Блоги → Перегляд

Козак полює на лева, або гримаси чиновницької геральдики

Субота, 23:18, 15.08.09

Рейтинг
3 1
Переглядів
1400

0
0
У цій статті згадуються

На відміну від жінок, які схильні приховувати свій вік, цивілізовані нації всіляко прагнуть підкреслити свій древній родовід, навіть, якщо він грунтується на легендах. І перше (щодо прекрасної статі) і друге (щодо націй) є природнім.

 

Так, легенда про виникнення однієї з найповажніших за віком країн світу – Японії пов’язана з хризантемами. За переказами, ці квіти росли на красивому острові й були еліксиром життя, а зірвати їх могла лише людина з чистим серцем. Саме такі люди й заселили той чарівний острів, заснувавши нову процвітаючу державу – Японію. Ось так мала хризантема стала офіційним символом Великої японської імперії, гербом імператорського дому.

І тепер цей священний символ (без змін!) править за герб країни Сонця, що сходить. Можливо, саме він посприяв єдності та процвітанню цієї унікальної нації.

 Наша рідна Україна теж, по своєму, унікальна. З найдавніших часів Трипільської культури, близької серцю не тільки чинного Президента України, а й кожного „маленького” українця, найсвятішим символом була Трійця (Тризуб).

Не випадково, саме цей знак був праобразом династичного Герба Рюриковичів, які шанували свій прадавній родовід. І це не легенда!

Князь Володимир Великий, трансформувавши Київську Русь у першу повноцінну українську державу (з усіма необхідними атрибутами), в якості її головного символа зберіг праукраїнський Золотий Тризуб.

 Конституція нашої держави визнає, що сучасна Україна бере свій початок саме від Княжої держави Володимира Великого. Проте, тут не обійшлося без українського „ноу-хау”: Основний закон вимагає двох гербів – малого та великого, в якому давно „заброньоване” місце для козака з мушкетом. (До речі, кажуть, що людину зі зброєю, навіть з АК, модно зображувати на нових гербах «бананових» республік).

В Конституції України не врахована проста річ: герби не створюються за велінням чиновників, вони успадковуються! Де великий Герб тієї ж Японії? Де великий Герб Польщі? Де великий Герб великої Росії?!

Якщо в історії якихось країн і були великі герби, ці держави їх успадкували. А якщо таких гербів не було, то не вигадували (курам на сміх) новітні символи „під старовину”, а шанобливо проносили через століття (і, навіть, тисячоліття) історичні державні герби!

Автор і раніше http://pravda.com.ua/news/2008/1/29/70632.htm наводив низку аргументів, закликаючи не допустити ревізії нашого історичного Герба Тризуба.

Але українці таки дочекались: днями Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко не без гордості публічно сповістила, що проект великого Герба України Кабміном одноголосно затверджений, і тепер справа лише за Верховною Радою. Цей проект являє собою увінчаний короною малий герб (Тризуб) в оточенні тримачів – козака з мушкетом та лева.

Чому ж Святий Володимир Великий у свій час не запровадив подібний великий герб для власного возвеличення? Чому додав клопоту нащадкам-можновладцям, примусивши їх безсонними ночами нанизувати один герб на інший, щоб поєднати непоєднуване? Можливо, спеціально залишив їм шанс увійти в історію?

Ну, не хотів Князь Володимир чимось перевантажувати споконвічний символ, який і без „наворотів” є цілком гармонійним та самодостатнім. Саме тому він і зберіг його в такому простому й довершеному первозданному вигляді, сподіваючись на відповідну мудрість нащадків.

Це підтверджується, зокрема, науковим коментарем одного з найавторитетніших дослідників О. Братка-Кутинського (Феномен України, 1996, стор. 38):

“Не так уже й важко здогадатись, що віддати перевагу Тризубові перед середньовічним набором державних знаків київський князь Володимир Великий міг лише в тому разі, якщо за Тризубом стояло якесь глибше традиційне значення, ніж за популярними тоді конкретними зображеннями корони, орла чи лева, якщо цей знак посідав особливе місце у таємничому світі наших пращурів і був пов’язаний з усім комплексом їх релігійних, світоглядних, культурних та етичних уявлень... Саме цю силу (Трійцю, - М. Р.) й поставлено в центрі формування української національної ідеології. Наші предки, отже, були посвячені в знання про сутність світобудови”.

Дійсно, „маленькому” українцю не так уже й важко здогадатися про це.

Адже справжній українець, який, можливо, ніц не тямить у герадьдиці, з гордістю та гідністю несе в серці те предковічне сяйво Трійці і на генному рівні розуміє, де правда. Розуміє і дивується: чому через тисячоліття забракло мудрості нинішнім „князям”?

Зрештою, кому потрібна думка простих українців – замуленого джерела влади? Хоча „всесвітня павутина” все-таки, певною мірою, дає можливість її висловити. Нижче наведений лише невеликий „зріз” громадської думки щодо проекту великого герба. Народ скаже, як зав′яже:

„Козак полює на лева”.

„Український кіч”.

„Походження козака з мушкетом має неукраїнське коріння. Часом появи цього геральдичного образу iсторики схильнi вважати 1576 р. (за даними лiтопису Г. Граб’янки), коли польський король Стефан Баторiй разом з iншими клейнодами надав цей знак запорозькому гетьмановi”.

„Наш герб, який любителі помпезних палаців-монументів в районі Кончі-Заспи класифікували як малий, насправді є просто взірцем лаконічності, самодостатності і виразності. Називати його малим, язик не повертається”.

„Нема потреби вигадувати щось більше! Зрозумійте, що тризуб - самодостатній, а намагання "окружити" його всілякими тваринами, коронами та козаками лише нагадує спроби пристойно одягнути в шовк античні статуї, щоб зробити їх ще красивішими”.

„Уже все есть! Что еще надо? Назовите "тризуб" просто гербом Украины, без этой унизительной добавки "малый"! Он достаточно величественный и доказал свое право на существование”.

„Цілком вистачить давнього Тризуба без цих "архітєктурних ізлішеств", що натякають на період розшарпаності нашого народу поміж двома окупантами і намагаються увічнити цей неприємний спогад. У 1919 році це ще було доцільним, коли відбулася Злука, дві частини народу, дві українські держави об`єдналися. А нині воно до чого?!”

 

Справді: ні до чого! Після відновлення незалежності в 1918 р. Центральній Раді УНР на чолі з Михайлом Грушевським вистачило мудрості не витворювати якийсь новий штучний символ, а взяти за Герб України родовий Знак Рюриковичів. Адже родові герби зміні не підлягають!

Природно, що у 1919 р. після Злуки Західно-Української Народної Рес-публіки і Наддніпрянської України в єдину державу Золотий Тризуб (в оливковому вінку) став державним символом Соборної незалежної Української Народної Республіки.

Тому зовсім недоречно було б еклектично зафіксувати на державному Гербі символічний поділ України на Схід (Козак) і Захід (Лев), різні гер-би та різні етапи становлення української державності, як про це заявила Прем”єр-міністр Ю. Тимошенко: „Проект Великого державного герба поєднує всю історію України, найкращі віхи та етапи її розвитку”.

Герб – це не наочний посібник з історії державотворення, а концентрований вираз національної ідеології !

Тризуб – символ неперервності української державності!

Президент України В. Ющенко часто любить повторювати, що за XX століття Україна п′ять разів втрачала незалежність, шість разів її оголошувала. Проте, це не означає, що варто було щоразу будувати з чистого аркуша нову Україну, змінювати герби та інші символи, адже і Княжа держава, й УНР і сучасна Україна – це все та ж Українська держава!

М. Грушевський у листопаді 1917 р. говорив: «Я підчеркую, і кілька разів робив се, що ми не являємося, як часто висловлюються, якоюсь новою і молодою республікою, ми відновляємо тільки нашу державність (підкреслення моє, – М.Р.), якою ми жили і яка була відібрана нам проти нашої волі, без признання; з тим відібранням ми ніколи не мирилися. Держава наша являється таким же старим постулятом, як і наші соціяльні програми, соціяльні перспективи і досягнення.» (М. Грушевський, «На порозі нової України», стор. 152).

Таким же незмінним «постулатом», безперечно, є успадкований Украї-ною Герб Київської держави Володимира Великого – Тризуб! І пора, нарешті, припинити називати Україну «молодою» державою!

Всі вже звикли, що представники найвищих ешелонів влади демонстративно порушують Конституцію України, намагаючись її переписати.

В той же час ними активно лобіюється дотримання статті Основного закону, де мова йде про великий герб. Чому б це?

Отже, питання Державного Герба України лежить не в геральдичній, а в політичній площині. Кожному громадянину України варто з цього питання мати власну позицію. Щоб потім не картали нащадки.

Автор з величезною повагою ставиться до Українського козацтва. Але й козаки в часи лихоліття воювали не за створення нової країни, а за відновлення історичної держави Україна, започаткованої Святим Володимиром! Вони були далекі від того, щоб відвоювати собі...місце на гербі. Спадковий Княжий дух мудрості, який стукав у їхні серця, напевно, стукає в серця сучасних представників славного Українського Козацтва та його Гетьмана, нащадка останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського – Президента України Віктора Ющенка!

Якщо чинна влада хоче зробити вчинок, гідний світлої сторінки в історії, у неї є такий шанс: вирішити окреслену проблему по-українськи!

Сучасна Україна є історико-політичною правонаступницею УНР.

 Ми успадкували державні символи УНР: жовто-блакитний прапор (щоправда, з інверсним порядком кольорів), Гімн „Ще не вмерла...” , назву грошової одиниці гривні. Доцільно (і логічно!) узаконити в якості Державного Герба України успадкований Герб УНР – Золотий Тризуб в оливковому вінку на блакитному тлі, відтворений, на основі Знака Княжої держави Володимира Великого, неперевершеним вченим-дослідником (графіком і живописцем світового рівня, архітектором, етнографом), професором Української Державної Академії Мистецтв та різних мистецьких інститутів Василем Кричевським.

 

 Ми повинні успішно пройти це випробування на гідність, зробити рішучий крок до подолання «комплексу меншовартості» і стати згуртованішими. Менше, ніж за місяць – 18-та річниця відновлення Незалежності України. Зробімо гідний подарунок собі й Україні до її повноліття! Пора, пора дорослішати! Вірмо в перемогу здорового глузду! Слава Україні!

 

Михайло РОЛЬ, політичний експерт

Коментарі

"В Конституції України не врахована проста річ: герби не створюються за велінням чиновників, вони успадковуються!"

Ты чего, холоп, кобенишься??? Тебе чиновники дали герб - значит так надо. Значит надо чтить и уважать то, что тебе дали. И не трындеть, а то пойдешь на нары за надругательство над державной символикой!

(это стёб, ничего личного:)
+5

Мені не потрібен герб від чиновників. Герб міг дати лише Князь або Гетьман.
-7

+5

Цей герб ще кінцево не ухвалено
-6

+5

Та хоть і на пять
+5

Молодец, не бойся и стой за свои убеждения, и они отступят или проиграют.
+2

Дякую за підтримку
"Великий герб" без потреби. І не геральничний. Факт.
+2

Якце без потреби? МБільшість Європейських країн мають великий герб! Доречі за процесуальним дипломатичним кодексом то саме великий герб має наприклад бути намальований на кафедрі коли витсупає президент!
+1

А якщо його в Україні немає і небуло
+2

До речі, пане Тарас, обов'язково повинен бути Великий та Малий герби? Бо я не дуже розбираюся в протоколі.

П.М.:В мене наприклад лише один родинний герб. Чи варто шукати другий?
+2

Я не кажу про родинний! Родинний наскільки знаю то взагалі є тільки один!
А от щодо державного то знаю точно що за правилом на урочистостях має бути великий герб...А те що в нас немає нуто для цього є спецальне агенство (здається в Англії знаходиться офіс) яке займається пошуком і розробкою гербів на основі історії...
+2

Зрозуміло, дякую.
Залишилося тільки втолвмачити цей фак у голову чиновникам.

А що може бути найпростіше: видаляємо "Малий" і залишаємо "Герб України". І кошти витрачати не треба. Все вже є.
+1

Абсолютно підтримую
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі