Блоги → Перегляд

Олександр Кендюхов: Суспільство споживання як національна трагедія України

Неділя, 11:54, 06.02.11

Рейтинг
18 7
Переглядів
4039

0
0

— Ти хочеш довідатися, що це? Матриця повсюдно. Вона оточує нас. Навіть зараз вона з нами поруч. Ти бачиш її, коли дивишся у вікно і коли дивишся телевізор. Ти відчуваєш її, коли працюєш, ідеш до церкви, коли сплачуєш податки... Цілий маленький світ, насунутий на очі, аби сховати правду.

 — Яку?

 — Що ти тільки раб, Нео. Як і всі, ти з народження в путах, із народження у в’язниці, якої не відчуєш і не торкнешся, у темниці для розуму...

Із діалогу Морфеуса і Нео. (Фільм «Матриця»)

З високою часткою ймовірності можна стверджувати, що зміни, які протягом останнього десятиліття відбуваються в суспільній свідомості, катастрофічні для України й приведуть молоду незалежну Українську державу до національного краху й фактичної втрати своєї незалежності.

Науково доведено, що крах одних держав і піднесення інших у переважній більшості випадків пов’язані не зі зміною правлячих режимів, війнами й природними катаклізмами, а зі зміною суспільних цінностей, суспільної свідомості.

Нетривалий період української незалежності є одним із таких критичних моментів, коли суспільна свідомість зазнає найрадикальніших змін, в основі яких лежать три головні чинники:

1) перманентний нігілізм як психологічна основа трансформації суспільної свідомості;

2) постійна маніпуляція людською свідомістю як норма суспільного життя;

3) філософія маркетингу як творець цінностей Суспільства споживання.

Перший чинник — перманентний нігілізм — розчищає поле суспільної свідомості для вирощування нових цінностей. Але проблема полягає в тому, що високі й, звісно, складні для суспільного сприйняття цінності дуже уразливі, їх легко зруйнувати, а прості, примітивні, як бур’яни, здатні рости практично на будь-якому грунті, у будь-якій голові. Аби лишень ця голова була темна як переорані українські чорноземи.

Перманентний нігілізм, на відміну від нігілізму радикального, якраз і створює в суспільній свідомості таке сприятливе для проростання ціннісних бур’янів психологічне середовище. Радикальний же нігілізм — це не просто заперечення цінностей, а їх повне, абсолютне знищення, грунт, що очищається не оранкою, а розпеченим вулканічним попелом.

Свідомість українського суспільства, починаючи з останніх років існування СРСР і донині, включаючи всі роки української незалежності, піддавалася й піддається перманентному нігілізму.

На початку було заперечення радянських цінностей. Ідеали соціалізму виявилися брехнею, державу було визнано тоталітарною, шлях до комунізму — тупиковим. Та головне, що радянське суспільство відчуло себе зрадженим і ошуканим своєю політичною елітою. Відповідно цінності, декларовані КПРС, це суспільство відкинуло як суцільну брехню й лицемірство. Як наслідок, Радянський Союз розвалився, а Україна несподівано для її населення стала незалежною державою.

На початку 90-х минулого століття на зміну відкинутим цінностям у переораній свідомості українців почали проростати нові — ліберальні цінності: свобода вибору, свобода совісті, багатопартійність, демократія, ринкова економіка з її вільною конкуренцією. Не минуло йтрьох років з моменту здобуття Україною незалежності, як країна потонула в тотальних злиднях та бандитизмі. Минуло ще два роки, й українське суспільство, обдурене ваучерною приватизацією, так і не усвідомивши ані ліберальних цінностей, ані принципів функціонування ринкової економіки (те, що було створено, можна назвати скоріше неандертальським капіталізмом), відкинуло у своїй свідомості так звані ліберальні цінності.

Десятиліття, починаючи з 1994 по 2004 рік, можна охарактеризувати як період суспільної апатії. Старі цінності викорчували, а нові, незрозумілі, перекручені й оббріхані, захиріли у виниклій пустелі людської свідомості. Як казав Фрідріх Ніцше: «Немає мети. Немає відповіді на запитання „навіщо?“. З телеекранів влада віщала про захист демократичних свобод, права громадян, соціально орієнтовану ринкову економіку й якусь стабільність. А на вулицях, як і раніше, гриміли перестрілки, країну накрили корупція, наркоманія, проституція та дитячий алкоголізм. Вільна конкуренція залишилася тільки на рівні дрібних торгівців, а золотим правилом великого бізнесу стало: „Якщо не їси ти, отже — їдять тебе!“.

Апатія неминуче мала призвести до нового прояву нігілізму. І в 2004 р. значна частина суспільства таку цінність, як стабільність, переоцінила, і їй на зміну прийшла цінність „рук, які нічого не крали“. Та не минуло й року, як з’ясувалося, що в тих, у кого „руки нічого не крали“, — голови нічого не думали, й слабкі паростки таких високих цінностей, як чесність і порядність, швидко захиріли. Суспільство вкотре відчуло себе зрадженим, ошуканим і розчарованим. І знову жодна висока цінність не опанувала його свідомість. Часи апатії повернулися.

Перманентний український нігілізм, так і не набравши якоїсь радикальної форми, являє собою процес хронічного заперечення вищих цінностей, що періодично проростають, у їхньому зародку. Українське суспільство за роки незалежності так і не змогло створити нові вищі цінності, залишаючи свою свідомість відкритою і доступною для заповнення її примітивними цінностями-бур’янами.

Будь-яка суспільна, зокрема економічна і політична, діяльність для високоморальних людей втратила сенс, бо вона — це творчість, а суспільних цілей і цінностей для такої творчості немає. Українське суспільство в аспекті вищих цінностей опинилося перед обличчям „Великого ніщо“. Процес еволюції суспільної свідомості з перших років незалежності пішов у напрямку аксіологічної дегенерації, спрощення цінностей і духовного песимізму.

Проте неправильно думати, що коли у свідомості українського суспільства не проросло жодної нової високої благородної цінності, яка об’єднала б його в єдину націю, то ця свідомість залишається порожньою. Ні! Якщо благодатний український чорнозем суспільної свідомості за останні двадцять років не зміг народити жодної великої ідеї, жодного могутнього дуба, то це порожнє місце відразу захопили цінності-паразити.

Перманентний нігілізм постійно очищав поле суспільної свідомості від високих культур, поки дрібні й незначні, але легкі для сприйняття цінності Суспільства споживання, породженого філософією маркетингу, повністю не заполонили поле людської свідомості. Причому так щільно, що, можливо, вже жоден жолудь на ньому не проросте.

Другий чинник — постійна маніпуляція людською свідомістю як природна (моральна) норма суспільного життя.

Однією з найважливіших властивостей Суспільства споживання є висока податливість навіюванню внаслідок „очищення“ свідомості у процесі перманентного нігілізму стосовно будь-яких вищих цінностей.

Завдяки перманентному нігілізму, українське суспільство з перших років незалежності перебуває в стані вичікувальної уваги, що полегшує будь-яке навіювання.

Навіюванню важко піддаються ізольовані індивіди. Проте психологічною наукою доведено, що зовсім інакше поводиться психологічна маса й окрема людина, яка опинилася в ній. Свідома особистість зникає, тобто її почуття, ідеї, цінності отримують той самий напрямок, що й в інших членів маси, стають частиною „колективної душі“. У попередні періоди історії для формування психологічної маси однією з найважливіших умов було зосередження людей в одному місці й в один час. Проте нині, завдяки широкому розвиткові комунікаційних технологій, у цьому зовсім зникла потреба, і формування психологічної маси легко здійснюється з допомогою екранів телевізорів, моніторів комп’ютерів, радіо, преси тощо. Якщо ізольованому в себе вдома індивідові щодня з екрана телевізора показувати, що це хочуть усі, й усі, в кого це є, щасливі, то й він рано чи пізно почне хотіти й, відповідно, діяти в потрібному напрямку. Звичайно, коли індивід отримує це, він може розчаруватися, але йому відразу запропонують щось новеньке, досконаліше.

Маніпуляція свідомістю відбувається скрізь: на телеекранах, на сторінках газет і часописів, у розважальних центрах, на стадіонах, у релігійних організаціях, на „зіркових“ концертах.

Важливо тільки одне: щоб кожна людина щиро вірила в ілюзію як абсолютну істину, що всі її бажання — віддзеркалення її індивідуальної природи, а не створювані ззовні. Щоб вона навіть не посміла замислюватися про якісь маніпуляції.

Життя в постійному очікуванні кращого життя виробило в українського суспільства надзвичайну піддатливість до навіювання. Хоч би яку нейтральну позицію займав простий українець щодо якогось товару, послуги, естрадного виконавця або політика, він постійно перебуває в стані вичікувальної уваги, що полегшує будь-яке навіювання. Вичікувальна увага, крім того, постійно стимулюється ланцюгом перманентних розчарувань і наростанням у суспільстві підсвідомої агресивності. Правильно формульоване навіювання практично миттєво передається внаслідок психічної заразливості всім представникам психологічної маси, і негайно виникає відповідне бажання: купити певний товар, сходити у певний розважальний центр, подивитися певний фільм, підтримати певний футбольний клуб.

Блукаючи лабіринтами апатії на межі нігілізму, українське суспільство легко піддається всіляким навіюванням і дедалі менше піддається впливу розуму, втрачає критичні здібності й стає надзвичайно легковірним.

Маніпуляція суспільною свідомістю здійснюється застосуванням трьох головних інструментів, докладно описаних французьким психологом Гюставом Ле Боном: перебільшення, ствердження й безконечного повторювання. Якщо навіть поверхово проаналізувати рекламу будь-якого товару чи послуги, то легко можна побачити цю нескладну, але дуже дієву технологію.

Третій, найважливіший, чинник — філософія маркетингу.

Поки романтики новітньої історії міркували на своїх партз’їздах про високі цінності й велику національну ідею, філософія маркетингу як істинний творець цінностей Суспільства споживання діяла жорстко й безкомпромісно.

Неправильно думати, що філософія маркетингу і формування Суспільства споживання — таємний задум світових корпорацій. Ні, ця філософія не створена спеціально кимось для когось. Це перша за всю історію людства стихійна філософія, яку тільки-тільки починають усвідомлювати. Свідомість людей виявилася повністю відкритою океану інформації про те, чого їм слід хотіти і як, і де це можна отримати. Все настільки просто, що ані світові релігії, ані філософська спадщина людства не змогли не те що відреагувати, а навіть помітити, що вони вже не володіють свідомістю людини.

Центральна категорія філософії маркетингу — це людське бажання. Не споживач, не товар, не обмін, угода чи ринок лежать у самому серці маркетингу — все це помилкове уявлення. Людське бажання, потреба — ось справжня основа маркетингу, його філософський камінь.

Те, що пишуть апологети маркетингу у своїх підручниках — що людські бажання не створюються зусиллями ззовні, а є вихідними складниками природи людини, — вже давно не відповідає дійсності. Філософія маркетингу переросла рівень виявлення і задоволення бажань і досягла рівня їх створення! Завдяки маніпуляціям із суспільною свідомістю, людські бажання культивуються, як кукурудза в полі. Щодня кожна людина вкорінюється в благодатний грунт для вирощування бажань, на кожному кроці щохвилини змінюються щасливі, радісні обличчя власників кремів, мазей, автомобілів, пральних машин, туристичних путівок, кредитних карток; з релігійних брошур мило усміхаються члени різноманітних сект; на світських тусовках розважаються сповнені щастям розкішного життя зірки естради.

Що більше бажань, що сильніше людину мучать різноманітні потреби, то більше вона купує, то більше споживання.

Філософія маркетингу заснована на спокусі й заздрості. Любов бізнесу до споживача, яка лежить в основі маркетингової філософії, — лицемірство. З його допомогою бізнес задовольняє свої бажання, які у свою чергу є бажаннями власників цього бізнесу, також формовані філософією маркетингу.

Сучасна філософія маркетингу безупинно формує стереотипи життєвих цінностей і принципів поведінки: розкішні будинки, розкішні автомобілі, ресторани, дорогий одяг як самі по собі зрозумілі домінуючі цінності, спорт як візуальна розвага для любителів пива.

Прямий наслідок філософії маркетингу — споживча „булімія“, неможливість насититися: вгамований голод породжує ще більший голод. Філософія традиційного маркетингу — філософія вічного голоду. Саме вона стала головною причиною першої в історії людства світової кризи переспоживання.

Жодна філософська концепція не несла в собі більшої загрози людству, ніж філософія маркетингу. Під її впливом відбувається своєрідна духовна дееволюція людства. Людина втрачає спроможність пізнавати себе, реалізовувати себе як творчу особистість, що за багатьма філософськими й релігійними вченнями є головною характеристикою Людини. Та творчість, що є нині, не є духовним піднесенням людини. Основна суть творчої діяльності в Суспільстві споживання — створення потреб і способів їх задоволення. Спочатку маркетинг створює те, що потім задовольняє. При цьому гроші завжди йдуть в одному напрямку: бажання — задоволення.

По суті, філософія маркетингу культивує найнижчі бажання людини і створює цінності, які ототожнюються в усіх релігіях із впливом сил зла:

 — ненаситна жага матеріальних благ і чуттєвих фізичних задоволень;

 — жага грошей;

 — марнославство;

 — заздрість;

 — брехня;

 — лицемірство.

Поняття обов’язку тут недоречне. „Я хочу“ повністю витісняє „Я повинен“.

Філософія маркетингу закликає дати волю своїм бажанням. Багатовікова мудрість, яка закликає людство до помірності, повалена простою концепцією: бажай і отримуй те, що хочеш. Униз скочуватися легше, ніж підніматися вгору.

Основні принципи філософії маркетингу:

1. Людина — раб своїх бажань.

2. Межі бажань не існує.

3. Бажання — безконечна мука.

4. Щастя в задоволенні бажань.

5. Бажання людини культивуються ззовні.

6. Спокуса — основний метод культивації бажання.

7. За задоволення бажання людина готова платити. Що сильніше бажання — то більше вона готова платити.

8. Людина — стадна істота, схильна до зараження бажанням.

9. Бажання одних культивуються для задоволення бажань інших.

10. Влада і гроші — головні засоби задоволення бажань.

Результат філософії маркетингу — Суспільство споживання бреше собі в усьому: в бізнесі, політиці, культурі, релігії, але щиро вірить у свою брехню, точно так само, як колись людство щиро вірило в те, що Земля плоска. Під впливом філософії маркетингу відбувається трансформація суспільства в якийсь програмований одновекторний соціальний організм із тупиковою гілкою духовної еволюції.

Отже, радикальні зміни в суспільній свідомості, здійснювані під впливомтрьох згаданих вище чинників, вивели українське суспільство на „вершину“ його розвитку — Суспільство споживання.

Суспільство споживання є єдиною психологічною масою, що живе у світі ілюзій, де істина пізнається не через критичний аналіз дійсності, а через перегляд телевізора, читання газет, гортання глянсових часописів про гламурне життя й вислуховування думок друзів і подруг у торгово-розважальних центрах.

Основні ознаки Суспільства споживання:

1. Єдина психологічна маса, заснована на домінуванні нижчих цінностей над вищими.

Трагедія для України: духовне й інтелектуальне виродження суспільства, фактично добровільна відмова від таких громадянських свобод, як свобода вибору, свобода совісті, свобода слова і, зрештою, формування імітаційної форми демократії. Економічна деградація як наслідок домінування споживання над виробництвом. Загибель у зародку економічного патріотизму.

2. Життя у світі ілюзій — норма життя людського суспільства.

Трагедія для України: рабська не свідомість, а підсвідомість. Життя у світі ілюзій як природна форма психологічного захисту людського організму від депресії, пов’язаної з усвідомленням безвиході. Імітація правильності всіх форм суспільного життя: науки, освіти, охорони здоров’я, правоохоронної та судової систем, армії тощо. Щира віра більшості членів суспільства в те, що чорне — це біле і навпаки. Лицемірство як природність суспільного життя.

3. Самозростання і ненаситність бажань. Відчуття постійної незадоволеності. Жага нових покупок.

Трагедія для України: життя в борг за законами кредитора. Самозростання й ненаситність бажань змушують отримувати дедалі більше й більше. Немає схильності до накопичення, ощадливості. Бажання витрачати завжди більше за бажання заробляти. Звідси — неможливість існувати без імпортного продукту й закордонних кредитів. Неминучий наслідок: повна втрата державою своєї економічної незалежності.

4. Основна життєва настанова: всі бажання можна задовольнити за гроші. Гроші — головна суспільна цінність.

Трагедія для України: безславна історія. Головна турбота кожного — гроші в будь-який спосіб. Гроші сприймаються як мірило інтелекту, правосуддя, великодушності та благородства. Повага й правда — тільки там, де гроші.

5. Суспільна свідомість формується постачальниками засобів задоволення бажань, які через засоби масової інформації та інші маркетингові комунікації змушують людину „правильно“ хотіти й, відповідно, платити.

Трагедія для України: суспільство позбавляється можливості робити свідомий обгрунтований вибір. „Правильні“ бажання перетворюють людину з особистості-творця на людину-робота, яка отримує виключно „правильну“ інформацію й яка ухвалює „правильні“ рішення.

6. Основне маніпуляційне посилання: ти — Його Величність Споживач. Для того щоб проста людина не почувалася пішаком у чиїхось руках, їй навіюють ідею, що вона — Його Величність Споживач, і все що робить бізнес, робиться виключно для задоволення бажань Його Величності.

Трагедія для України: втрата здатності українського суспільства до критичного мислення. Загальнонаціональне подурнішання.

7. Меншість постійно маніпулює свідомістю більшості. Не тому, що це бажання меншості, а тому, що так комфортніше для більшості.

Трагедія для України: самознищення громадянського суспільства. Навіщо думати самим, якщо є ті, хто подумає за нас? Щастя рабів.

8. Культурне поле засноване на пропаганді розкішного життя. Коли в людини закінчуються гроші, вона випадає з культурного поля Суспільства споживання. Їй у ньому немає місця, її сприймають як невдаху.

Трагедія для України: духовна деградація суспільства. Кожна „культурна“ людина повинна заздрити тим, хто живе в розкоші, й прагнути жити, як вони. Кожна людина повинна почуватися невдахою і парією, якщо вона не може дозволити собі ресторани, круїзи, діаманти. Культурні ідоли, гідні захоплених поглядів і поклоніння, — найбагатші люди країни. Культурна норма бізнесу: збагачення одних засноване на знищенні інших. Суспільство самопожирання. Цивілізація бізнес-канібалізму.

9. Релігія не несе в собі виховної функції, а сприймається як атрибут, що символізує духовність (нормальність) суспільства, необхідна частина гідного життя, так само, як і одяг престижної торгової марки.

Трагедія для України: країна лицемірства й суспільство злиденних духом. Усі вірять у Бога, але поклоняються Золотому тельцю. Християни, які ненавидять помірність. Християни, які вершать зло від щирого серця. Християни, які нехтують принципи життя Христа. Подвійна мораль як природна форма й норма суспільної свідомості.

Таким чином, Суспільство споживання несе Україні дві головні загрози: економічну і духовну.

Економічна. Україна за продажем кінцевого продукту на внутрішньонаціональному ринку — імпортоорієнтована країна. Останні десять років уміле застосування маркетингового інструментарію в симбіозі з широкими кредитними програмами забезпечувало нашій країні збільшення внутрішнього споживання переважно імпортного продукту, знекровлювало національну грошову систему і збагачувало країни-імпортери.

По суті, Суспільство споживання і традиційна філософія маркетингу як його рушійна сила будь-яку імпортоорієнтовану країну веде до неминучого економічного краху.

Стимулюючи внутрішнє споживання, маркетингова філософія загнала як окремого споживача, так і загалом національну економіку в кредитну пастку. І тепер економіка України не в змозі підтримувати існуючий рівень споживання за рахунок власних ресурсів. Україна з її енерго- і матеріалоємною, морально і фізично застарілою структурою національного виробництва не здатна не тільки конкурувати своїм кінцевим несировинним продуктом на зовнішньому ринку, але й на внутрішньому теж.

Саме роздутість споживання при гіпертрофованій структурі національного виробництва стала одним із головних чинників навальної деградації національної економічної системи. І якщо ця тенденція збережеться, то Україна повністю втратить свою економічну незалежність. Але Суспільство споживання цього не помітить, тому що житиме у світі „правильної“ інформації і «правильних» бажань.

Духовна. Економічна деградація є завжди наслідком деградації духовної. Духовна деградація, породжена Суспільством споживання, призведе до того, що негативні явища життя соціуму сприйматимуться як його нормальність, а лицемірство — як природна поведінка членів суспільства у відносинах одне з одним. Уже зараз ми читаємо статті про те, як на храми жертвують власники будинків розпусти, наркобізнес контролюють і розвивають ті, хто з ним покликаний боротися, жінки народжують дітей за гроші як товар, а священики освячують торгові центри. Жага споживання охопила всі верстви населення. Все суспільство. Всю державу.

У Суспільстві споживання завжди посередні цінності, посередні цілі, посередні досягнення. Через брак великих справ возвеличують малі. Немає героїв за духом, але безліч — за орденами. Мало творців, але багато зацькованих. Бажання одного дня. Задоволення одного дня. Щастя одного дня. Життя як ксерокопія одного дня.

Духовна деградація перетворює Україну на країну щирих брехунів, де той, хто каже правду, завжди буде ізгоєм.

Духовна деградація на пні знищує саму можливість формування української нації як самобутньої соціально-економічної, культурно-політичної і духовної спільноти.

Втрата економічної незалежності за навальної духовної деградації суспільства — найбільша національна трагедія, породжена Суспільством споживання, яку саме суспільство навряд чи спроможне осмислити. Але якщо згадати світову історію, то для жодного суспільства життя у світі ілюзій не закінчувалося добре.

http://www.dt.ua/newspaper/articles/73290#article

Коментарі

+2
Суспільство споживання?
Одразу перелік:депутати, прокуратура, судді, міліція, різнорангові чиновники...
***
Пенсіонерів ТУДИ не зараховувати, тому що пенсіонери найбільш пограбовані прошарки населення України.
+6

це, однак, не заважає їм якнайкраще знаходити спільну мову з переліченими вище паразитами. Є над чим задуматися.
+3

Ах, Сергей! Умница! А находят они общий язык с паразитами только потому, что по сути своей и сами паразиты!!! Да, да!! Паразиты.Ведь эти пенсионеры - совдеповско-безмозглые, в свое время тащившие с работ все, что можно было утащить. Исповедавшие мораль коммунизма - каждому по потребностям - от каждого по труду... А ОТКРЫТЫМ ТЕКСТОМ эта мораль звучала - где бы ни работать, лишь бы не работать!!!

Именно поэтому они сейчас бедные, несчастные, обворованные, но голосующие за тех, кто дает пачку гречки или обещает покращання вже вчора...
+3

Стоит бабушка у вокзала, торгует пирожками...Журналист берет у нее интервью о ее тяжкой доле...И она, роняя слезы на пирожки рассказывает, как она ЧЕСТНО всю жизнь проработала продавцом, как у нее на книжке было 17 тыс руб, как эти деньги "сгорели"...

А меня в этот момент чуть не стошнило! Честный продавец,живший в г.Киеве и скопивший 17 000руб!
Мои родители - инженеры-секретчики и полтысячи рублей не отложили, а честно обвешивавшая "продавчиня" теперь голосует за тех, кто обещает ей вернуть эти честно украденные у советских людей, деньги...
+2

Татьяна Николаев 14:51
Гірка правда, але нічого не зробиш. Із пісні слів не викинеш.
У Суспільстві споживання завжди посередні цінності, посередні цілі, посередні досягнення.

Не посередні, а уніфіковані. Масове виробництво потребує масового споживача, бо інакше воно не матиме безперервного оптимального завантаження потужностей. Тому його наслідки - або дефіцит (як у СРСР, коли заводи працювали з точки зору оптимальної собівартості, а споживачам накидали споживати те, що є), або кризи перевиробництва і подальший пресинг споживача на розхитування у бік купівлі непотрібних речей, методом зомбування. Разом зі "смертю за розкладом" і іншими сотонинськими речами. )))
Чи є вихід? Як на мене - наразі вже є. Перехід до дрібних високоавтоматизованих "ремесел" з виробництва надійних, довговічних, персоніфікованих "товарів-конструкторів". Коли "стиль" переважатиме над "модою". Максимальна індивідуалізація споживання. Коли ідеї акцептуватимуться споживачем ще до моменту втілення у матеріальному вигляді. Але для цього треба пекельно пошаманити із: торгівлею, мотиваціями, координацією зусиль і ще купою речей...
+1

"Але для цього треба пекельно пошаманити" - як, у який спосіб, спираючися на який ресурс?
+2

На мережі. )))
+1

Мережі бувають різні))) Наприклад МЛМ.
+1

Я цілковито усвідомлюю недоліки МЛМ. Але на те і голова, щоб нівелювати недоліки і підсилити переваги. Зрештою, "філософія маркетингу" - те саме сектантство, тільки з інакшого, суспільно акцептованого ракурсу. Дивлячись, що узяти за точку відліку. Коли - людину, з усіма "сферами Маслоу" ))) - тоді може вийти геть непогано.
+2

Ну от дивіться... Роджерс виклав третій "Дух часу". Усе, ніби, правильно, але "зчепку" із усвідомленим запитом суспільства на такий формат не відображено (типу - "Джонни, сделай мне монтаж"). В кінці фільму якісь взагалі дурнуваті "акції протесту по усьому світі", із викиданням грошей під сходи банків, коротше - мило і рожеві бульби. ))) Зрештою, цей перехід має бути таки хоч коротко, але еволюційний (трансфрмаційний) - "від - і до".
Отож, я не наполягаю на МЛМ, я наводжу цей варіант, як певну мотиваційну схему, але визнаю, що вона не єдина.
-2

Не бывает никаких эволюционных преобразований. Это сказочки для развесивших уши, лишённых критического мышления.
Общество всегда ПРОЕКТИРУЕТСЯ.
+2

Общество всегда ПРОЕКТИРУЕТСЯ.

А сковородой по лбу? ))) Не общество, а инструменты для общества.
Це відбувається нова сучасна колонізація в умовак глобалізації ринків.Ця колонізація впроваджується під брехливими гаслами демократіїх і влади народу, правами людини які не визначають якими саме.
Ці дуриловки впровавджєує підкормлена грантовими грошами пята колона капиталізму. Їм допоиагають стати правлячими партіями грошима на створення помаранчевих і інших колоьрових революцій.
Така підміна правлячих партій на проколоніальні з фальшивими цілями сприяє встановленню маріонеточних урядів. Яких держать в руслі сприянню інтересів тих хто виділив гроші на сприяння приходу до"там". Іноді маріонеткам даже виділяють дружин. Через якіх і направляють гроші і поради як потрібно в колонії встановлювати колоніальні порядки під маскою "демократії" і влади народу.
апіталізму записують
+3

Отже, я так розумію,Ви зараз насолоджуєтеся актуальною владою, яка поведе нас до щасливого стиабільного майбутнього без вских грантових п"ятих колон і маріонеток)))))
-2

Влада та ж. Помінялась тільки правляча партія.Капиталізм є капиталізм.
Ви не правильно мене зрозуміли.
беззмістовна стаття.
Я у своїх хоча б альтернативи вивів
http://www.pravda.com.ua/%20articles/2010/03/29/4897108/
а так, це воплі - ми всі погано живемо.
+1

"Суспільство сродної праці" - це взагалі - турбо. З точки зору перспектив суспільного розвитку. Я її (коли дозволите) показую, в якості альтернативи, безробітним. Не скажу, що усі, але частина припиняють починати розмови із фрази "наші можновладці". )))
☼ RUSS ☼ 14:33
-2
+
Кендюхову.
Плачі, голосіння.
Як наслідок - свої 5 копійок у фонди деморалізації.

Чому так жорстко?
Тому, що це все вже було, було, було, було сказано і написано.
Всього лиш може злегка іншими словами.
Але так само найм’якше кажучи неточно
і так само без жодних реальних пропозицій.
Дуже цікавий аналіз. Хотілося за звичкою запитати "Что делать?" Але подумав, а що тут можна подіяти? Закони світоустрою і логіка людини мають, звичайно, точки дотику, але й не більше. Є процеси, які від нас не залежать, а відбуваються у відповідності до цих неочевидних і недоступних нашій логіці законів. Ми можемо констатувати і відстежувати їх прояви, але відмінити у волюнтаристський спосіб, на жаль, ні. Згадайте, з часу, коли констатували процес глобалізації, скільки бунтів було, а глобалізації від цього ні холодно ні жарко. Це як катаклізм, уникнути якого можна тільки з допомогою іншого катаклізму.
Якщо не спроможний змінити світ, доводиться змінювати своє ставлення до нього.
+4

Глобалізація дуже успішно і дуже в темпі творить
той самий "інший катаклізм"
Процес достатньо видимий, були б тільки очі,
щоб його бачити.
Будуть потрясіння. Такі, що від тої глобалізації
каменя на камені не залишиться.
А ті, хто найкраще "змінив своє ставлення" -
найбільше і постраждають.
Кожному - своє.
0

Те, про що Ви сказали, якось змінилося від того,що Вам чи мені воно не подобається? Є об'єктивні закони. Вони діють незалежно від бажання людини чи навіть суспільства. Ви бачите, що глобалізація породжує інший катаклізм? Це ще раз підтверджує, що цей процес не залежить ні від нашої свідомості, ні від нашого найсильнішого бажання. Всі тут "шаманять" зі словом "ХАЛВА", сподіваючись, що буде солодко. Адже крім констатації, абстрактних побажань та ілюзій з приводу статті в коментах нічого нема. І нічого реально здійснимого не буде.
Так, дію об'єктивного суспільного закону можна пригальмувати або тимчасово збочити з допомогою рукотворного соціального катаклізму. Та хто може передбачити його наслідки?
+3

Калиновський, 15:51
Я вам на це можу відповісти, що найкращі шанси
будуть у тих народів, які:
1. найменше включені в ту саму "глобалізацію"
2. взагалі не відзначаються великим рівнем розвитку економіки,
3. яким іще пощастило жити в не надто доступних місцевостях.
Щось типу Афганістану.
А інші можуть говорити про непередбачувані наслідки.
0

Дякую за дискусію.
Але так само найм’якше кажучи неточно
і так само без жодних реальних пропозицій.

Та... нормально... Суспільство - як живий організм. Коли хворіє - важливо поставити діагноз. Але ще важливіше - прагнути до образу здоров"я. Ви образ здоров"я собі уявляєте? Для цього суспільства? Бо від того залежить подальша терапія.
+2

Якщо ви захворієте на щось -
чи поможе вам, якщо вам по сто раз на день
будуть долдонити про вашу блідість, страшний кашель,
про всякі страшні ознаки на вашому тілі,
про те, що від цього легко померти,
що у вас є явні ознаки помирання і т.д.?
+2

І при цьому НІКОЛИ
не дадуть ЖОДНОЇ реальної поради?
Все типу - дивись, он там здорові люди,
а ти такий придурок, нікчемний...
+2

Ой, Стрелец, насчет "реальной поради..." Лично я никогда не даю советов вообще.Только могу высказать свое мнение по какому нибудь вопросу.А дальше пусть решение принимает тот, кому нужно было мое мнение...
+2

Ще раз запитую: ви хоч якось уявляєте образ суспільного здоров"я? Коли так - є сенс не те що давати поради, а прикидати шляхи досягнення. Коли ні - які поради вам допоможуть? "Що в Нью-Йорку - гарна цяця, то в Полтаві - смерть". )))
+1

Так я же говорю о том же!
Цікаво, про яке суспільство споживання йде мова, якщо в країні більше половини громадян ледь зводять сімейний бюджет на первісні потреби, 10% (чи близько до них) навіть за офіційною статистикою за межею прожиткового мінімуму.

А богема завжди споживачі, їм потрібні інші цінності, ніж гроші, слава, влада, ... Не існує суспільства, в якому були б відсутні "залупівкі", але це не означає, що лише за їх наявністю потрібно (і можна) класифікувати суспільство як суспільство споживання.
0

Це все в головах.
Йдеться не про те, що люди мають, а про те, чого вони хочуть. Наприклад, про те, що нам втовкмачують, що щастя - купити шматок мила.
А це якраз веде до масової злиденності та злочинності на всіх рівнях. Реальні цінності відкидаються, на зміну їм приходять шматки мила, ганчірки, діаманти, автівки, тощо - відповідно щаблям суспільної драбини.
Для злидаря модна ганчірка - межа мрій, за які можна батьківщину продати. Люди вище статусом (багаті підприємці, зірки, політики) коштують уже дорожче. Але головне, що все чогось коштує. Все стає товаром.
Мені все це чомусь дуже нагадує "святу ковбасу радянського народу". Не компанії треба звинувачувати, а самих себе та своє минуле.
+2

Панна, я з Вами згодна повністю.
Вікторе, а з Вами не погоджусь, навіть при усіх симпатіях до Вас, Вашої жіночки, що вміє вишивати хрестиком та бассетів.
У нас насправді суспільство споживання, але ноги у цього явища ростуть ще з кривої моралі вирощування ідіотів Раддепівщини, яких гордо йменували "совєтською людиною..."
+1

Паннв, 15:41
ОК, все саме так.
Але є одне велике але, яке в подібних статтях ігнорується:
1. Абсолютно аналогічна система цінностей і в тих
"цивілізованих" країнах, яким у нас так заздрять.
2. У нас ця сам система утвердилася
зовсім не після одержання незалежності,
як це весь час ПЕДАЛЮЮТЬ, у цій статті - теж.
Ні, вона благополучно утвердилась
іще в п’тидесятих роках минулого століття,
а в шестидесятих уже повністю кристалізувалась.
Ми тепер всього лиш "пожинаємо плоди"
0

Не заперечую, звісно "Це все в головах".

От тільки, якщо людині не вистачає коштів, навіть на харчування, не кажучи вже про модні ганчірки, то навряд-чи вона сприйме заклик духовного розвитку.

Йдеться не про те, що люди мають, а про те, чого вони хочуть. Наприклад, про те, що нам втовкмачують, що щастя - купити шматок мила.
****
Звідки такий висновок, з реклами? (щодо прикладу). А люди хочуть завжди того, чого не мають, принаймні в переважній своїй більшості. Вся історія людства констатує цю істину.

Щодо решти допису, то згоден з усім окрім що "А це якраз веде до масової злиденності та злочинності на всіх рівнях."
Як ви поясните злиденному, "що краще вмерти, ніж вкрасти"?

Щодо "святої ковбаси радянського народу", то це цілком закономірне явище. За радянщіну всі були бідні, але була "дешева ковбаса". А сьогодні більшість бідна і "ковбаса дорого коштує". Звісно я не маю на думці партійну еліту радянщини їх мажорних нащадків та злодіїв тоді і сьогодні.
0

Татьяна Николаев 15:51

Вікторе, а з Вами не погоджусь
***
Це нормально, я ж не гуру.

У нас насправді суспільство споживання, але ноги у цього явища ростуть ще з кривої моралі вирощування ідіотів Раддепівщини, яких гордо йменували "совєтською людиною..."
****
Наведіть, будь ласка суспільство не споживання за вашою уявою, а ще краще приклади з життя.

Щодо росту ніг сьогодення з Раддепівщини, то навіть заперечувати не буду, бо так воно і є.
+2

Вікторе, ви самі відповіли на своє запитання, як така мораль та філософія веде до злочинності та злиднів, сказавши: "Як ви поясните злиденному, "що краще вмерти, ніж вкрасти"?".
Раніше якось пояснювали, а тепер - безсилі, через навал реклами та споживацької ідеології, що йде зі ЗМІ.
Я згодна зі Стрільцем, який каже, що той культ сформувався ще десь у 50-ті роки минулого століття.
А ви, Вікторе, ідеалізуєте бідних. Не всі бідні стануть красти. Я теж бідна, але красти не стану. Просто в кожного є свій поріг чутливості до поганих вчинків, а суспільство само нав'язує людям моральний релятивізм.
Радянщина ділила людей по пільговим категоріям, а ми так само ділимо по категоріям статків. І для кожної категорії в нас чомусь своя мораль, а це неприпустимо в цивілізованій країні.
В Європі нічого не так, це забобони. Якби в західних країнах так само все було на продаж, як у нас (зокрема, совість), там була б така ж сама корупція. Пояснювати тут не треба, ви ж розумієте, як залежить корупція від градації цінностей суспільства.
Ще на початку 1990-х американські фахівці з реклами зазначали, що на землях колишнього СРСР реклама діє, як ніде у світі. Ніде більше, ні в Європі, ні в США, ні в Китаї чи Африці, немає такого ефекту від реклами, як в наших колишніх радянських країнах.
Тому що там люди мають моральні орієнтири, а у нас - "свята ковбаса радянського народу". Я про неї тому й згадала.
Одна річ - коли люди цінують свою працю і старанно заробляють гроші, і геть інша - коли гроші займають місце головних моральних цінностей.
А злидні загрошують кожному тому, що на всякого знайдеться ще нахабніший, який цілком безкарно його обдере, а всім навколо буде байдуже, бо всі зайняті тільки собою.
Таких потворних форм споживацька психологія набула тільки в нас.
+2

Вікторе, так, будь яке суспільство, це суспільство споживання, бо такі всі істоти, які є на світі.
Багато чого з цієї статті є суто утопічним.Тобто не ті думки та конецпції, що їх висловює автор у тексті, а ті думки та туга за ідеальним соціумом, які поза текстом.
Але коли рівняти соціум, що був 70 років під комуняками від тих, що були надвоє менше (Західна Україна), то вже тут вочовидь як відрізняються люди здавалося б однієї країни.
Чи не так?
+2

Цілком згодна з вами, Тетяно.
+2

Шановна Пані, ви не відкрили, мені очі. Я з вами цілком згодний, окрім ...

А ви, Вікторе, ідеалізуєте бідних. Не всі бідні стануть красти. Я теж бідна, але красти не стану. Просто в кожного є свій поріг чутливості до поганих вчинків, а суспільство само нав'язує людям моральний релятивізм.
****
Я їх не ідеалізую. Щодо вас, то яка ж ви бідна - комп'ютер маєте, інтернет, ... Я також не бідний, бо можу собі дозволити 400-500 грн щомісяця витрачати на книжки, але я знаю, принаймні, 150 людей (робітників мого підприємства), зарплата яких в межах 1021-1500 грн . До речі, дехто з них чоловік і дружина (сімейний підряд) і мають дітей до 16 років і не мають сторонніх доходів. Отже на 1 члена сім'ї 1000 грн. при прожитковому мінімумі 894 грн. Отакі бідні ще не вбиватимуть, але поцуплять при нагоді. А є ще більш бідні. 8% працюючих за межею прожиткового мінімуму.
Щодо порогів чутливості, то тут нічого заперечити, бо так і є. Однак керівництво держави робить усе, щоб народ спускався нижче за цей поріг.

Щодо споживацької психології, то можу запропонувати теж саме питання, що і пані Тетяні : Наведіть, будь ласка суспільство не споживання за вашою уявою, а ще краще приклади з життя.

До речі, я не заперечую споживацьку психологію в Україні, а пропоную розмежувати необхідне споживання і споживання заради споживання.

Щодо "Таких потворних форм споживацька психологія набула тільки в нас." то це цілком закономірно, як каже стрілець - у 50 роки викривлена радянська психологія майже знищила здоровий глузд радянської людини, а після 91 цю людину "випустили" у світ.

ПМ: Отже, доки рівень споживання переважної більшості українців не перетне межу необхідного споживання, заклики до зміни психології зі споживацької на більш духовну залишаться непочутими. Хоча намагатися підняти духовний рівень потрібно постійно, не чекаючи доки підвищиться матеріальний рівень життя українця.
+2

Татьяна Николаев 17:00

Жодних заперечень. Мій допис під цією статтею з'явився саме через це:

"Багато чого з цієї статті є суто утопічним.Тобто не ті думки та конецпції, що їх висловює автор у тексті, а ті думки та туга за ідеальним соціумом, які поза текстом."
+2

Пане Віктор, ми з вами майже одне й те ж маємо на увазі, однак я все одно вважаю, що з покращенням життя мас народу психологія не зміниться.
Подивіться на тих, хто має статки. Після збагачення вони стали ще злішими, ще нахабнішими, геть безсовісними. Тож, задоволенням поточних потреб цього не зупинити.
Інакше в нас була б свята влада.
Я зараз живу на прожитковий, на комп'ютер заробила ще до кризи. А зараз можу жити тільки завдяки дрібним заробіткам та тому, що раніше щось заробила. Ви слушні, я не професійна злидарка. Щойно вийдемо з кризи (якщо), знову почну заробляти як слід.
Чого бажаю і всім нам. Треба вийти з цього глухого кута.

Я переконана, що ваші робітники не підуть красти, а радше звернуться до вас по допомогу. Бо ви людина добра, вони напевно це знають.)))

Щодо неспоживання, можу навести як приклад своїх сусідів, друзів, своїх родичів, які не ганяються за речами та модними продуктами, сміються з реклами, презирливо ставляться до зірок. Нас таких і в Україні багато, але, на жаль, інших більше.

Я цілком поділяю оце: "До речі, я не заперечую споживацьку психологію в Україні, а пропоную розмежувати необхідне споживання і споживання заради споживання."
Саме про це і йдеться у статті. Там говориться, що маркетинг формує бажання. Тобто, нав'язує людині бажання не того, що насправді треба, а того, що рекламують. Наприклад, коли замість того, щоб купити кілограм сала та мішок картоплі, молоді люди йдуть в модне кафе, а потім скаржаться, що вони за межею бідності. то де вона, межа бідності?
За межею бідності не можна витрачати гроші на алкогольні напої, коли не вистачає на їжу. Такі випадки є, зокрема серед моїх знайомих.
+1

Пане Віктор, ми з вами майже одне й те ж маємо на увазі, однак я все одно вважаю, що з покращенням життя мас народу психологія не зміниться.
****
Звісно не зміниться. Питання в іншому: Скільки людей з нормальними моральними цінностями, вимушені через злиденність вдовольнятися лише їжею та одягом, в той час як люди з відсутністю моральних цінностей видираються в еліту. Як можна у злиднях виховати дитину з моральними якостями, якщо дитина, наслухавшись батьків про моральні цінності, вдягає секонд-хенд, виходить "у світ" і бачить навколо себе безпринципних "мажорів"?
Отже, покращенням життя надає лише можливість і ніяким чином не забезпечує зміну психології мас. Але не покращення життя, взагалі унеможливлює зміни психології мас на краще.

Щодо робітників, то вони не мої. Я сам найманий працівник. Щодо не підуть красти, то ... можливо й не підуть, але вважають за норму поцупити те, що погано лежить. Є випадки.

Щодо ваших сусідів, як прикладу, то ми говоримо про суспільство, а не окремих його членів. В мене також безліч знайомих, що книжку цінують більше за шмаття. Але, на жаль, ви праві - інших більше.

Щодо "маркетинг формує бажання", то ви помиляєтесь у термінології, маркетинг вивчає бажання, а бажання формує реклама.

Щодо вашого прикладу з кафе, то це не через формування бажань маркетингом, рекламою і т.д., а звичайною безвідповідальністю та допомогою батьків. Маю сумнів, що наступного разу ці молоді люди пішли б у кафе, якщо їх похід завершився недільним голодуванням.

Щодо "де вона, межа бідності?", то за харчовими витратами в натуральному вигляді вона (межа) приблизно навколо 1,5 тис. грн. (за офіційним розподілом між харчовим і не харчовим споживанням).

Щодо алкогольних напоїв, то горілка, наприклад, за харчовими цінностями займає одну з найвищих щаблів. Також не слід скидати з рахунків того, що горілка добре допомагає затьмарити мозок, втамувати душевний біль, і т.і. і т.і. Одним словом, для слабких духом людей, горілка є найкращім (лікарським) засобом для виключення себе з суспільного життя.
+1

"Щодо "маркетинг формує бажання", то ви помиляєтесь у термінології, маркетинг вивчає бажання, а бажання формує реклама."

Тут нема про що спорити. Ви відмінно зрозуміли, що я маю на увазі (до того ж, ви помиляєтеся). Маркетинг, до речі, має багато методів, не тільки рекламу. Це і знижки, і системи лояльності покупців, яких існує безліч. Реклама - це лише частина.

"Маю сумнів, що наступного разу ці молоді люди пішли б у кафе, якщо їх похід завершився недільним голодуванням."

А в мене сумнівів немає. Бо це все приклади з реального життя. Щодо батьків - тут усе закономірно, бо які батьки, такі й діти, як правило. А що вони робитимуть, я вам скажу. Вони швидко народять дитину, щоб держава сплачувала допомогу, житимуть зі старими батьками, що отримують пенсію, постійно будуть у боргах перед сусідами, але пити менше не стануть Такі люди все життя ниють та отримують державну допомогу. А що вже зробити для цього, вони завжди знайдуть. Як то кажуть, "голь на вигадки хитра".

Я не маю на увазі, що не треба "покращувати життя". Ви неправильно зрозуміли. треба дати людям можливість зробити це самим, а не відгодовувати натовпи алкоголіків допомогою, яка йде у прірву.
Наша влада не сприяє розвиткові малого й середнього бізнесу, тому люди й не можуть заробляти нормально. Робочі місця - окрема тема. Якщо проблеми з внутрішнім безробіттям звалюються на сусідні країни (а саме так робили й роблять всі наші уряди без винятку), нічого хорошого ніколи не буде. Говори чи не говори.
Алкоголікиі мені не шкода, і я не вважаю горілку харчами. Харчі - це м'ясо, сало, картопля, макарони, хліб тощо. А піти від проблем, випивши горілки - найменш гідна поведінка, яка заслуговує лише на презирство. Таким людям немає місця в жодному суспільстві. Крім такого, як наше. Тому влада, либонь, і старається, щоб таких стало якомога більше, а вони за неї голосують.
+1

Гаразд, будемо вважати, що порозумілися. Дійсно, не сперечатися ж через термінологію (не на економічному форумі).

Щодо "А в мене сумнівів немає. Бо це все приклади з реального життя.", то звісно, приклади з реального життя. Але я також маю приклади з реального життя, що говорять а користь моїх сумнівів - Коли батьки більше не можуть утримувати своїх чад, то "кафе" зникають, разом з модними речами.
Щодо "пити менше не стануть, то жодних заперечень, так воно й буде. Я любителів пити взагалі не беру до уваги. Мене "непокоїть" інше - пияцтво, як наслідок зубожіння. Також маю багато прикладів з життя, коли через втрату доходів гідних забезпечити нормальне життя, людина починає топити все у горілці і з рештою скочується на дно і вже не бажає випливати. Їй і там добре.

Щодо "нашої" влади, то тут взагалі говорити нема про що.

Щодо робочих місць, то для мене це та ж сама тема. Бо, на мою думку, без зростання статків населення (зарплати в першу чергу, пенсії - як наслідок), не середньо статичного мешканця, а кожного окремо (або чітко означених груп) нових робочих місць НЕ БУДЕ. Нікому буде споживати, непотрібно виробляти, не потрібні робочі місця.

На звершення. Для мене культурний і матеріальний рівні життя щільно пов'язані: Культура формує бажання, ресурси їх обмежують. Культура корелює бажання за обмеженнями, і в першу чергу викреслюються моральні цінності як не забезпечені ресурсами, однак самі є ресурсом на ринку суспільства.

Одразу зауважу, мова йде про "середнього" члена суспільства. Граничні верстви (низи та верхи) дещо інші закономірності існування, бо низи вже втратили, а верхи самі позбулися моральних запобіжників.
По перше, філософія споживання не стихійне явище. А науково розроблена філософія, спрямована на зниження народжуванності. Вперше вона була застосована на практиці в Бразилії в 1958 році.

В подальшому ООН дало рекомендації для інших країн.

Українській владі поставлене завдання в зменшенні населення до 20 млн. (може й байка, але розповідали серйозні навколовладні люди).

По-друге, не згоден з тим, що крах держав пов'язаний лише зі зміною цінностей. Крах держав при зміні цінностей завжди був пов'язаний з невідповідністю форми державного управління формі суспільства.
Висновки для України я наводив ще в першому своєму блозі "9 мільярдів доларів для Януковича" http://politiko.ua/blogpost34830
Идеалы социализма не могут оказаться брехнёй. Потому что они идеалы.
Могут оказаться лживыми люди, которые ими прикрываются. Функционеры, приспособленцы, бюрократы.
Если автор не понимает таких простых вещей, то с ним не о чём дальше разговаривать.
Роджерс, а вы всегда пытаетесь самоутверждаться тотальным отрицанием? Ведь это самый шаткий способ самоутверждения.
советская система была продумана..сколько своровать можно , сколько заработать. Человек приспосабливается к системе , так и задумано . Система порождает то, на что она расчитана. Сегодня мораль отсутствует а животное присутствует. Слушая Богословскую ..хочет казаться человеком а сама то лицемерка по морали. На передаче Шустера спросили, какая у нее машина ..она отвечает: Мерседес, но я его взяла в кредит.Можно подумать нет денег купить и забыть. Но надо показать, что ей так трудно ,что только кредит может спасти ее.Я лично видел ..500 или 600 мерс. Просто на фоне больных детей,обнищания и деградации страны все это гнусно.
Правильна стаття. На жаль цього Олександра Кендюхова не знайшов в Facebook. В мене трохи інший погляд на основу проблем, але й цю точку зору почути було варто. Така вона, не така, повна чи неповна, але мені вона додала опис ряду факторів, котрі протистоять розвитку, і на котрі також обов’язково потрібно зважати плануючи майбутнє.
Пане Тарасу вдячність за звернення уваги на цей матеріал.
Так, розумні дядечки нам вчерговий раз розказують як то воно страшно бути суспільством споживання - жах! От В США чи ЄС - не страшно, а як не дай бог Україна стане суспільством споживання - то то страшне! Ну да, Україна ж має харчуватися високими духовними цінностями, нащо українцям авто чи не дай боже більше 21 кв.м. житла на людину? Для чого всі ці розкоші - духом, духом святим треба жити!
Маємо приклад ідеологічної диверсії спрямованої на те щоб втовкмачити українцям, що споживати треба мало (бо не залишиться ресурсів для золотого мільярду).
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі