Вівторок, 03:35, 24.08.10

Рейтинг
4 4
Переглядів
1952

0
0

 

Сучасна концепція державотворення України пролягає через 16 липня та 24 серпня 1991 років. Саме так стверджують обізнані політики радянського загартування,  читайте кремлівські посіпаки.  З їхніх слів виглядає так, що саме українські комуністи подарували українцям таку омріяну багатьма поколіннями незалежність. Тому, треба ще їм дякувати і згадувати при кожній нагоді, наприклад, 24 серпня.

І ось тут категорично заперечую. Цілковита маячня. Таким, як Кравчук, треба руку не цілувати за незалежність, а відрубувати за здачу національних інтересів під час розподілу Чорноморського флоту, відмову від ядерної зброї, дерибану майна Радянського Союзу на користь Російської Федерації, прийняття на себе боргу Ощадного банку перед вкладниками і т.д.

Насправді 24 серпня 1991 року  лише поновило ті чини, які були здійснені упродовж буремного XX століття:

- 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року – проголошення IV Універсалу УНР, за яким Україна ставала «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу»;

- 3 листопада 1918 року – прийняття Українською національною радою декларації про створення Української Держави на території Галичини, Буковини та Закарпаття;

- 22 січня 1919 року – проголошення Акту Злуки, універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну;

- 30 червня 1941 року – проголошення Українськими Національними Зборами  Акту відновлення Української Держави;

- 15 липня 1944 року - утворення Української Головної Визвольної Ради, по суті української адміністрації на окупованих німцями та Червоною Армією українських землях, що стала єдиним керівним органом воюючої України за державну незалежність.

Такі правочини не можна ні в якому разі відкидувати. Польська, німецька, угорська, румунська та радянські окупації лише відтягували очевидний факт - проголошення незалежності більш ніж 50-мільйонної нації. Тому 24 серпня 1991 року  пропоную називати Днем звільнення України від Радянської окупації. А День Незалежності необхідно святкувати 22 січня. У цю дату вперше Україна відділилася від Росії упродовж трьохсотлітнього гніту та, щонайголовніше, реалізувала споконвічне прагнення до об`єднання усіх земель.

Наведені дати повинні бути прописані у преамбулі Конституції України, як безпосередні етапи державотворення нашої країни.

До речі, таке трактування історії, а я маю на увазі тяглість української державності від 22 січня 1918 року, дає нам відповідь на дискусійне питання, яким засмітили інформаційний простір представники п`ятої колони Москви в Україні – Партія регіонів: «Чи був Степан Бандера та Роман Шухевич громадянами України?». Отже, якщо Україна стала незалежною 22 січня 1918 року, то й і усі жителі, як Західної, так і Східної України вважаються громадянами України, якщо вони проживали після 1918 року на території окупованої України. Висновок напрошується очевидний: Степан Бандера та Роман Шухевич були громадянами України, хоч і окупованої, проте такої, яка бурхливо набирала сили.

 

Олег Осуховський

 

Коментарі

-1
+
От і для мене 24 серпня не сприймається за повноцінний День Незалежності... справа розпочата , та не доведена до кінця...
... наша боротьба триває. Рідне Рівне потребує змін, та якісно нової, справді УКРАЇНСЬКОЇ влади...
СЛАВА УКРАЇНІ ! ! !
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі