Блоги → Перегляд
Мітки Українабіженцівнутрішні біженціУкраїнська моваукраїнська мовамоваЗахідна УкраїнаСхідна УкраїнаНаддніпрянщинаКиївросійсько-українська війнавійнаЄвропейський СоюзЄСЗахідЄвропаЗСУРосіяКацапстанРФМоскваКремльросійська мовакацапимобілізаціяарміявійськоматБандеровцібандеровціУПАЧервона арміяСРСРПоліссяВолиньГаличинаЗМІВолодимир ПутінПутінПутинЗУНРДруга Світова війнаХарківЛьвівЛуцькРівнерусифікаціяокацапленняБандерівщинабандерівщинаПруссіяпруссиНімеччинаНімецька імперіяКалінінградКенігсбергПольщаЛитваТевтонський Ордентевтонський орденнімецька мовапрусська моваФранцузько-прусська війнаБілорусьбілоруська моваУкраїнська ДержаваЧехіяАвстрійська імперіяАвстріячеська мовагерманізаціяПангерманізмпангерманізмСлов'янислов'яниПерша Світова війнаСокілМирослав ТиршПанславізмпанславізмАвстро-Угорська імперіяЧехословаччинаАвстро-УгорщинаРоман РатушнийРатушнийАрестовичУкраїнізаціяукраїнізація

«Східноукраїнські переселенці на Західній Україні – вбивці української мови чи п’ята колона, або все зразу?»

П'ятниця, 20:10, 08.07.22

Рейтинг
5 0
Переглядів
2093

0
0
У цій статті згадуються

 

«Східноукраїнські переселенці на Західній Україні – вбивці української мови чи пята колона, або все зразу?»

В Україні з початком повномасштабної війни зявилося багато внутрішніх біженців. Перш за все це були біженці з тих областей, де відбувався наступ російських військ, а саме Київська, Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області. Їхня чисельність вимірювалася мільйонами. Ті хто вирішив залишитися в Україні, а не виїжджати в Європейський Союз, поїхали в основному на Західну Україну, яка була далекою від зони бойових дій. Внутрішнім переселенцям уряд обіцяв щомісячні виплати та забезпеченням тимчасовим житлом. Спочатку війни, місцеві жителі західних регіонів з розумінням ставилися до біженців із східних регіонів. Дехто крім гуманітарної допомоги надавав житлову, тобто приймали в себе вдома. Проте пройшли місяці, і біженці із Східної України стали нестерпними для місцевих. Вони почали себе вести так, як ніби їм всі «далжни». Серед біженців виявилося достатньо багато прихильників «руского міра», які звинувачували київську владу та бандерівців у «розв’язанні» цієї війни. І що нібито ЗСУ «обстрілює» їхні міста (зазвичай таке пизділи харковскіє і данєцкіє). Про такі слова біженців на Західній Україні можна прочитати у соцмережах та у різних виданнях. Їх вистачає вдосталь. В тимчасових помешканнях або гуртожитках, часто можна було почути як гучно грає російська попса, на що жалілися місцеві жителі. В багатьох закладах Західної України ситуація дійшла навіть до абсурду, на вхідних дверях, і на всьому де можна було почепити, чіпляли оголошення, де зазначалося, що заклад та його працівники обслуговують своїх клієнтів на державній українській мові. І причина на це була, так як «бєженци» відверто та категорично не хотіли розмовляти на українській мові, а коли їм щось пояснювали на цій мові, вони казали – «ми нє панімаєм украінскій язик». Найгірше буде те, якщо держава цим біженцям зі Сходу України почне роздавати безплатне житло на Західній Україні. І тоді там може розпочатися «громадянська війна». Бо ці «рускоязичні бєженци» уже дістали багатьох на Заході України.

Біженці зі Східної, Північної та Південної України мають право на фінансову допомогу з боку держави, на проживання у пункті тимчасового розміщення біженців, також право на тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України. І також на безоплатну правову допомогу, теж в установленому порядку. Держава в будь-якому випадку намагається реалізувати всі головні конституційні права – на житло, на освіту, на роботу ітд. Проте біженці нахабніють. Вони отримують тимчасове житло та фінансову допомогу на яку вони живуть. Мало хто з біженців працевлаштовується. Вони користуються всіма соціальними пільгами – безплатним житлом, навчанням, медициною. Чоловіки не поспішають взагалі ставати на облік у місцеві військомати. Це доволі сильно обурює жителів Західної України. Як кажуть там – «наші хлопці їдуть воювати та гинути за їхні міста, а вони тут у нас відсиджуються». Насправді воно так і є. Більшість біженців-чоловіків не хочуть їхати воювати за свою землю. Вони стверджують, що вони втекли «ат вайни». Чесно кажучи дивитись як здорові молоді бики, які втекли «ат вайни», в містах Західної України бухають в ресторанах і кафе та насолоджуються мирним життям, коли бандеровці (жителі Західної України) в той час воюють за їхню землю – якось дико. Доволі часто така нахабність призводить до того, що місцеві умисно викликають військомат, щоб той вручив повістки «бєженцам». Я особисто не розумію цих біженців зі східних регіонів України. Бо коли в 1944 році на Західну Україну прийшла окупаційна Червона армія, місцеві жителі Полісся, Волині, Галичини масово вступали у лави УПА та боролися за свою землю (а їх було лише в цих регіонах близько 100 тисяч бійців). Але вони не втікали «ат вайни».

Також багатьох місцевих бісить проросійська позиція біженців. Так! Вона у них є. Я не кажу що у всіх, але складається таке враження, що у більшості. Із настроїв біженців часто можна почути, що повномасштабну війну «розвязав» Київ, а не Москва. І що нібито ЗСУ «обстрілює» їхні міста. Да це абсурд! Але це реальність. Багато хто з місцевих, а саме ті що сперечалися з біженцями, чули як вони звинувачували у війні Київ та бандерівців. Про це також можна знайти інформацію в західноукраїнських ЗМІ, де час від часу публікуються замітки про конфлікти місцевих з біженцями. І ті ж місцеві часто у соцмережах під такими постами, або у коментарях під статтями на сайтах пишуть – «якого хуя вони не попіздували в расєю до путіна? А приперлися сюди до ненависних і фашистських бандерівців, яких у російських ЗМІ ледь не роблять людожерами?». Ще обурює місцевих хамство переселенців. Які готові на кожному кроці зазначати, що їм всі «далжни», бо на їхній території йде війна, яку типу «розв’язав» вище згаданий Київ та «бандеровци». Їхня нахабність проявляється на самому побутовому рівні. Вони паркуються на вулиці як хочуть, як звикли в Києві та Харкові. В лікарнях і у державних органах без черги заходять в кабінети, бо вони «бєженци». Київські взагалі мають зверхнє ставлення до місцевих, бо вони ж «сталічниє люді».

І їхнє хамство проявляється ще й в мовному характері. Вони принципово «гаварят па-руски» і «нє понімают украінскій язик». Саме цікаве, що коли ця бидлота приїжджає в Польщу, Німеччину, Францію, Італію, Англію, чи ще там кудись, вона ж не каже місцевим – «я/ми нє панімаєм ваш язик», або «можна па-руски, патамушо я нє панімаю ваш западний язик». Чи може Західній Україні треба дати автономію і відновити ЗУНР, щоб змусити «рускоязичних» із всієї іншої України розмовляти українською. Я вважаю, що ці рускоязичні східняки не вивчають української з двох причин – або в них мало інтелекту та пам’яті, або вони зневажають українську і не хочуть її знати. Я схиляюся більш до другого варіанту. Чому місцеві поляки, чехи, німці, угорці, румуни на Західній Україні можуть вивчити українську, а ця бидлота зі Сходу – ні!? Я нащадок німецьких колоністів, і я вивчив українську, мій друг із поляків Луцька також зміг вивчити українську. Чому ми представники інших націй та культур змогли вивчити українську мову, а ці тупорилі недокацапи зі Сходу – ні!? Так от хочеться сказати всім «рускоязичним бєженцам», які принципово не переходять на українську мову та зневажають її – валіть нахуй до себе назад додому, або ще краще зразу до путіна, щоб на українській землі не водилася недокацапська нечисть! Бандерівці на відмінну від цих «бєженцов» не втікали із своєї землі «от вайни», а гідно прийняли червонопиких в 1944 році. Що «бєженцам» перешкоджає так само вернутися до себе додому, і захищати свою землю і міста від окупанта, як бандерівцям в 1944 році?

Проте західних українців найбільше бісить не засилля біженців із Східної України, не їхня проросійська позиція, не їхнє нахабство, а їхня російська мова. Яку нині більше чути в центрах міст Західної України, аніж української. І це правда. Нині в центрі Львова, Луцька, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська, Рівного, Чернівців більше почуєш російської мови. Бо в центрі міста, як кажуть «шаряться» - «бєженци». Це абсурд! Щоб в містах Західної України переважала російська. Таке враження, що ми повернулися в радянські окупаційні часи. Або як згадував мій тренер в розмові зі мною про наше рідне місто Рівне, що зараз через цих біженців, у нього складається таке враження, що він повернувся у 80-ті, коли в Ровно (як тоді Рівне звали) «гаваріть па-руски» було модно і престижно. І ти тільки одне що чув, то тільки «рускій язик». Але на то була історична причина. В 1944 році на Волинь і Полісся пригнали мільйонну окупаційну армію червонопиких (Червона армія), щоб придушити загони УПА. Тоді в міста цих регіонів, як і Галичини, наганяли кацапчуків із західної та центральної росії. Лише з часом і в післявоєнні часи туди почали підтягуватися місцеві українці із найближчих сіл та селищ. Хоча в моєму Рівному, був один такий район міста (в якому я виріс), який називали «бандеровським», через поселення там колишніх вояків УПА або їхніх родичів (це Басів Кут, хто з Рівного, той має знати). Чесно кажучи ця нинішня «рускоязична» тенденція в містах Західної України виводить із себе. Там «бєженци» із сходу України вимірюються мільйонами. І якщо їм влада почне роздавати житло, то «окацаплення» регіону неминуче, враховуючи їхню відверту проросійську позицію.

Проте конфлікт з місцевими починає переростати в такі локальні сутички (поки ще словесні). Місцеві сперечаються і показують своє невдоволення біженцями і їхньою поведінкою. Так звана громадянська війна неминуча, якщо цих «бєженцов» не відправлятимуть назад додому на Схід або в Кацапстан до Путіна. Східноукраїнські біженці своєю російською мовою витісняють українську, вони несуть загрозу для її існування, через свою «рускоязичну» принциповість (небажання переходити на українську). Ще раз повторюся, що якщо їм там будуть роздавати безплатне житло, то буде повторення радянського окупаційного сценарію та русифікація міст (а «бєженцов» там мільйони). І тоді путін прийде на Західну Україну «защіщать рускоязичних». І ці «рускоязичні» радо приймуть його війська, бо своєю поведінкою та проросійськими поглядами вони показують, що вони «п’ята колона». Путінському режиму на руку таке переселення «рускоязичних» на Західну Україну, яка завжди була оплотом української державності та української мови. Знищити із середини національний центр України – Бандерівщину (Західну Україну), означатиме остаточне падіння України як держави, і відповідно знищення її нації та мови. Хоча я вважаю, що уряд та Зеленський умисно намагаються русифікувати Західну Україну. І якщо він почне роздавати житло там східноукраїнським біженцям, це підтвердить дані наміри.

Європейська історія знає мовний випадок, який призвів до фактичного, але не фізичного знищення цілого народу. Колись існував такий собі народ в Середньовіччі, під назвою – прусси. Прусси походили з балтійських племен. По генетичному коду вони були подібні до теперішніх литовців. Мешкали прусси на території теперішньої «ерефної» Калінінградської області, яка до 1945 року була Східною Пруссією з центром в Кенігсберзі, що нині є Калінінградом (РФ). Також землі теперішньої північно-східної Польщі, а саме Вармінсько-Мазурського воєводства були їхньою територією. В 13 столітті прусські землі підкорив Тевтонський Орден. В результаті їхню землю почали заселяти німецькі колоністи. З часом німецькі колоністи почали збільшуватися чисельно та почали тіснити місцевих прусів. Яким нахабно та цілеспрямовано насаджувалася німецька мова. Через засилля прусської землі німецькими колоністами, прусси почали приймати їхню мову та культуру. І в 18 столітті прусська мова фактично була уже мертвою мовою, хоча її народ не був знищеним. Його просто асимілювали і зробили частиною великого німецького народу. І як би парадоксально це не звучало, але обєднана Німеччина, яку ми нині знаємо, постала лише у 1870 році під час Французько-прусської війни 1870-1871 року. Саме з Прусії розпочався процес створення Німецької імперії. Нині в Німеччині проживає понад мільйон німців прусського походження. Зазвичай в північних регіонах Німеччини. Дана історія показує нам, як мовна експансія одного народу знищила мову іншого, і в результаті призвела до асиміляції і цілковитого зникнення цілої нації. І головне без фізичного знищення! Подібна ситуація нині відбувається в Білорусі. Через російськомовну експансію, нині в Білорусі на білоруській мові розмовляє лише 5% відсотків населення (і то це лише в західних регіонах Білорусі, як в Україні). Білоруська мова нині на межі вимирання, і якщо Білорусь остаточно зроблять областю росії, то білоруси втратять свою мову і стануть частиною росіян, як колись прусси частиною німців. А українці хочуть подібного сценарію? Якщо ні, тоді шановні лише жорстка Українізація, і не більше!

P.S.

Західноукраїнці або як кажуть «бандеровци» не будуть мати єдності з наддніпрянськими українцями доти поки не буде вирішене мовне питання. Причина цього розколу пояснює історія. З 1654 року з Переяславської ради і до 1991 року Наддніпрянщина була під кацапами, і відповідно вона «окацапилася» та прийняла «рускій язик». Кацапську мову їм насаджували насильно різними указами та циркулярами, а українська натомість заборонялася. От настав час для зворотньої помсти! Якщо зараз не змусити наддніпрянців говорити українською, то вони і далі будуть хохлами, малоросами, новоросами та ким хоч, але в будь-якому випадку «добривом» для «великомордовського кацапського народу». Вони є нащадками козаків, які прийшли на Лівобережну Україну з Галичини, Волині, Поділля, Полісся, Брацлавщини втікаючи від польського гніту, а саме від окатоличення та ополячення. І не для того їхні предки козаки боролися за Українську Державу, щоб вони (наддніпрянські українці) будучи їхніми теперішніми нащадками стали придатком москаля. Лише насильницька Українізація дасть позитивний результат. А саме цілковита заборона російської мови у всіх сферах життя. В Україні не має бути книг, видань, фільмів, серіалів, музичних кліпів та пісень, різної продукції на російській мові. Лише абсолютною забороною російської, і насадженням української настане та справжня українізація Наддніпрянщини. Наддніпрянці хай вирішують - вони стають українцями, або пиздують нахуй до кацапів. Бо Наддніпрянщина це етнічна українська земля і це український життєвий простір, де кацапу і малокацапу нема місця.

Наддніпрянщина має нині пройти українізацію, як колись в свій час Чехія проходила «словянізацію». Ця країна і її чеський народ з 1620-го і до 1918 року були під Австрією. Австрійці, які походили з племен баварців (згодом стали частиною німецької нації) насаджували чехам свою німецьку мову з баварським діалектом. Австрійці умисно робили чеську мову так званою  – «мовою бидла». Німецька насильно насаджувалася чехам, як наддніпрянським українцям російська. Вона була привілейована, і знання її дозволяло зробити карєру в державних органах або просто давала чеху можливість вибитися у вищий світ. Австрійці хотіли германізувати чехів, які були словянами. І їм це поступово вдавалося. Чехи почали забувати свою мову. Доказом цього є чеські колоністи на Волині і Галичині до Першої Світової війни. Частина з них (зазвичай ті, чиї регіони межували з Австрією) розмовляли виключно на німецькій мові, але вони вважали себе чехами. Проте в 19 столітті відбулося чеське національне пробудження. Чехи згадали, що вони окрема нація, яка має власну мову. Серед чехів, крайні праві націоналісти, типу спортивного товариства «Сокіл» (засновник Мирослав Тирш) пропагували чеську мову та боротьбу у ній з німецькими слідами (німецькі слова, букви та терміни). Вони зародили панславізм, який пропагував звільнення всіх словянських народів з під влади німців та австрійців. І це дало результат! Після Першої Світової війни, чехи звільняються з під влади австрійців, та разом із словаками в 1918 році проголошують свою державу – Чехословаччина. В якій продовжувалася боротьба з наслідками пангерманізму. Німецькомовних чехів змушували переходити на чеську.

Ще раз повторюся - ідентичний шлях має пройти нині Наддніпрянщина. Лише жорстку українізацію. І я про це напишу словами загиблого на фронті активіста та мого ровесника (1997 р.н.) Романа Ратушного: «чим більше росіян ми вб'ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м'ясом для росіян. Коли ми її виграємо – отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни. Якщо ви приймете цей факт, вам не потрібні будуть рожеві окуляри від Арестовича чи ваших улюблених аналітиків, які точно знають, коли помре черговий російський цар чи коли у русні закінчаться ресурси. Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства пов'язані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по ту сторону, з усіма хто є носієм російської субкультури. Інакше це все випалить вас…» - зазначав загиблий Ратушний. Це золоті слова справжнього українця та патріота своєї Батьківщини! Вічна пам’ять тобі хороброму українському воїну! І борцю з кацапами – унтерменшівським «отродієм» угро-фінів, мордви, аланів, адигів, башкирів, але не слов’ян і не білих європейців! На кінець я можу сказати, що лише українізація обох сторін українців по обидва боки берега Дніпра нарешті їх обєднає. І в жорсткій та цілеспрямованій українізації нічого поганого нема. Бо мова – це головна ознака нації, а нема мови – нема нації!

Коментарі

mart mart 21:30
+2
дуже добрий допис.

я б сказав що тут до справи треба підійти хитріше. якщо робити напряму то може не вдатися. треба придумати хитрий підхід
mart mart 21:38
+2
от чому в срср була часами українізація і вона була успішна?

я маю на увазі коли там Рильський ,Скрипник, ...а потім Шелест.
mart mart 21:39
+2
у фільмах східні українці говорять більш соковитою і багатшою мовою ніж ми , в 1950х роках наприклад.
vova stasyuk 22:46
+1
Нажаль радянська українізація була для того аби виявити всіх свідомих українців. Але тепер українці мають свою державу і можуть реалізувати справжню українізацію. Лише проблема в тому, що хоч українці мають свою державу, але не вони нею керують.
vova stasyuk   22:50
+1

Наддніпрянські українці справді мали багатішу українську мову до валуєвського циркуляра. А далі з середини 19 століття українську кацапи гнобили. Хоча до Першої Світової на Слобожанщині і на Донбасі серед місцевого населення більше розмовляли українською.
vova stasyuk   22:59
+1

Та й треба не забувати, що наддніпрянці це нащадки тих русинів, які втекли з Галичини, Волині, Полісся, Поділля, Брацлавщини в Дике Поле від поляків. Тому в них там намішувалися діалекти. А після Переяславської ради їм почали навіювати кацапську. А ті що залишилися на Волині і Галичині, трохи зазнали полонізації української мови.
vova stasyuk   23:20
0

Але після тої же Переяславської ради туди на Наддніпрянщину почали наганяти кацапів. Да ще тоді вони мали ще якусь слов'янську кров (це ті що жили на Смоленщині, Курщині, Воронежчині, бо далі там йшли хто хоч). Але наддніпрянські українці все одно почали окацаплюватися. І окацапилися таки. А галичани, волиняни, подоляни полонізувалися трохи. Ще й до того були чеські і німецькі колоністи. Я як вчився в Академії, то до нас по міжнародним програмам присилали вчитися поляків. І я замітив, що ті хто були з північно-східної Польщі, там де колись була Пруссія, всі вони відрізнялися від інших поляків з півдня, центру і заходу. Більша половина їхніх дівчат були з таким золотавим відтінком волосся і зелені очі. Були і з голубими очима. Але все одно вони візуально відрізнялися від інших поляків. Я пам'ятаю з історії Польщі, що в Середньовіччі поляки ходили походами на прусів (балтійські племена). І вони підкорили Мазовію та Вармію (пн-сх Польща). Жаль тих прусів всі їх хотіли зробити частиною свого народу.
"Знищити із середини національний центр України – Західну Україну, означатиме остаточне падіння України як держави, і відповідно знищення її нації та мови". Знаєве, у моїй голові ще десь в квітні промайнула аналогічна думка: чому російськомовні переселенці так масово заполоняють Західну Україну? Невже звичайне співпадіння чи добре і заздалегідь кимось продуманий план?
vova stasyuk   20:25
0

Це продуманий план, як русифікувати Західну Україну, як останній оплот української мови. Зникне мова - зникне нація.
Авторе, ти хитрий та дуже нахабний самодур. Бо якби ти і тобі подібні не блокувавли наших із сестрою наукових досягнень, то нас, українців, було б вже більше 70 млн чол.
Але завдяки тобі з однодумцями українці добровільно переходять на меншовартісну худобу для всіх інших.
Хоч ти вважаєш себе фольксдойчем, проте і в ФРН німці під впливом плюрало-ліберальної педагогіки теж неминуче стають меншовартісними слугами євреїв та всх кольорових. І через років 15 ти німецької мови там вже не почуєш. Сам же бачиш, що вже зараз вона фонетично швидко наближається до говірки нью-йоркських негрів. Ось тобі і торжество антинауки під проводом сіоністів, з неминучим загниванням всього людства. І твої літа гарантують тобі особисто зрілість та старість їхнім прихвоснем. Повір, я тобі в такому майбутньому не звздрю.
vova stasyuk   20:02
0

Пане Дмитре! Хто блокує ваші тексти? Нині в інтернеті люди викладають лайно різного роду і характеру, аби хтось читав і дивився. Я вам взагалі пропонував 100 доларів для оформлення авторських прав на вашу ту новизну.
vova stasyuk   20:06
0

"Але завдяки тобі з однодумцями українці добровільно переходять на меншовартісну худобу для всіх інших" - ви хоч одного українця назвіть який мене послухав, чи погодився з моїми твердженнями. З ваших слів складається таке враження, що я там якийсь уже масон, і вершу долю мільйонів.
vova stasyuk   20:07
0

"Хоч ти вважаєш себе фольксдойчем" - я вам більше скажу, мене таким в Німеччині вважають.
vova stasyuk   20:10
0

Єдине з чим я можу з вами погодитися, це з тим, що в Німеччині нині багато кольорових, і вони несуть загрозу для існування німецької нації і Білої раси. Але назріває Біла революція, і не всі згідні із загибелю Білої цивілізації.
vova stasyuk   20:21
0

"І твої літа гарантують тобі особисто зрілість та старість їхнім прихвоснем. Повір, я тобі в такому майбутньому не звздрю" - пане Дмитре, ще може складеться так, що ви ще мене переживете. Он Ратушний мого року народження, який закликав українців до випалення в собі всього російського і казав чим більше ми знищемо кацапів зараз, тим менше будуть вбивати наші діти - загинув на фронті. І таких активістів як він багато, які уже покійні. Я он в 14-му служив в Азові, мені було 17 років, і я лише школу закінчив, а скільки на моїх очах полягло молодих, та навіть можна сказати юних хлопців. В Бундесвері, як отримав німецьке громадянство, теж бачив загибель молодих хлопців в Афганістані та Сирії. А зараз я воюю в Іноземному легіоні, і знову на Донбасі, як тоді в 17 років. І хто його знає, може і я скоро піду вслід за ними. Тому не пророкуйте, ніхто не знає скільки і кому відміряно. Тому враховуючи обставини, цілком можливо що ви ще мене переживете. Чого я вам і бажаю.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі