Блоги → Перегляд

Проросійські вулиці в Рівному

Субота, 19:42, 05.09.09

Напередодні нашого найбільшого свята – Дня Незалежності депутатами міста Рівного 20 серпня 2009 року прийняли рішення, яке в певній частині є антиукраїнським. Мова йде про присвоєння двом новим вулицям імен Александра Кондратьєва та Ніколая Боголюбова. Обидва ці діячі для найменування вулиць міста були висунуті депутатом Рівненської міськради від Партії Реґіонів і голови Русскаго Культурнаго Цєнтра Міхаіла Кіріллова. Зокрема, на засіданні міськради він зазначив: «Александр Кондратьєв довгий час працював у рівненській міській гімназії, написав на Рівненщині всесвітньо відомі твори: “На берегах Ярині”, “Слов’янські боги”. Із проханням назвати вулицю його іменем до нас звернулися учасники міжнародної конференції. Яка різниця, якою мовою він писав? У Петербурзі, наприклад, є і вулиця, і пам’ятник Тарасові Шевченку, хоч він не російський поет». Тут «всесвітньо відомі» ми навмисне виділили курсивом. Очевидно пан Кіріллов з його «Русскім Центром»вирішив претендувати на «все світність». Ще якихось кілька років ніхто нічого й не чув про цього письменника, а тут раптом ранг всесвітності. Ні серед літераторів, ні літературознавців як в Україні, так і в Росії постать Кондратьєва ніякої ваги. Народжений у Петербурзі, письменник саме там провів сорок два роки свого життя, і лише прихід до влади більшовиків змусив переконаного монархіста А. Кондратьєва втекти під Рівне, в Дорогобуж, який тоді був підпорядкований Польщі. До речі, російські дослідники пишуть про те, що Кондратьєв жив у родовому маєтку дружини, а в довідці Російського культурного центру йдеться про родовий маєток самого письменника. Так само не підтверджується дослідниками з Росії й теза про репресії родини Кондратьєвих у 1939 році, бо у доступних джерелах йдеться про те, що: «Кондратьєв с пріходом Красной арміі (1939) пробрался на занятиє нємцамі польскіє тєрриторіі». Не можна одночасно бути репресованим і втікачем. Та найголовніше, Кондратьєв не сприйняв Україну як державу, а українців як окремий народ. Як пише дослідник Я.Поліщук, «українська культура не існувала для письменника як самодостатня вартість, вона мислилася лише як регіональний різновид російської культури». У книзі «На берегах Ярыни» і топоніми, і імена та прізвища персонажів чи не всі російські, хоча дія відбувається саме в Україні (на берегах Горині). А тези автора про «хохляцькі» і «кацапські» кутки села не витримують жодної критики, бо не було у волинських селах ніяких «кацапських» кутків. В інтерпретації автора яскраво проглядається теза про споконвічність життя росіян в Україні. І, мабуть, прийняття такої назви свого роду подарунок сусідній країні у відповідь на недавній візит Кірілла в Україну. Бо той же сам заявив «Наша зємля, наш народ». Чому ж депутати 34 голосами з 45 присутніх прийняли це рішення? Очевидно, що не знали та й не бажали знати, бо проект рішення міської ради був підписаний секретарем, заступниками міського голови, головами комісій (в тому числі і головою постійної комісії з питань науки, освіти, культури, духовного відродження В.Харковцем). Нарешті, і той самий Кіріллов і сама міська влада мала б поцікавитися думку авторитетних в цій справі людей, думку громадськості міста. Аналогічно викликає подив найменування ще однієї вулиці – імені Ніколая Боголюбова. Подано для ознайомлення коротку довідку про цю людину. Він народився в м. Нижній Новгород. У 1924 році у п'ятнадцятирічному віці М. Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури при Всеукраїнській академії наук (науковий керівник академік – М. Крилов), яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук. У 1925–1943 роках працював на кафедрі математичної фізики Всеукраїнської академії наук (з 1936 – АН УРСР). У 1936–1950 роках – професор, завідувач кафедри Київського університету. З 1948 року регулярно перебував і подовгу мешкав у Москві, де очолював Теоретичний відділ в Інституті хімічної фізики АН СРСР. У 1950—1953 роках працював також у закритому інституті оборонного профілю в Арзамасі-16 (сучасний Саров, Росія). Від 1953 року – завідувач кафедри квантової статистики і теорії поля Московського державного уніврситету, водночас од 1956 року – в Об’єднаному інституті ядерних досліджень у Дубні (Московська обл., Росія, в 1965–1989 роках – директор інституту). У 1966–1973 очолював також Інститут теоретичної фізики АН УРСР, а в 1983–1989 роках – Математичний інститут імені В.А. Стєклова у Москві. В 1963-1988 роках – академік-секретар Відділення математики АН СРСР. Як бачимо, жодного відношення до Рівного, та до України майже ніякого.  На тому самому масиві Південному того таки 20 серпня було названо вулиці в честь національних достойників Юрія Горліс - Горського, Ярослави Стецько, в честь рівненських учнів, репресованих в 1947 – 1948 рр. (Нескорених), спортсменів-спідвеїстів (Спідвейна) та ще одну вулицю було названо Смерековою. Ось так на одному масиві з'явилися вулиці імені українофоба і справді Національних Героїв. Парадокс.

Климчук Андрій, Голова РОМГО «РМК» (УНК – Рівне).

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі