Правильно казав один письменник:"Українське суспільство ігнорує поетів. Їм не треба високого слова. Це унікальне суспільство - одне з небагатьох - де людина, що творить словом - майже нічого не варта."
Колись поетів висилали в концтабори, потім - переслідували і робили цензуру на їх твори, а тепер влада знайшла найефективнішу зброю проти митців - їх просто ігнорують.
Вам не потрібно слова. Принаймі, 90% користувачам сайту - це я зрозумів сьогодні. Так само й суспільству - їм не потрібен митець. Згадую слова непотрібної Ганни Герман: "Колись письменники завжди відчували потребу. Їм до цього не звикати". Ця відьма коментувала таким чином різке зменшення виділених коштів на премію ім. Т. Г. Шевченка.
Як поглянути під "лупу нашого сайту", де зібралися люди майже з усіх соціальних прошарків. Ви тричі скопійовану статтю з укрнету підтримаєте у 20-30 разів більше, ніж поетичний твір. І вам новина, що Сергій Звєрєв змінив зачіску буде актуальнішою, ніж загибель національного героя. Мені шкода, але це правда.
А погляньте, як живуть письменники за кордоном - там одну книгу розкручуватимуть кілька років. У нас жодну, або "майже жодну" книгу видавництво за власні кошти не видасть. Не кажучи вже про гонорар...
Їм краще видати "Португальські вірші" - проспонсоровані - ніж будь-який твір українського митця. Ї, що основне, навіть пояснень ви у них не доб'єтесь - у них криза.... криза суспільного буття....
З сумом змушений з вами погодитись.
Тобто, матеріалістичні прагнення неможливо реалізувати без духовного підгрунтя.