У давні часи, коли я вчивсь на правника у Донецькому університеті, викладачка теорії права (чи не найкращий науковець, якого я мав приємність чути), розповідала нам про форму і зміст держави.

І якщо форма держави, говорила вона, має три взаємопов'язаних елементи – форму державного правління, форму державного устрою і форму державного (політичного режиму), то зміст держави формулюється двома словами – суспільна користь.

І якщо суспільству від держави користи небагато, якщо при виконанні своїх "зовнішніх і внутрішніх функцій" вона, така як є, громадянам радше шкодить і паскудить, то який вже там державний устрій і форма правління – чи то парламентська республіка, чи то президентська, чи то монархія – не так вже і важливо.

Звісно, поки треба було здавати заліки з іспитами, я з усім погоджувався, а далі почав казати про ту суспільну користь як не про зміст, а про сенс держави, хай вже викладачка вибачає мені таку вольність (можливо, врешті у прищеплені звички до інтелектуальних вольностей і була найбільша суспільна користь її лекцій). 

Інший викладач, теж достойна людина, відкривав нам тоді очі щодо простої, яко варязька бойова сокира, сутности всіх тих перших (принаймні) Рюриковичів з варягами (втім, рівно як і на сутність всіх тогочасних колег Рюриковичів в інших країнах), котрі тинялися між полянами, древлянами, сіверянами та іншими, переконливо пропонуючи захист і напевно що якусь "стабільність" в обмін на матеріальні та владні ресурси. Сутність – рекет.

Відтоді я засвоїв, що у грунті речей будь-яка держава є рекетирським утворенням, здираючи з громадян податки в обмін на певні послуги. Питання лише в тому, які саме податки як саме здираються та в обмін на що саме. Іншими словами, наскільки на шальках терезів суспільна користь переважує заподіяну шкоду. Якщо взагалі переважує.

Якщо держава визнає мінімізацію податків всіма не забороненими способами священним правом громадян, намагаючись все ж таки не здирати, а отримувати, та в обмін пропонує "невтручання, сприяння, захист" за чіткими і прозорими правовими процедурами (я б взагалі сказав, що правова держава – це правова процедура) – це одне. Якщо божевільні податки здираються "в обмін" на божевільну ж корупцію, на хамство і тупість владців, на компостування мізків агітпропом та інформаційними маніпуляціями, на політичну непредставленість абсолютної більшости громадян, на кортежі президента, на дешевого клоуна-міністра, на приниження країни перед цілим світом та, зрештою, на мародерство як державну політику – це, погодьтеся, інше.

І коли днями моя дружина сформулювала мудрість сьогодення про те, що сенс існуючої держави полягає у перерозподілі хабарів, мені – з кандидатським ступенем і купою перечитаної спецлітератури – нема чого заперечити.

Зрештою, мені здається, у Рюриковичів було якось чесніше, вони принаймні знали міру ("бєспрєдєльщік" Ігор швидко отримав по заслугах), а стягуючи своє "полюддя", навряд чи водночас верзли хуцпу про демократію та верховенство права. На тлі теперішнього пацанства я б за них проголосував.

Олександр Северин, к.ю.н.

http://maidanua.org/static/mai/1267615497.html

Коментарі

К В 04:59

+4

+ Больой плюс Александру Северинову!
Юрий, а Ваш комментарий? С какой целью Вы разместили эту прекрасную статью у себя в блоге? Что лично Вы думаете по этому поводу?

Юрко Антоняк 14:02

+1

Статю розмістив, бо вона мені дуже сподобалася, як і все, шо пише Северин та щоби привернути до неї увагу. Не всі, хто читає Politiko, читають Майдан і навпаки.

К В   15:23

+2

Спасибо. Однако, мне кажется, что у Александра нет ясной и чёткой концепции в плане общественно-государственных отношений и особенно в вопросе происхождения государства. Отсюда не вполне адекватный вывод:"...у грунті речей будь-яка держава є рекетирським утворенням".

А чтобы верно понимать как было, как есть и как будет, необходима ясность в вопросе: ЧТО ТАКОЕ ВЛАСТЬ? Ответив правильно на этот вопрос, мы в верном свете увидим сущьность (по терминологии А. Северинова - смысл) государства, а значит и будем ясно видеть концептуальное решение проблемы украинской государственности.

Віра Сoлук 14:10

+1

Респект!

Вячеслав Dinameet 15:28

+2

Как сформулировать КПД Государства ?

Vladimir R 16:25

+2

Конечно, замечательно.
Только во времена Рюрика не знали про государство как общественный договор.
Про власть - как модератора, избранного людьми для координации.
Эти идеи английской иамериканской революций, конечно, в чистом виде не реалиуемы. Но стремление кидеалу помогает этим странам жить с меньшим % госрэкета, в сравнении с другими. Про нас уже не говорю.

Юрко Антоняк   17:36

+1

Те саме питання суспільної користи! Питання балансу. Що переважає - користь чи збитки.

К В   00:48

+2

Vladimir R, об общественном договоре, действительно тогда не знали, но это не означает, что его не было. Как не означает, что не было закона притяжения до того как его открыл Ньютон.

Ошибка Энгельса в том, что он полагал, будто государство возникает с разделением общества на классы. Это в корне не верно. Государство появилось с разделением общественного труда, т.е. задолго до классов.

Общество нуждалось в государстве. Общество было и остаётся заинтересованным в ПРОДАЖЕ своей собственности - ВЛАСТИ. Государство изначально получало от общества столько властных привилегий, т.е. власти сколько необходимо было для качественной реализации функций государства. Но с разделением государственной структуры на ветви, оказалось, что возмоожно получить от общества властных полномочий в двое, трое, в пять раз больше и при этом КПД, как выразился Вячеслав Dinameet, будет прежним. Дальнейший весь ход человеческой истории это борьба общества с государством за разумную цену власти, за адекватный обмен: общество даёт государству власть, государство отдаёт обществу свою производительность, т.е. выполняет, возложенные на этот механизм функции.

Запад приблизился к уравновешиванию весов. Украина продолжает пребывать под гнётом тоталитарного государственного устройства, просто несколько адаптированного к современным условиям.

Современный государственный механизм в Украине подлежит демонтажу, для расчистки основания, на котором будет построено действительно демократическое государство. И мы в доброй старой Европе тогда будем самым молодым государством, впитавшим в себя всё лучшее из мирового опыта государствостроения.