Блоги → Перегляд

"Баш на баш"

Четвер, 18:51, 16.04.09

Школа. Открытый урок. Ученик вещает.

«Я – украинец!» ...

Слышишь гордость признания? Навряд ли! Нотка патриотизма? Сомнительно! Констатация факта? Скорее это!

Курорт заграницей.

«А ты откуда?»

«С Украины!»

«Откуда…?» …

Думаешь, пренебрежение? Не думаю. Простое невежество? Не похоже. Может, вызов?!

 

Я заметила две большие разницы: раньше, наши поэты, писатели и известные деятели, говоря об Украине, чувствовали признание и гордость за нее, как за землю, несущую плоды. Сегодня же – когда ты говоришь об Украине, ты в первую очередь вспомнишь о невероятном прорыве братьев Кличко, почувствуешь гордость за родину при воспоминаниях о стремительных победах Яны Клочковой, чем о плодородных сельскохозяйственных угодьях или необъятных запасах чернозема. Ты скажешь: «Я патриот!», вовремя чемпионата мира по футболу, а не во время президентских выборов. Ты крикнешь: «Наши ребята!», когда очередной противник Кличко в нокауте, а не когда принялся новый государственный бюджет в Верховной Раде.

 И это не плохо. Ведь Украина – это не только  систематические досрочные выборы, дефициты казны и галопирующая инфляция. Украина – это еще и культура, история, личности. Именно благодаря последним, лично я могу смело говорить о своей стране и не бояться, что собеседник будет введен в заблуждение или недопонимание.

Потому что за границей, понятие «украинцы» эквивалентно термину «таланты», там уроженец Украины это земляк известного футболиста Шевченко, первые очевидцы титанических усилий тренера Лобановского. На международной арене, культурная и спортивная элита Украины вызывает у людей куда больше уважения, внимания и мирового признания, чем ее официальные первые лица.

        Вопрос: зачем вкладывать деньги в землю, а не в людей? Ведь если человеческий потенциал настолько богат и неиссякаем, то почему бы не переориентировать всю стратегию государственного развития с машин и техники на личностей и индивидов?

Я уверена на 100%, что у каждого из нас найдется хоть один знакомый, который талантлив то ли в искусстве, то ли в спорте либо в научной сфере, но за отсутствием возможности реализовать свой дар, он становится мерчендайзером и убивает свои способности у корня, считая это лишь завышенной самооценкой. Мне обидно видеть мелкие огоньки в людях и осознавать, что их талант воспылает только в случае их «самоинвестирования», а не как  не «под эгидой своей страны»!

«Думаешь, можешь? Так добейся сам вначале успеха, стань всемирно известным, пусть за границей скажут, что «ты крут» и  только тогда мы гордо скажем: «А ведь он наш, с Украины!»

Мне кажется, очень важно напомнить «соседям сверху», что именно народ их главный инструмент на международном рынке, а не бумажные деньги и большие %! Только народ приведет страну к расцвету и подъему! Только талантливые личности заставят говорить о нашей Украине, как о равном партнере! Только яркие индивиды превознесут наше государство вровень с теми странами, к которым прислушиваются!

 

 

Закончу фразой, которая запала в голову: цивилизация есть изнанка культуры, слава народа – следствие единичных достижений!

Коментарі

А если "соседи сверху" дадут народу возможность себя проявить, народ готов?
Еще как!только ведь никто не дает такой возможности!точнее - "берите, делайте" - это пожалуйста, без проблем!а как дело доходит до "помогите, поддержмите" - то тут появлется волшебное слово "дефицит" казны!
-1
В тему испугало то, что Светлана Лобода по всей Украине ищет меценатов для поддержки своего выступления на Евровидении... Верх цинизма власти..
обычно говорят,что государство только мешает. Ющ так и не дал денег на "Тараса Бульбу"...козел...патриот еще тот..слов нет
Юрко Н. 01:59
0
Нам не вистачає егоцентризму. І талановитих політиків. Вважаєте хтось буде робити свою країну кращою заради громадян? Лише розуміння того, що не мільйони в квартирі а достаток навкруги є запорукою твого нормального життя, але це ще треба усвідомити.
Невідомий користувач   02:51
0

Згоден з виразом "Вважаєте хтось буде робити свою країну кращою заради громадян?" Прекрасно сказано! Адже, ніхто навіть з присутніх тут не взявся б за благодійність. Я впевнений на всё 100%
roman rhinka   12:53
0

згоден! порятунок потопаючих - справа самих потопаючих. І порятунок країни теж. Поки народ і кожен громадянин активно уникає відповідальності та участі у політиці з цього гімна нам не вибратись. Вибачте на слові.
Невідомий користувач 02:06
0
Кажуть, що свідома людина не може бути щасливою у нещасному суспільстві. Але до національної самосвідомості нам ще дуже далеко. На жаль, її не можна виростити у тепличних умовах, нав`язати або прищепити. ЇЇ можна тільки виховати.
Вольтер   14:24
0

Чому Ви вважаєте, що нам дуже далеко до національної свідомості? Історія України налічує тисячі років поневолення та роздрібленості і все ж таки ми отримали незалежність, а це значть, що є люди з національною свідомістю. А що стосується окремих особистостей - то це не ми, це вони
Невідомий користувач   15:45
0

Я так вважаю, бо кожного дня бачу, як певні громадяни України міняють свій голос виборця на кілограм гречки або 100 грн. Як певні громадяни України сплять і бачать, як би скоріше емігрувати. Як певні громадяни України з заздрістю дивляться на життя північних сусідів і мріють про появу у нас такого ж політика з "сильною рукою".
Невідомий користувач   15:47
0

І вони - теж громадяни України, вони теж "ми". Я не заперечую існування у сучасному суспільстві національно свідомих людей, але, можливо, давайте перестанемо постійно аппелювати до історії наших поневолень і тверезо глянемо на сучасних стан речей?
Вольтер   22:18
0

Якщо людина продає свій голос за гречку або прагне виїхати за кордон - це не відсутність національної свідомості - це фізичний прояв матеріальних потреб. Перед тим, як думати - потрібно щось поїсти. Мені здається, що варто застосувати приклад коли менеджер отримує пільки від компанії і так він формує свою прихильність до місця роботи
Невідомий користувач   23:25
0

Тобто національна свідомість у цих громадян є, але поки держава не задовольнить їхні матеріальні потреби, вони її не афішують?
0

Немає у них національної свідомості. я так вважаю... завжди є вихід. потрібно тільки не шукати легкого шляху наповнення шлунку, а старатись добиватись в цьому світі не лише матеріального, а й духовного.
Анатолію :
Ви самі сказали - ми отримали незалежність
отожбо і воно - ми її ОТРИМАЛИ
ми за неї не боролись, ми її не вимагали...
на її принесли на тарілці(читай референдумі) і ми подумали, як справжні українці, - Хм. нахаляву.. чому б і не взяти? і взяли!
А народи які виборювали незалежність маленькими шматочками протягом століть - і національно свідомі і патріоти.
Як приклад - держави Південної Америки. Ви б почули, які вони патріоти! а хіба багатші?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.