Блоги → Перегляд

Світ на зламі епох?

П'ятниця, 02:56, 24.04.09

Рейтинг
26 12
Переглядів
1976

0
0

Восени 2008 року для світу почалося реальне, а не календарне ХХІ століття. Його початком стали російсько-грузинська війна і світова фінансово-банківська криза. Це могли б бути якісь інші події, бо причини назрівали досить давно. Але сталося саме так.

Російсько-грузинська війна показала слабкість міжнародних інституцій і міжнародного права у врегулюванні сучасних міжнародних конфліктів і засвідчила готовність до перегляду світового устрою, який склався після Другої світової війни, і початку третього перерозподілу світу. Світ рухається до багатополярності, де країни для вирішення питань колективної безпеки будуть обєднуватися навколо геополітичних і геоекономічних центрів, причому поряд з існуючими будуть з’являтися і нові центри.

Світова фінансово-банківська криза 2008 року – це не просто циклічна криза одного з секторів економіки, яка в силу глобалізації охопила фондові ринки в усіх частинах світу і призвела до краху ряду банків, це початок Першої глобальної депресії, яка торкнеться тією чи іншою мірою всіх країн. Той фінансовий пузир (за різними оцінками, в 5-10 разів перевищує вартість світового продукту), який бездумно надувався роками, луснув. Приведення грошової маси в усіх авуарах до масштабів реальної економіки вимагатиме скоординованих зусиль всіх держав і займе не один місяць чи рік.

Ці дві події оголили переломну суть моменту, який переживає людство. Спроби використати традиційні політичні і економічні інструменти для нормалізації ситуації показують їхню низьку ефективність. Міжнародні політичні і економічні організації (всі – від ООН, НАТО та ін. до ОПЕК) відверто показали своє неадекватне розуміння ситуації і нездатність до ефективного реагування на серйозні виклики.

З Першої глобальної депресії світ вийде іншим. Це і є кінець історії, тієї історії, яка в ліберальній парадигмі вільного ринку досягла свого апогею у ХІХ столітті і далі могла лише еволюційно змінюватися у незначних деталях. В економічній політиці апогей лібералізму проявився у пануванні ідей монетаризму у практиці міжнародних економічних інституцій і провідних держав світу. Початок кризи засвідчив закінчення панування монетаризму як політики ринкового фундаменталізму.

Нова історія вимагатиме не лише заміни моделі економічної політики в деяких країнах, а революційних за своїм змістом перетворень – заміни всієї економічної системи, де ринку відводитиметься належна, але не панівна роль, роль держави посилиться, але будуть переглянуті відносини між державою і суспільством на користь суспільства. Необхідно зміниться ставлення суспільства до творення власної історії як до соціально-культурного проекту, в основі якого лежать цінності розвитку, а не до випадкового ланцюга подій. Це оптимістичний варіант розвитку подій. Песимістичний варіант – це тривала замкненість країн на власних проблемах, розпад сучасної системи міжнародного права, спроба традиційно подолати кризу шляхом прискореної мілітаризації економіки, перерозподіл світу у регіональних війнах за ресурси. У будь-якому випадку – це жорстке повернення до реальних проблем і цінностей у мотиваціях дій політиків.

Міжнародні консультації щодо подолання кризи засвідчили, що всі держави стали на шлях безпосереднього втручання в економічні процеси (попри запевнення в сповідуванні принципів вільного ринку), амортизуючи негативні наслідки для економіки і населення. Як тимчасові заходи це до певної міри виправдано. Але без систематичної роботи вже зараз щодо заміни економічної системи, без створення нової економічної і політичної архітектури, посилення ролі держави в економіці (аж до монополізації) при формальній, а не реальній демократії, може бути небезпечним. Приклади цього дало нам ХХ століття – Німеччина 30-х років, де нацизм і Третій рейх виникли як відповідь на Велику депресію, СРСР – який дав свою відповідь у вигляді індустріалізації і колективізації, що при тоталітарній системі обернулося мільйонами жертв. Для України – це близько десяти мільйонів жертв Голодомору.

Для світу – боротьба з Великою депресією 1929-1933 р.р. засобом створення і зміцнення тоталітарних режимів закінчилася Другою світовою війною. Памятаймо про це.

 

Коментарі

Юрко Н. 03:12
+11
Світ змінюється. Нажаль найпростіший спосіб вийти з кризи-це війна, і це лякає!!!
+3

Ты прав, процентные долги отдать никто не сможет, а потом пойдет передел имущества с боевыми походами =(
+13

Найпростіший - так, але не найефективніший.
А мене лякає не стільки загроза війни, скільки бездіяльність нашої влади щодо модернізації власних Збройних Сил розвитку оборонного комплексу економіки.
А ще - ідіотський пацифізм у суспільстві.
Нам це боком може вилізти.
+5

Якщо гряне третя світова, усе вирішать червоні кнопки, які б власні збройні сили Україна не мала...
+13

Третя світова вже почалася. Тільки не військовими засобами. І до червоних кнопок, сподіваюсь, не дійде, якщо якісь параноїки з Третього світу з глузду не з"їдуть.
Хоча мудрі люди і такий варіант повинні прораховувати.
Я не про владних. Там таких немає. Свого часу, до речі, такі ж "пацифіли" профукали третій за потужністю ракетно-ядерний потенціал у світі.
КНДР заявляє, що ядерна війна - це діло часу.
Маю надію, що її не буде.
+3

А де ви про таке читали?
+2

http://ua.korrespondent.net/world/808751
У КНДР заявили, що початок ядерної війни - лише питання часу Північна Корея заявила, що початок ядерної війни на Корейському півострові - це лише питання часу, а винні в усьому Південна Корея та США
+7

кндр частково праві. великий макіавеллі писав - що війна між сильними і слабкими державами це тільки питання часу. і горе тим правителям які не турбуються боєготовністю свого війська. так що - всі рити потативні бункери!
+14

Абдулі: Схрон з припасами ніколи зайвим не буває.;-)
А щодо війни на Корейському півострові, це - цілком реально. Північні - зайшли в глухий кут зі своїм комунізмом і, мабуть, іншого виходу з цивілізаційного глухого кута вони і самі не бачать.
Хоча і елементи шантажу там очевидні.
+13

Корея далеко. Не переймайся.
+16

Якщо до цього дійде, то і нам аукнеться. Але, гадаю, КНДР просто з вічаю шантажує США і південних родичів.
А є якісь альтернативи цього надування і лопання фінансового пузиря?
+13

Добре питання. На жаль до нього не додумались наші можновладці (в першу чергу - пан Стельмах) хоча би з рік тому.
+12

Дякую за запитання. Звичайно такі альтернативи є. Це контроль за станом фінансової системи з боку держави (в Україні це функції парламенту і Національного банку) з тим, щоб масштаб фінансової системи відповідав масштабу реальної економіки, а темпи зростання кредитування відповідали темпам зростання реального виробництва.
Цікаво, чи чекає ООН доля Ліги націй?...
Seymur Paradigma   13:12
+7

Ключовим недоліком є наявність у ООН країн, які можуть накладати вето. Інша справа, що яким чином голосування проводити? Як можна порівнювати голос Китаю і Андори? В цьому проблема.
+13

Якщо ООН не буде реформовано в найближчі роки, твоє питання стане відповіддю.
Симптоми хвороби ті ж: неадекватна часу система прийняття рішень, їхня декларативність, обмеженість інструментів для їх впровадження, безсилість проти агресорів, якщо вони зі складу членів Ради Безпеки.
+12

Цікава паралель, пане Олексо. Безсилість ООН у врегулюванні російсько-грузинського конфлікту яскраво показала можливість повторення нею долі Ліги націй. ООН має дещо ширші завдання, крім підтримання миру, які полягають у налагодженні співробітництва між країнами. Однак всі програми ООН виконуються вкрай погано, тому що на відміну від багатьох інших міжнародних організацій (наприклад, НАТО, СОТ), ООН не встановлює жорстких правил взаємодії країн і не має механізмів дотримання підписаних угод. Щодо порядку прийняття рішень Радою безпеки, то до коментаря п. Семенця добавити нічого. Тому без реформування ООН, вона може припинити своє існування. Але це буде пов"язане з великими процесами переформатування політичної мапи світу. Так було на зламі 30х-40х років ХХ ст.
+9

Нова організація виникне на території чергової супердержави або в місці згоди їх кількох. Проект "Третій храм" у Єрусалимі? :)
А які підстави вважати нинішню кризу принципово гіршою за Велику Депресію? До речі, і Велика Депресія, і нинішня криза викликані одним і тим самим - неефективною політикою ФРС (в першому випадку - недостатнє наповнення ринку грошовими засобами, в другому - переповнення). А як засіб для подолання кризи пропонується... посилення впливу держави, отже, і ФРС.
Стосовно "геополітики" - не користуйтеся вигадками Жириновського, мислення в цих термінах обов'язково призводить до формування регіональних центрів з імперськими амбіціями, бо це і є "геополітика". Все набагато складніше.
"готовність до перегляду світового устрою, який склався після Другої світової війни" - а хіба цей устрій не розпався 20 років тому, разом із одним з "геополітичних центрів"?
"Початок кризи засвідчив закінчення панування монетаризму як політики ринкового фундаменталізму." - на що політика ФРС точно була не схожа, так це на монетаристську. Чому ви вважаєте, що монетаризм піде в минуле?
+10

Дякую за вдумливе прочитання тексту.
відповідь у коментарі.
+12

Пане Славинський, що Ви мали на увазі під вигадками Жириновського, адже геополітика - це не його винахід?
Денис   22:44
+8

"До речі, і Велика Депресія, і нинішня криза викликані одним і тим самим - неефективною політикою ФРС"
Тут не ФРС винна, а людська жадоба до збагачення та надмірного споживання (ще Карл Маркс застережував).
Рано чи піздно криза би почалася, бо банківський відсоток перевищував рентабельність реального сектору.
Політика ФРС лише "фітіль".
+10

Цілком погоджуюсь, пане Денисе.

Розуміючи неминучість кризи, науковці багатьох країн світу ще з 70-х років минулого століття готували альтернативну модель суспільного розвитку.

Адаптована до України версія цієї моделі у скороченому вигляді викладена у записі у моєму блозі, присвяченому стратегічним цілям. розвитку.

Дякую за коментар.
так дійсно ми входимо в цікаву фазу розвитку. на мою думку для Вкраїни це слово повинно звучати (в оригіналі з грецької криза) - шанс. на мій погляд ми дійсно розірвемо це порочне коло.
+11

Дякую, цікаве міркування. Відповідаю в коментарі.
Світ постійно змінюється, він змінювався навіть в періоди, які ми називаємо застійними.
+13

Питання не тому, що він змінюється, а - в який бік.
Можна розвиватись, а можна - деградувати.
Ось у чому заковика.
+5

це з якої точки зору подивитися:)
Людмила -   15:00
+13

Ага. Можна з кількісної, а можна - з якісної :-)
+13
У мене ж іноді враження складається, що ця криза роздута.. як мильна бульбашка. про неї стільки пишуть і писали, ще до того, коли вона настала, що аж дивно. Вже півроку читаю щодня що в наступному місяці українські банки луснуть - а вони живуть і живуть /:) цю кризу розкручують ЗМІ. питання тільки чому і навіщо? я звичайно не применшую ваги нинішньої кризи, але вважаю, що деякі ЗМІ перебільшують.... їм це потрібно, бо це популярно і рейтингово? чи їм за це окремо платять? знаєте, в економіці є така теорія - самореалізації прогнозу - декілька експертів у 2-3 вагомих видання напишуть, що Україна на грані дефолту - повірте, так воно і буде, бо інвестори втечуть, як миші... декілька експертів скажуть, що Промінвест банкрутує - і він збанкрутує - яскравий приклад у нашій економіці. так само і з кризою, чим більше людям розповідати яка вона буде велика, тим більшою вона буде.
+3

Интересный взгляд :)
т.е. по вашему - если молчать и не говорить о кризисе, то и кризиса никакого нет?
+7

просто він буде меншого розмаху..
+2

Из пирамидной иерархии стали изымать деньги (с низших слоев общества - РАБочие), а впускать никто не собирается. Это вызовет нехватку наличности, люди перейдут на бартер (мы так уже делаем), а еще лучше напечатать свои деньги и послать Нацбанк в ОПУ!
+11

Шановна п. Вікторіє! Ваше враження щодо розкручування кризи через ЗМІ справедливе, але тільки частково. Воно відображає суб"єктивні сторони кризи і прагнення недієздатних управлінців різного рангу списати свою неспроможність на якісь сторонні обставини. Через підконтрольні ЗМІ це вкидається у суспільство. Сама ж криза має глибокі об"єктивні причини, про деякі з них я писала у коментарі на питання п. Славинського.
Відповідаю п. Славінському.

Стосовно різниці між Великою Деспресією і нинішньою Глобальною Депресією.
Велика Депресія охопила переважно країни Європи і цивілізаційно споріднену - США, тобто ті країни, які на той час формували світогосподарську систему.
Нинішня Депресія буде Глобальною, бо торкнеться всіх країн на всіх континентах, тому що всі вони входять до єдиної світової системи господарства. Перші поштовхи Глобальної Депресії у вигляді фінансової кризи це показали. Отже, її масштаби будуть глобальними.
У 20-ті роки минулого століття ліберально-ринкова система господарювання ще не вичерпала ресурси свого екстенсивного розвитку – залишалося багато країн, не включених до світової системи господарства. Розвиток технологій дозволив включити в глобалізовані торгівельні і фінансові відносини всі локальні ринки (збуту і сировини).
Люфту до розширення практично не залишилося.
Діяльність ФРС часів Великої Депресії і зараз принципово різні. У 20-ті роки долар був лише національною валютою США, і ФРС регулювало її обіг. Мабуть, достатньо ефективно, оскільки не спостерігалось воєнних дій на території США, а з Другої світової війни США вийшли настільки економічно зміцнілими, що їхня національна валюта змінила англійський фунт в якості світових грошей. Зараз ФРС виконує роль регулятора обігу долара і як національної валюти, і як світових грошей. Більш-менш це вдавалося до кінця 80-х років, коли в світовій економіці запанувала доктрина монетаризму, і ФРС з полегшенням зітхнула, оскільки мінімізація втручання в правила грошового обігу державних інституцій була політично освячена. Тоді й почала надуватися та фінансова бульбашка, яка й луснула восени 2008 р. Це відбулося б набагато раніше, але розпад СРСР і системи країн, які входили до зони його тяжіння, дав певний ресурс для екстенсивного розвитку ліберально-ринкової системи господарювання. Це на 15-20 років затримало Глобальну Депресію, про яку науковці з різних країн світу попереджали ще у 70-ті роки минулого століття.
Світова фінансова криза 2008-2009 р.р. – це свідчення того, що обсяг фінансових інструментів в обігу майже в десять разів перевищив обсяг виробленого світового продукту. Подолання кризи – це використання всіх засобів регулювання задля приведення масштабів фінансової системи до масштабів реального виробництва.
Необхідність такого регулювання загострила протиріччя між глобальними масштабами проблеми і національними можливостями та інститутами регулювання грошового обігу, виробництва і споживання.
Стало очевидно, що на глобальному рівні заходи по виходу з кризи неможливі. Глобальна проблема має розвязання шляхом дій національних урядів всіх країн по збалансуванню масштабів фінансової системи і масштабів реальної економіки.
Тому і зростає роль держав у регулюванні соціально-економічних процесів для забезпечення економічної самодостатності, тобто, забезпечення споживання населення за рахунок переважно власного виробництва. Ті країни (наприклад, скандинавські), які давно проводять таку політику, виявилися найменш вразливими до кризових явищ. Монетаризм, який заперечує роль державного регулювання економічних процесів, виявився недієздатним запропонувати інструменти виходу з кризи. В його парадигмі вони відсутні.
Цілком з Вами, Абдула, погоджуюсь. Криза - це унікальний шанс для України позбавитись як від ліберальних ілюзій і міфів (один міф про "невидиму руку ринку", яка все врегулює, чого вартий), так і від нерентабельної, затратної низькоефективної економіки. Бо ця криза не просто фінансово-економічна. Вона цивілізаційна і вимагає принципово нової парадигми світового (і національного) розвитку.
Подолати ті проблеми, які ми зараз спостерігаємо в світі, в рамках ліберальної моделі неможливо.
І Україна могла би стати лідером процесів формування нової цивілізаційної доктрини розвитку, принаймні на пострадянському просторі.
Передумови і ресурси для цього в країні є.
Але ця справа потребує значних інтелектуальних і управлінських зусиль нашої владної "еліти". Боюсь, що наразі це для них непосильна задача.
П. Тетяно, в якому геополітичному просторі Ви бачите Україну?
Ви натякаєте про НАТО?.
+11

Дякую за запитання. Проте я в тексті про НАТО зовсім не натякала.
Це питання, на мій погляд, вимагає окремого обговорення.
А щодо України, то вона цілком здатна бути самодостатнім геополітичним центром, принаймні в Східній Європі.
Денис   23:48
+3

Так точно!
Ви, як і деякі інші, не буду показувати пальцем, уникаєте прямої відповіді щодо НАТО
+5

Всі чекають референдуму, про котрий вже так довго говорять і ще довго говоритимуть.
+11

Дякую за питання. Вважаю, що тема НАТО потребує спеціального обговорення. Я не хотіла б відкривати дискусію щодо НАТО у цьому блозі, щоб не відволікати шановну аудиторію від піднятих тут питань. Проте зауважу, що за будь-якої доктрини безпеки Україні конче треба мати боєздатну армію, озброєну сучасними видами озброєнь.
Мабуть, усі розуміють, що таке нове силове протистояння у світі і тому має бути ясним як божий день, що Україна у такому океані бурхливих подій просто піде на дно. Геополітично склалося,що Україна ще з середніх віків була буферною зоною між Росією та Європою, ми металися від одних до інших і так і не нагріли собі місця ні там, ні там. Якщо, не приведи Господь, висновок з вашої основної статті втілиться в реальність, Україна повинна буде обрати свою сторону. На вашу думку, з ким нам має бути краще? І тільки не кажіть про самостійність чи нейтралітет, нас просто затопчуть, якщо ми не пристанемо до якогось берега.
+13

На дно не піде. Але з такою гризнею в "політикумі" трястиме нас добряче.
Далі. Не ми (народ) металися від одних до інших (це - суттєво). Металась еліта, точніше її різні команди. А метались тому, що в постійній гризні між собою за булаву, замість консолідуватись і опертись на власний народ, приводили сюди то поляків, то німців, то росіянців.
А чому на народ не опирались?
Та тому, що як і зараз злодійкуваті були.Боялись вила в дупу отримати.

А щоб не піти на дно, треба, щоб "владні" перестали красти, гризтись між собою, розводити корупцію це - раз.
Зайнялись економікою, армією, рівнем добробуту, перестати брехати людям, - це два.
Якщо припече - віновити ядерний потенціал це - три.
І тільки з таких позицій говорити про те "з ким ми", чи "хто з нами".
Ось і вся геополітика.
+13
Тетяно, політика самодостатності - це крок ніби і лікувальний стосовно кризи, але небезпечний стосовно війни. Бреттонвудські домовленості враз зі створенням Світового Банку, МВФ, ВТО мали на меті перш за все глобалізацію економічних відносин, що повязало б всі держави спільним інтересом миру і співпраці і нівелювало можливість повторення світової війни. Погодьтесь, в цьому щось є, тому що величезні корпорації зовсім не зацікавлені у війні - де б вона не проходила, бо у них всюди є свої філії. якщо ж зараз всі почнуть як равлики ховатись, то подім почнуть як тигри нападати...
+13
п. Тетяно, що ви маєте на увазі під політикою самодостатності? Хіба в сучасному світі це реально?
П. Тетяно, добре пам"ятаю Вас по першому скликанню, як одного з активних і продуктивних депутатів. Здається Ви були автором "Закону про власність" - з якого "все почалося..."

Куди Ви так надовго зникли ...?
+11

Дякую, п. Мотре на доброму слові. Я не зникла. Разом зі своїми однодумцями ми працювали, щоб Україна стала незалежною не тільки юридично, а й фактично, щоб український народ став господарем на своїй землі. Ми винесли урок з революційної ситуації початку 90х. Тоді національні сили були об"єднані однією метою - проголосити незалежність. Вона була досягнута. Але питання взяти владу не ставилося. Лідери прагнули інтегруватися в існуючу. Тому поширювалася думка, що управлінського досвіду у націонал-демократів недостатньо, треба залишити старі кадри. Але за 18 років не підготували і нових. Що з цього вийшло, ми всі бачимо. Крім того, не ставилося питання якості держави Україна, її місця у світі, її соціально-економічного устрою. Тому після закінчення депутатських повноважень ми з колегами-однодумцями займалися підготовкою стратегічної програми розвитку України, створили партію "Україна Соборна", яка у складі Українського народного блоку двічі брала участь у парламентських виборах.
Дякую п.п.Вікторії і Олені Павл за питання. Відповідаю одразу обом. Безумовно, політика самодостатності в сучасному світі реальна лише як виняток (наприклад, Скандинавія). Цей світ тримався на каркасі фінансово-економічних і політичних механізмів, які полегшували екстенсивний розвиток світового господарства і забезпечували включення локальних ринків у світовий ринок, організований як велетенська фабрика, де кожна країна (як цех) має своє місце у світовому розподілі праці і випускає певну продукцію. Бреттонвудські домовленості, МВФ, СОТ, Світовий банк - це якраз і є тими механізмами. Зараз можливості екстенсивного розвитку вичерпалися. Частково я писала про це у відповіді п. Славинському. Початок Глобальної депресії є сигналом до зміни характеру розподілу праці, світового господарства, механізмів регулювання. А головне - приведення обсягів фінансової системи до масштабу реальної економіки і об"єктів регулювання (економіки країни) до масштабу юрисдикції суб"єкта регулювання (держави). Інакше вийти з кризового стану і перейти на інший щабель технологічного і соціального розвитку не вдасться. Роль держави в цих процесах полягатиме і в тому, що вона повинна взяти на себе роль стимулятора розвитку, адже корпорації не вкладатимуть гроші в ті наукові і технологічні розробки, які не дають швидкого прибутку. Ті країни, які зроблять ставку на посилення державного регулювання для забезпечення максимально повного циклу самозабезпечення, стануть процвітаючими. Не в сучасному світі, а в майбутньому. Вони матимуть шанс не зникнути, як це не раз траплялося в історії.
А щодо незацікавленості у війні величезних корпорацій п. Вікторіє, то історія конфліктів останніх десятиліть в Азії, Африці, Південній Америці свідчить про протилежне.
А хіба Бреттон-Вудські домовленості не втратили чинність 15 серпня 1971 року?
+12

Уточніть, будь ласка, що Ви мали на увазі?
15 серпня 1971 президент Ніксон в односторонньому порядку припинив обмін долара по золотому стандарту (31 дол. за 31,1 гр. золота) і оголосив дефолт США.
З того часу обсяг друку доларів ФРС регулюється "невидимою рукою" попиту і пропозиції, підкріпленими хіба, що - "борговими розписками" МВФ.
Хіба не безконтрольність обсягу доларової маси в світовому обігу послужила однією з причин нинішньої фінансової кризи ?
Чи я помиляюсь ?
Так, п. Ларисо, не помиляєтесь. Бреттон-Вудська угода дійсно втратила чинність 15 серпня 1971 року. Проте її принципи і інституції залишились. Долар залишився світовою валютою. Вібувся лише відхід від золотодоларового стандарту і від твердого обмінного курсу валют. Дві Ямайські конференції 1973 і 1976 років визначили механізми вільних взаємних конвертацій і коливань обмінних курсів.
+9
До якого геополытичного центру має рухатись Україна?
+11

Дякую, пане Денисе за важливе запитання.

Наша партія стоїть на позиціях україноцентризму (див. запис у блозі про Декларацію цінностей) і вважає, що стратегічно Україна сама може стати регіональним геополітичним центром.

Політика Східного партнерства ЄС підштовхує до цього.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі