовтня 2016 в Києві, на якому вже зареєстрована у Міністерстві юстиції політична партія «Патріот України» була перейменована на «Національний корпус». Також були прийняті новий статут та програма. Лідером новоутвореної партії делегати одноголосно обрали провідника Азовського руху Андрія Білецького, його першим заступником став керівник штабу ЦК «Азов» Назарій Миколайович Кравченко.

Ідеологія Національного корпусу ґрунтується на праці Миколи Сціборського під назвою «Націократія», а також на ідеях Дмитра Донцова, Ярослава Стецька та Юрія Липи. Основними ідеями «націократії» є надкласовість та антипартійність (вважають, що усі суспільні верстви населення мусять об'єднуватися навколо спільної ідеї і праці заради майбутнього, а не конфліктувати на підґрунті статусу чи класу), особиста відповідальність керівників всіх рівнів, якісна суспільна ієрархія та децентралізація і самоврядність населення на місцях. Також Націократія – це право корінної нації керувати на своїй землі. Держава представниками Національного корпусу трактується як найоптимальніша форма існування нації. Таким чином, можна сказати, що окрім основних постулатів націократії, Національний корпус опирається і на принципи меритократизму. Були заявлені альтернативні шляхи розвитку міжнародних відносин, зокрема орієнтація на співробітництво з країнами Балто-Чорноморської осі (та створення Інтермаріуму - Балто-Чорноморського союзу), який мусить стати альтернативою як Митному Союзу, так і ЄС. З цією метою Національний корпус налагоджує відносини з усіма державами Східної Європи та Балтії, займається організацією конференцій з питань створення нового альтернативного союзу. Зокрема, на III Конференції Інтермаріуму, яка проходила в Києві 13 жовтня 2018 року, було представлено перші результати спільної діяльності в цьому напрямі.

В 2019 році дослідницька мережа «Bellingcat» оприлюднила результати своїх розслідувань, які вказують на регулярні контакти представників «Національного корпусу» та «Азову» з американськими ультраправими, серед яких представники неонацистської «Atomwaffen Division» і колишні військові США, для участі американців у конфлікті в Донбасі та для отримання практичного бойового досвіду. У звукових файлах, які має в розпорядженні дослідницька мережа, міжнародний секретар «Національного корпусу», відповідальний за стратегію «Азову», узагальнив мету співпраці з американцями як «світову консервативну революцію», спрямовану на «захист білої раси». У березні 2019 після журналістського розслідування «Bihus.info» про розкрадання в Укроборонпромі Гладковським та іншими, Нацкорпус із Національними дружинами почали акцію «Свинарчуків за ґрати» (за колишнім прізвищем Гладковського). За словами речника нацкорпусу Алфьорова «Свинарчуки — це не конкретна особистість, а загальна назва подібних чиновників».

9 березня 2019 року Національний Корпус спробував пройти до Адміністрації Президента (Петро Порошенко), але поліція, що стояла там кордоном, почала бити людей та використовувати сльозогінний газ. Того ж дня, активісти прийшли на мітинг Порошенка у Черкасах (мітинг до виборів президента України), щоб поставити питання про дії щодо Свинарчуків, але почалось заворушення і сутички з поліціянтами. Наступного дня було заарештовано очільників Черкаського осередку Національного Корпусу Дмитра Кухарчука та Антона Братка, а також ще п'ятьох активістів, яких згодом випустили. 11 березня 2019 року Андрій Білецький заявив, що за наказом президента Петра Порошенка заступник голови СБУ Віктор Кононенко готує фізичне знищення лідерів «Національного Корпусу» та «національних дружин». На це Служба безпеки України відповіла що очікуватиме коли нардеп Андрій Білецький оприлюднить дані, що підтвердять його слова про підготовку СБУ замаху на лідерів «Національного корпусу».

16 березня 2019 року Національний Корпус провів так званий «День Гніву» проти режиму Порошенка на Майдані Незалежності, який згодом перейшов на Банкову, де активісти Національного Корпусу кидали в поліцейських іграшковими свинями. Кількість учасників акції сягнула 10 тис. осіб. Того ж дня в Полтаві, під час виступу Порошенка (приурочений до виборів президента України), спецпідрозділом «ТОР» було побито й затримано активістів нацдружин, які отримали ушкодження. Увечері активісти прийшли під Полтавське обласне управління поліції і поставили запитання начальнику Управління щодо цих подій. Той, своєю чергою, вибачився за дії своїх співробітників і розповів, що ініціював службове розслідування відносно їх дій. 19 березня 2019 року подібні події сталися в Івано-Франківську, де під час мітингу Петра Порошенка (приурочений до виборів президента України) на активістів Національного Корпусу було здійснено напад представників поліції та невідомих осіб, так званих «тітушок».

Проте Національний Корпус не лише Порошенка звинувачував у розкраданні коштів виділених на обороноздатність України. Ідентична історія повторилася з політичним «наслідником» Порошенка – Зеленським. «Національний корпус» взяв участь в акціях протесту «Ні капітуляції!» в 2019 році. Куди теж з’явився головний розкрадач коштів виділених на оборону України – Петро Порошенко. Але він з Національним Корпусом не йшов, він мав власну ходу, із числа його прихильників – «порохоботів». Наприкінці 2019 року Національний Корпус разом із аграріями почав протестувати проти відкриття ринку землі та земельної реформи.  Під час однієї з акцій 17 грудня 2019 року почалась бійка між протестувальниками та поліцією. Протестувальники кидали каміння, поліція застосувала кийки та сльозогінний газ. Андрій Білецький оголосив акції безстроковими. 12 березня 2020 року активісти «Національного корпусу» та ветерани «Азову» зірвали прес-конференцію «Національної платформи примирення та єднання» та вигнали її організатора Сергія Сивохо із зали. Внаслідок цього відкрилась судова справа проти декількох діячів організації. Наприкінці червня 2020 року у представників «Нацкорпусу» відбулось декілька сутичок з прихильниками проросійської Партії Шарія.

З перших місяців існування «Азов», деякі ЗМІ (особливо російські) та дослідники звинувачували його у зв'язку з неонацистською ідеологією. Зокрема, вони вказували на використання «Азовом» неонацистського окультного символу «чорне сонце». Дослідники сучасних ультраправих рухів в Україні, а саме Андреас Умланд, В'ячеслав Ліхачов та Антон Шеховцов стверджували, що організації Соціал-Національна Асамблея та «Патріот України», на основі яких у 2014 році значною мірою формувався «Азов», були неонацистськими. На думку Ліхачова та Шеховцова, назва «Чорний корпус» є відсилкою до офіційної газети СС «Das Schwarze Korps». Шеховцов також вказував, що до складу «Азову» входять члени міжнародного неонацистського руху Misanthropic Division, які заявляли, що їхні «чорні ескадрони борються в рядах язичницького батальйону „Азов“ проти покидьків сучасного суспільства — хачів, комуністів, лібералів, азіатів та інших унтерменшів».

Андреас Умланд вказував на те, що в складі «Азову» воювали неонацисти з Росії — Роман Желєзнов, Олексій Кожемякін та Олександр Парінов. Останній раніше був пов'язаний із «одним із найгорезвісніших неонацистських угруповань путінської Росії» — Бойовою організацією російських націоналістів (БОРН). На думку Умланда «Азов» є «одним із найпроблематичніших та найнезвичніших із нових збройних частин України», «керівництво полку до його створення найдемонстративніше та безапеляційно заявляло про власний біологічний расизм». Зокрема, Андрій Білецький заявляв, що «лікування нашого Національного організму необхідно починати з Расового очищення Nації», а Олег Однороженко казав, що «людиною розумною (Homo sapiens), в біологічному розумінні, вважаємо лише Білу Європейську Людину». За твердженням Умланда, члени СНА до Майдану неодноразово нападали на людей із «неслов'янською» зовнішністю. При цьому, Андрій Білецький у 2014 році заявляв, що «Ми від себе не відходили. Все, що є за душею в „Азову“, — виходить із його правої ідеології, спадку „Патріота України“.

Уже в 2022 році, той же Андреас Умланд додав, що початково батальйон справді мав ультраправе походження, але ставши регулярним бойовим підрозділом, він став «деідеологізованим». До Азову новобранці приєднуються не через ідеологію, а тому, що «він має репутацію особливо потужної бойової одиниці». В'ячеслав Ліхачов у 2014 році стверджував, що люди з неонацистськими поглядами складають меншість у батальйоні, і йому навіть відомі випадки, коли воювати в «Азов» ішли люди з «лівацькими, антифашистськими поглядами». Водночас, у 2018 році він заявив, що за його інформацією в «Азові» відбувається системна ідеологічна індоктринація бійців, і були випадки, коли вісімнадцятирічні аполітичні хлопці за півроку ставали свідомими неонацистами. В самому полку «Азов» зазвичай заперечують зв'язки з неонацизмом. Водночас, у 2015 році в інтерв'ю «USA Today» представник полку Андрій Дяченко заявив, що «лише 10-20 %» вояків полку є неонацистами.

Український журналіст, блогер та громадський діяч Олена Білозерська, відвідавши «Азов», зазначила: «Патріот України» і «СНА» складають кістяк «Азову», але далеко не всі бійці батальйону — націоналісти. Людей з більш поміркованими поглядами не бентежить сусідство хлопців з витатуйованими рунами і написами типу «100% racist». Голова МВС України Арсен Аваков так прокоментував питання про праворадикальну ідеологію, яку сповідує більшість бійців «Азову»: Так, більшість із присутніх у батальйоні «Азов» хлопців мають своє сприйняття світу. Але хто вам сказав, що ви можете їх судити? Не забувайте, що зробив батальйон «Азов» для країни… Всякий, хто скаже мені, що ці хлопці проповідують нацистські погляди, носять свастику і так далі, — відверто бреше та займається дурницями. Я багато годин провів із бійцями «Азова» в розмовах. Немає там ні нацизму, ні свастик. У 2018 році, Палата представників США прийняла положення, яке забороняло надавати військову допомогу «Азову» (зокрема, зброю та навчання) через його зв'язок з неонацистами. Восени 2019 року була спроба Конгресу США визнати полк «терористичною організацією», але цього не сталося.

P.S.

З оборонців міста Маріуполь українська влада зробила героїв та символом незламності українського національного духу. Українські ЗМІ із жителів та оборонців міста зробили мучеників. Захід типу «захоплювався» героїчним опором міста навалі путінської армії. Як українська влада, так і міжнародна політична спільнота показували всім, як вони «намагаються» врятувати оборонців та жителів міста. Що вони ведуть регулярні перемовини з російською владою щодо «коридорів». Але в будь-якому випадку їхні дії призвели до падіння міста. Першочергово винна в тому українська влада та головне командування армії. Справа в тому, що до повномасштабної російсько-української війни 2022 року, Маріуполь знаходився в 20 км від лінії фронту з ДНР. По-друге, Маріуполь це один з найбільших промислових центрів України. Тому, зважаючи на ці факти, в керівництва держави та її армії, по ідеї, мав би бути план евакуації міста у випадку повторного вторгнення путінських військ, як в травні-червні 2014 року. Або хоча б план дій. Але як показала цьогорічна воєнна весна, нічого такого подібного і близько не було. Друга фатальна помилка української влади та військового головнокомандування – запізніла евакуація підприємств та жителів міста. Якщо згадати хронологію, то від 24 лютого до середини березня 2022 року, було майже три тижня для того аби встигнути евакуювати хоча б жителів з міста. Відверто, але влада зволікала з евакуацією і робила це в малих темпах. Ще 14 березня 2022 року близько 160 цивільних автомобілів змогли виїхати з Маріуполя через Бердянськ і Токмак на Запоріжжя. А на протязі 14-16 березня 2022 року, міжнародна організація «Червоний Хрест» покинула місто. Тобто до середини березня, можна було проводити евакуацію. Але я повторюся! Якби ж то був готовий план евакуації міста до 24 лютого 2022 року. Чому директор «Азовсталі» ще в 2014 році прийняв рішення відновити усі бомбосховища на території комбінату, забезпечити їх сухпайками, водою та рештою необхідного для тривалої оборони? А після 24 лютого 2022 року відкрили ці прохідні комбінату, які були забезпечені продовольством, щоб забезпечити вільний доступ цивільним у бомбосховища. Чому якийсь директор додумався до цього, а кучка олігофренів – ні!? Чому ніхто в Україні зараз не згадує про цей далекоглядний крок директора Азовсталі? Бо саме він і виявляється головним творцем оборони Азовсталі. Якби не він і його підготовка до оборони заводу, то Азовсталь впала набагато раніше. Так чому ж на цьому прикладі не можна було передбачити евакуацію Маріуполя, який був в 20 км від лінії фронту з ДНР?

Також слід згадати, що міжнародна політична спільнота добре знала про блокаду Маріуполя, і його потенційну окупацію. Тому, ще 16 березня Червоний Хрест покинув місто, згідно наказу зверху. Так як околиці міста не мали оборонних споруд, і місто взагалі не було готове до тривалої блокади (як Ленінград в Другу Світову війну), потрібно було в перші тижні евакуйовувати населення, а за ним військових. «Азов» та інші мали би покинути місто ще в березні. А не надіятися на «швидкий» прорив ЗСУ до Маріуполя, про який українська влада і її військове командування говорили. Але про який нині ніхто уже не говорить. Українська влада після остаточної блокади міста кацапськими військами, обіцяла оборонцям міста, що буде робити спроби прориву до міста, щоб зробити «коридор» та евакуювати жителів і військових. Але це все лишилося на словах. Влада згодом забула про своїх оборонців Азовсталі та Маріуполя, і взагалі перестала виходи на звязок з ними, не говорячи про якусь гуманітарну підтримку. Гітлер, коли його 6-та армія Паулюса потрапила в оточення у Сталінграді, не забув про неї, і літаками регулярно туди постачав гуманітарні посилки. Українська влада цього не робила. Оборонці Азовсталі покладалися суто на запаси самого заводу. Але українська влада, яку очолюють особи єврейського походження допустила ідентичну помилку, як і Гітлер. Фюрер дав помилковий наказ Паулюсу стояти до кінця в Сталінграді та чекати підкріплення (щось це нагадує ситуацію з Маріуполем). Саме це зіграло злий жарт з 6-армією. Бо був втрачений дорогоцінний час, коли ще можна було власними силами вирватися з міста та прорватися до своїх, які ще були не так далеко від них. Ідентична історія з Маріуполем! В березні ще була прекрасна можливість вийти з потенційного оточення кацапами та прорватися до інших частин ЗСУ. Що тут скажеш!? Історія нікого нічому не вчить, бо її тупо ніхто не знає. А Маріуполь – це український Сталінград! Буде про що потім українській владі німцям розказувати.

А після того, як командири Азову (Паламар) відкрито в інтернеті почали засуджувати дії своєї влади, і що вона їх покинула та забула – Київ згадав про них. Почав давати їм нагороди, в надії, що заткнуть свій рот, чи то застреляться. А в кінці дав наказ – здатися. Під виглядом намагання зберегти життя особовому складу оборонців міста. Маріупольська катастрофа – бо по-іншому ніяк її не назвеш, згадуючи блокаду, голод, мародерство, геноцид, насильне вивезення мирного населення та наказ військового керівництва про так звану капітуляцію оборонців – залишиться на совісті української влади. Але про що я пишу!? Її взагалі в неї нема. А тепер потрібно дати відповідь на питання, яке я писав в заголовку своєї статті, а саме  – чому Зеленський здав Маріуполь та Азов? Даючи відповідь на це питання, я напишу, що це чиста політика. Так як Азов мав багато націоналістів в своїх рядах і навіть цілу партію під назвою Національний Корпус, очільником якої був перший командир полку Андрій Білецький. Національний Корпус закидав ідеї Миколи Сціборського, одного із творців українського націоналізму, а саме ідеї націократії. Націократія – це першочергова влада корінної нації на своїй землі. Плюс до того Національний Корпус виступав за расове питання, а саме чистоти Білої раси. Саме через це Азов та його партію звинувачували в неонацизмі - кацапи, українська влада та Захід. Особливо американці були занепокоєнні в неонацизмі Азову та порівнювали його з штурмовими загонами Гітлера. Азов американська влада звинувачувала в тому, що він мав зв’язок з неонацистськими організаціями США (які насправді легалізовані в країні – «Реінкарнація нацизму по-американськи» - https://politiko.ua/blogpost159585 ) та вербував американців-неонацистів в свої ряди. І що Азов приєднався до організації якоїсь там «світової революції білих расистів». А в Україні, Азов готував революцію та мав повалити чинну владу. Тому для того готував «дружинників» в рядах «Національного Корпусу».

В будь-якому випадку американська влада визнала Азов – неонацистами та потенційними революціонерами в Україні. Хоча я особисто нічого поганого не бачу в тому, якщо ти хочеш і прагнеш, щоб твоя раса збереглася і продовжувала існування. Демократична пропаганда до кольорового змішування всіх рас на планеті – це злочин! Це спроба позбавити біологічного права на існування кожну расу. За це демократи теж мають відповісти. Тому я підтримую Азов у його правих політичних поглядах. Проте українська влада теж бачила і бачить в Азові явну загрозу для себе. Це ще з часів правління Порошенка, якого самого і його команду Національний Корпус звинувачував у розкраданні коштів виділених на обороноздатність України. Їх Національний Корпус охрестив – «свинарчуками». Але тут нічому дивуватися, враховуючи як при Порошенку у військоматах «торгували» посвідченнями учасників АТО. Режим бариги своїми нахабними розкраданнями (особливо мільярдних траншів Заходу) призвів до підриву військового потенціалу України. І українці відчули ці наслідки правління Порошенка, коли 24 лютого 2022 року кацапи почали бомбити ракетами їхні міста. Коли стало ясно, що Україна не має ніякого ППО, яке мало би встановлюватися ще з 2014 року. Режим Зеленського у свою чергу теж підпав під критику Азову, через спроби мирних переговорів з путіним, що переросло осінню 2019-го в марш «Ні капітуляції!». І також слід згадати за різкий виступ азовців проти ринку продажу землі іноземцям в Україні, який активно пропагував Зеленський.

Враховуючи все вище викладане, полон азовців вигідний був першочергово українській владі. Так як Азов ніс загрозу в революційному питанні. А Захід особливо не засмутився потраплянням в полон так званих українських «неонацистів», яких вони ще звинувачували ледь не у «світовій расовій революції Білих». Ще й до того, якби Захід та Україна домоглися коридору з міста, то згодом захисники заводу могли їх звинувачувати в бездіяльності та здачі Маріуполя. Що й робили командири Азову в квітні-травні 2022 року. Тому чи повернуться азовці з полону, це питання стоїть під великим питанням. Кацапській владі вигідно, щоб азовці повернувшись з полону критикували українську владу. Бо їм там точно промиватимуть мізки «рускім міром». І головне, щоб не повторилася історія як з Надією Савченко. Щоб знову не було словесної пропаганди «руского міра» з вуст екс-полонених. Проте в будь-якому випадку українська влада обманула своїх воїнів в Маріуполі, вона змусила їх своїм наказом припинити опір та здатися, обіцяючи потенційний обмін військовополоненими. Але зараз бійці в кацапських і сєпарських СІЗО, де їм місцеві спецслужби промивають голови, а той обмін стає все дедалі далеким. Азовцям хочуть влаштувати так званий «трибунал» та «денацифікацію» на території ДНР. Там ніякі «женевські конвенції» не діють. А враховуючи провал Путіна в Україні, можливо він захоче відігратися на полонених українцях, щоб показати яка расєя «вєлікая і магучая». Але якщо це і станеться, хочеться вірити, що трибунал буде і в Україні, для тих, хто здав місто-герой Маріуполь!

Коментарі

mart mart 07:52
+1
Проте Національний Корпус не лише Порошенка звинувачував у розкраданні коштів виділених на обороноздатність України. Ідентична історія повторилася з політичним «наслідником» Порошенка – Зеленським. «Національний корпус» взяв участь в акціях протесту «Ні капітуляції!» в 2019 році. Куди теж з’явився головний розкрадач коштів виділених на оборону України – Петро Порошенко. Але він з Національним Корпусом не йшов, він мав власну ходу, із числа його прихильників – «порохоботів». Наприкінці 2019 року Національний Корпус разом із аграріями почав протестувати проти відкриття ринку землі та земельної реформи. Під час однієї з акцій 17 грудня 2019 року почалась бійка між протестувальниками та поліцією. Протестувальники кидали каміння, поліція застосувала кийки та сльозогінний газ. Андрій Білецький оголосив акції безстроковими. 12 березня 2020 року активісти «Національного корпусу» та ветерани «Азову» зірвали прес-конференцію «Національної платформи примирення та єднання» та вигнали її організатора Сергія Сивохо із зали. Внаслідок цього відкрилась судова справа проти декількох діячів організації. Наприкінці червня 2020 року у представників «Нацкорпусу» відбулось декілька сутичок з прихильниками проросійської Партії Шарія.
mart mart   07:54
+2

Враховуючи все вище викладане, полон азовців вигідний був першочергово українській владі. Так як Азов ніс загрозу в революційному питанні. А Захід особливо не засмутився потраплянням в полон так званих українських «неонацистів», яких вони ще звинувачували ледь не у «світовій расовій революції Білих». Ще й до того, якби Захід та Україна домоглися коридору з міста, то згодом захисники заводу могли їх звинувачувати в бездіяльності та здачі Маріуполя. Що й робили командири Азову в квітні-травні 2022 року. Тому чи повернуться азовці з полону, це питання стоїть під великим питанням. Кацапській владі вигідно, щоб азовці повернувшись з полону критикували українську владу. Бо їм там точно промиватимуть мізки «рускім міром». І головне, щоб не повторилася історія як з Надією Савченко. Щоб знову не було словесної пропаганди «руского міра» з вуст екс-полонених. Проте в будь-якому випадку українська влада обманула своїх воїнів в Маріуполі, вона змусила їх своїм наказом припинити опір та здатися, обіцяючи потенційний обмін військовополоненими.
vova stasyuk   13:52
+1

Азов виступав проти Порошенка і Зеленського, які розкрадали кошти виділені на оборону України. Плюс до того Білецький не хотів зливатися з Правим сектором Коломойського. А останньому потрібна була така сила, як Азов, щоб давити своїх опонентів та мати вплив і репутацію в Україні. Звичайні азовці не хочуть йти на службу жидам. Це я точно знаю!
vova stasyuk   21:44
0

В будь-якому випадку американська влада визнає Азов – неонацистами та потенційними революціонерами в Україні. Хоча я особисто нічого поганого не бачу в тому, якщо ти хочеш і прагнеш, щоб твоя раса збереглася і продовжувала існування. Демократична пропаганда до кольорового змішування всіх рас на планеті – це злочин! Це спроба позбавити біологічного права на існування кожну расу. За це демократи теж мають відповісти. Тому я підтримую Азов у його правих політичних поглядах.
vova stasyuk   21:45
+2

Плюс до того я був в його складі літом 2014 року. Тому я завжди був і буду солідарним з Азовом!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі