Блоги → Перегляд

По цей бік "рубікону"

П'ятниця, 11:39, 03.06.11

Ессе присвячене статті Тищенка «Что такое биоэтика?...», а точніше тій її частині де висвітлюється розвиток ставлення до смерті людини і піднімається питання межі людського життя. Конкретніше випадок першої в світі пересадки серця 1967 року коли хірург Крістіан Барнард пересадав серце жінки з вже мертвим мозком, але живим серцем, чоловікові котрий потребував пересадки, чим врятував йому життя.

І постало питання чи мав він на це право? Це перше. Вирішення другого питання виправдає або засудить цього хірурга, як визначити межу людського життя?

Слід розпочати з документів. Постановами МОЗ, а також в документах МВС і прокуратури в питанні визначення смерті смертю вважається лише зупинка серця, як те, що вбвиває організм в його цілісності. Це свідчить лише про одне – наше законодавство і наука знаходяться в середньовіччі.

Поширеними є випадки зупинки роботи мозку при збереженні життєздатності всіх інших органів і систем організму. Свідчення: Annals of Surgery (публикуется PubMed Central) , Annals of Thoracic and Cardiovascular Surgery , BMC Surgery (публикуется BioMed Central), Canadian Journal of Surgery,  Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery,  Surgeon.   

Отже, випадки є і не поодинокі. Питання на мій погляд просте, людина істота соціальна, а значить основа її – адекватне життя в суспільстві. Люди з пошкодженим мозком в тому числі і жертви коми, не виконують соціальних ролей і функцій. Натомість люди, які потребують здорових органів для пересадки і продовження життя вмирають, через егоїзм рідних, які не хочуть розлучатися з шматком м’яса, який колись був близькою чи рідною людиною. Думаю, це також характерне явище культури коли людська особистість в першу чергу асоціюється із тілом. Дивно, що дуже релігійне в масі своїй американське суспільство піднімає такі питання, адже якщо ви вірите в душу, бородача на хмаринці і всілякі інші нісенітниці, то маєте знати, що тіло – то пастка для душі і треба радіти з її звільнення.

Суспільна потреба в великі кількості живих і здорових членів соціуму важливіша за підтримання життя в людині яка, вірогідно НІКОЛИ не повернеться до номального життя. І взагалі чи не здається вам, що робити вибір на користь мертвих за рахунок живих – кощунство і жорстокість до живих. Адже тим, хто по той бік «рубікону» в принципі все одно згниє їх серце разом з ними чи буде жити і давати життя іншій людині ще довгі роки.  

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі