Блоги → Перегляд

Про архетипи українців та їх політичні наслідки

Вівторок, 16:55, 31.01.12

Рейтинг
12 4
Переглядів
2712

0
0

Питання «хто винен?» і «що робити?» є просто класикою жанру для українців.  У пошуках відповіді українці невтомно ходять по колу, називаючи по черзі серед винних, то Росію, то Захід (розуміючи під цим США та Європу), а серед варіантів відповіді: інтеграцію до ЄС, побудову партнерських відносин з Росією, або ж третій варіант – «свій шлях» (хоча ніхто так і не пояснив, що під цим мається на увазі). Характерним є те, що українцям в голову не приходить шукати причину в собі та своїх комплексах (аналіз яких, до речі, міг би стати початком «свого шляху»).

 

Не буду оригінально, сказавши, що системна криза в українському суспільстві викликана саме відсутністю глибинних рефлексій та самоаналізу стосовно причин їх виникнення. Відповідно, це призводить до занадто поверхового аналізу тих подій/проблем, що мають місце в сучасному українському суспільстві. Класичні архетипи українського національного характеру, якими ми так звикли пишатись – індивідуалізм, толерантність, моральність, працьовитість і т.д, є занадто ідеалізованими і потребують перегляду з позиції того, що мотивує громадян діяти саме таким чином.

 

Українські архетипи: нема чим пишатись

 

Якщо розглядати «український індивідуалізм», то він не є тотожним, наприклад, європейському індивідуалізму, в основі якого лежить конкурентність та прагнення реалізувати себе. У той час як в основі українського індивідуалізму – бажання самоізолюватись та сховатись від будь-яких проблем.

 

Більш того, розвинутий у такій формі індивідуалізм не дозволяє конструювати групову ідентичність. Саме тому, процес розвитку громадянського суспільства відбувається так складно. Саме тому, так легко можна «прищепити» українцям розкольницькі міфи, оскільки відсутнє почуття внутрішньої єдності. По-суті, головні риси національного характеру українців є їхнім комплексам, з якими вони не здатні боротись.

 

Або ж толерантність. Якщо в основі європейської толерантності лежить свідоме прийняття позиції іншого та готовність до діалогу, то в основі української – неготовність захищати свою позицію та відстоювати свої погляди. Або навіть більше – не готовність визначатись зі своєю позицією.

 

Індивідуалізм та толерантність в українському варіанті переходять в пасивність. Пасивність та не готовність українців діяти (в широкому сенсі цього слова) проявляється на всіх рівнях: від сімейно-побутового до національно-державного. Навіть не вдаючись до детального аналізу та наведення конкретних прикладів, аби підтвердити це, варто просто згадати головний рецепт виходу із ситуації «по-українськи», який часто озвучується українськими інтелектуалами: зачекати поки виросте нове покоління. Зверніть увагу на знеособленість та безликість цієї конструкції, адже ніхто не говорить про потребу виховати нове покоління. Проте зачекати – завжди готові. 

 

 

Інтелігенція: локомотив, що йде позаду

 

Проте, окрім проблеми переосмислення, додається ще одна проблема -«переосмислювача» (тобто того, хто має це зробити). Україна зараз потребує не стільки нових політичних проектів (хоча це також), скільки «соціально значимих інтелектуалів» (якщо можна так сказати). Українське суспільство переживає не просто економічну чи політичну кризу, які є швидше нашаруванням ціннісної кризи. Тому зараз є потреба у появі критичної маси інтелектуалів, які би могли мислити інакше, іншими категоріями, які би виходили за межі системи, що склалась. Більшість із тих, хто сьогодні позиціонує себе такими, є швидше людьми мейн-стріму. Вони просто в потрібний момент (наприклад, загострення соціально-політичної ситуації) в потрібному місці (бажано ток-шоу) висловлюють думку, яку хоче почути більшість населення. Проте чому це повинно вважатись чимось прогресивним?

 

Більшість інтелектуалів, висловлюючи свою громадянську позицію, так чи інакше намагаються прив’язатись до певного геополітичного вектору. Тим самим вони сприяють поглибленню розколу, який в Україні носить не стільки регіональний характер, скільки етнокультурний. Проте мало хто готовий запропонувати план розвитку (який в першу чергу повинен будуватись на інтегративних цінностях) у більш віддаленій перспективі, а  ніж 5-10 років.

 

Аналізуючи ситуацію в Україні можна говорити також і про інструментальну кризу, і про культурну. Проте головна проблема на мою думку, це саме брак рефлексій та самоаналізу з яких потрібно починати роботу.

Коментарі

...брак рефлексій та самоаналізу з яких потрібно починати роботу"
Скажімо,згодний.Чи є конкретні пропозиції?
+4

о, дякую, теж хотів запитати.
+4

Безперечно, ьз одного боку, ми маємо потребу у випрацюванні певної програми. Проте набагато гострішим є питання формування, якщо можна так сказати, "класу" людей, які би викликали довіру. І саме ці люди повинні потім пропонувати програмні речі.Проте навряд таких посилів варто очікувати з боку політиків. Ми маємо більш гостру потребу в інтелектуалах.
Тому потрібно вчитись слухати, обговрювати ідоходити до консенсусу.Я не абсолютизую роль інтерне-площадок, але це дуже добрий шанс для того, аби спілкуватись. Головне, аби ФБ, Твітер і т.д не перетворились на те, чим були кухні для радянських людей (в сенсі місцем, де можна скаржитись на життя).
Мова йде про напрацювання певної критичної маси ідей, які будуть витати в просторі. бо одразу зробити все неможливо.
-2

Архитип украинца - это вера в светлое будущее и лучшую жизнь, для этого они собираются вместе, приглашают футуристов, философов воображал рационалистов, увлекаются идеализмом на основе либерального индивидуализма, реформаторством и модернизацией филосовского теоритического мировоззрения иудаизма, зародившегося в 17, 18 и 19 веках, дожившего и дотянувшего до нашего славного времени, и увлеченно пропагандированное в среде молодых украинцев, архитип зверя, демона, компьютерного демонизированного героя, основанного на идеалах индивидуализма, эгоизма, настроенного против коллективизма, производственных деловых и творческих отношений.

... Ужасный и провальный эксперимент ...

думаю, что международная общественность выражает благодарность после-советским обществам и отдельным людям за самоотверженность и героизма в проведении экономического эксперимента над собой, который имеет высокое научное практическое и теоретическое значение для развития новых политэкономических теорий, действуя на своем личном примере и по собственному убеждению советские люди, под руководством либеральных реформаторов и либеральных модернизаторов, доказали свое мировое предназначение: «спасти мир», о котором так долго говорят, но не находят подходящего примера.


http://politiko.ua/blogpost76007

.
+3

Леся Парно 17:44
Безперечно, з одного боку, ми маємо потребу у випрацюванні певної програми. Проте набагато гострішим є питання формування, якщо можна так сказати, "класу" людей, які би викликали довіру. І саме ці люди повинні потім пропонувати програмні речі.
Ми маємо більш гостру потребу в інтелектуалах.
Мова йде про напрацювання певної критичної маси ідей, які будуть витати в просторі.
=============
Все це наші природні вороги (московці, кремлівці) "зіб'ють на злеті" - що далі?
молодець, все правильно написала. А нормальної політичної програми я не бачив ні в кого дуже давно.
+2

у мене є така програма!
1. відмінити податок на дохід
2. ввести штраф-податок на шкоду
3. викинути всю неправду з науки (далі скажу, що робити..))
+3

Юрію, я мав на увазі політсили. А талановитих і розумних людей у нас вдосталь. Вірю що у багатьох є креативні ідеї....
+2

В "політсили" розумних і креативних у нас не впускають. Це робиться з єдиною метою - не допустити здобуття незалежності України від Кремля.

А комплекс меншовартості (див. даний блог-пост) нам, українцям, нав'язують все з тою ж метою..(
Початок діяльності (програми) починається з аналізу точки відправлення. Але часто-густо, подивитися та оцінити "де ж ми є?" - вже є проблемою. А відтак - програми - бездумні і відірвані від життя.
Тому вдала постановка проблеми - що ми і бачимо у автора - це майже її вирішення.
Додам від себе ще одну рису - нетерплячість, бажання мати все тут-зараз-і-одразу. Тому зараз програми, якими б гарними вони не були, - не допоможуть, поки не зрозуміти звідки йдемо і які ресурси маємо.
0

+
Зараз як раз активно працюю над переосмисленням
-4

Юра, можешь здесь активно поработать над осмыслением, в этом месте для тебя много интерсных парадигм ... Арбитраж ад-хок по либеральному фиаско де факто вольных добытчиков экономистов на основании патента на кораблях каперах и приватирах (Чай № 2), http://politiko.ua/blogpost76007
//Характерним є те, що українцям в голову не приходить шукати причину в собі та своїх комплексах (аналіз яких, до речі, міг би стати початком «свого шляху»).//

????? Вибачте, шановна, але як таке можна написати?
Ви що - не в Україні живете й інформацію черпаєте
з якоїсь дуже певної літератури?
В реальності ж усе з точністю до навпаки -
уже 20 років шалений потік чорнухайства,
самокопання, самоопльовування.
Злегка тільки розбавлений нападками головно на Росію
і частково на Захід.
+3

Вот именно. Мы достаточно себя изучили. Кто мы и чьи дети. Поднимать надо голову и идти вперед. Комплексы, которые мы накопили десятилетиями постепенно уходят.Но людей, которых сейчас все ищут не больше 10%, как в любом государстве. Надо быть им более уверенными и активными.
noname nosurname   14:36
+1

"Хоч би яким «банальним» не здавався SWOT, це лише метод систематизованої оцінки поточної ситуації в компанії на певний момент часу. Часто проблема полягає не в самому SWOT-і, а в небажанні прийняти ту картину, яку SWOT показує, і погодитися з нею. Цілком природно, що якщо ви неправильно уявляєте собі поточне місцезнаходження на карті, то ви будете приймати помилкові рішення щодо того, як досягти мети".
Архетипи - це матриця соціетальної психіки. Не достатньо використовувати переваги, якщо не використовувати ефективно недоліки, перетворюючи їх на виклики.
Українці мало чим відрізняються від інших людей. Ну працьовитіші, ну талановитіші, а так все решту як у інших жителів Європи..

Не вірю в те, що українці продовжують жити в московській колонії через якісь "проблеми менталітету" - це омана. Просто ворог наш дуже досвідчений і сильний, а це не слід забувати..
☼ RUSS ☼   21:54
-4

в московській колонії? а може у жидівському кагалі?
Бородатий - ти сам не жид часом?
+2

☼ RUSS ☼ , більшого сіоніста ніж Ви, нема на цьому сайті.. )
Що особисто не можу подолати в собі - це образа за українців, котрі продають свою честь за гроші.

А пишатися є більш ніж чим.
+3

Василю, уточніть, будь ласка, чим саме і чому саме нам варто пишатися?
☼ RUSS ☼ 21:15
-3
третій варіант – «свій шлях»
http://russkiev.wordpress.com/
Шановна, у своєму опусі ви сплутали українців і громадян України.
Яким чином можна виводити архетип за громадянством, якщо під час чисток носії архетипу (українець до 1917-го) були суттєво винищені. І що найгірше - винищена була в першу чергу інтелігенція (ота що лкомотив). і залишилися лише слабосильні при станційні маневрові паровозики в переважній більшості.
-3

а собакоедов откуда завезли в Украину?? Из Кореи???
+1

О! Бачу мудру постановку питання.
Наука, взагалі-то, відповідає на питання "чому?", а не "що? чи як?"
Тому пані-політолог мала би постативи і дати відповідь на питання "чому так сталося?"
+4
Я трохи жорсткіше написав про таке, але все-одно українці не схильні до самокритики. Їх це дратує.
Цікаво, що люди з "ліберальними" поглядами пишуть про свій шлях...Прогрес
Лесю, видно, що ти вчилася старанно, сиділа на першій парті і весь час руку піднімала.
Проте, на жаль, тебе вчили ПРОФЕСІЙНІ БРЕХУНИ Й МАХІНАТОРИ.
Насправді ніде в світі політологія та політологи не допомогли задовільно вирішити жодної суспільної проблеми.
Тому, повторюю, це брехня й махінації, прямий спадок компартагітпропу.
А поки молода, то спробуй вникнути в діамат та політекономію капіталізму.
Схоже, що у тебе є нахил до думання. То і розвивай цей свій ТАЛАНТ на основі НАУКОВІЙ.
+1

так я ж і не говорю, що політологи повинні це вирішити! я просто не розумію, чому ви зробили такий висновок?
-1

Бачиш, дорогенька, люди завжди діють згідно із своїм розумінням.
А розуміння суспільства твоє якраз базується на поясненнях політології, соціології та подібних казок.
ТОму я й пропоную тобі починати із основ наукового пояснення суспільства.
Це діамат і політекономія капіталізму.
noname nosurname   14:39
+1

А що Ви пане Дмитре вкладаєте в поняття "політолог2?) Неомарксизм пішов далеко далі за діамат ;)
Індивідуалізм як сила розвитку вже призводить розвинуті країни на межу глобальної кризи, та увесь світ на межу екологічної катастрофи.Власний інтерес у протиріччі із глобальним характером проблем та суспільним характером методів їх вирішення.
То й не варто сумувати за европейським індівідуалізмом (котрий вони самі не знають куди й подіти), а будувати суспільство на колективізмі :
http://politiko.ua/blogpost73947
Немає рефлексії...

"Тут безумный расхохотался так, что из липы над головами сидящих
выпорхнул воробей.
-- Ну, уж это положительно интересно, -- трясясь от хохота проговорил
профессор, -- что же это у вас, чего ни хватишься, ничего нет! -- он
перестал хохотать внезапно и, что вполне понятно при душевной болезни, после
хохота впал в другую крайность -- раздражился и крикнул сурово: -- Так,
стало быть, так-таки и нету?"
+1

НМД, помиляєтесь.
Рефлексій - більш, ніж достатньо.
Справа не в тому, що чогось - нема. Справа в тому, що нема того самого, що потрібно в ЦІЙ КОНКРЕТНІЙ СИТУАЦІЇ.
Як із хворобою. Ліків - багато, але діагноз - неадекватний. І всі ці численні ліки - без користі.

Я так зрозумів, що Ви є спеціалістом щодо змін архетипів: - знаєте, як це робити, і вмієте це робити?
Якщо - ні, то Ваша тут рефлексія - така ж безплідна, безперспективна, як і більшість інших.
noname nosurname   14:47
+1

Перед операцією потрібно знати що різати, де різати, і чи потрібно операція взагалі)
Дмитро Клець 08:29
Василю, уточніть, будь ласка, чим саме і чому саме нам варто пишатися?=============
Українські політв'язні страйкували, повставали:
1946 р. в Колимі.
1947 р. в Колимі, Караганді, Уст-Вімі.
1948 р. у Воркуті (повстало 80 тисяч).
1950 р. біля Воркути, в Тайшеті.
1951 р. біля Колими, біля Караганди.
1952 р. біля Красноярська, в Караганді, на Уралі.
1953 р. в Норильську (1500 убитих), у Воркуті (500 убитих), Караганді, Кінгірі, Колимі. В Норильську страйк тривав 100 днів. У Воркуті—60 днів.
1954 р. в Кінгірі (600 убитих, серед них 500 Безсмертних Українок 26 червня 1954), в Кірові, Тайшеті, на Уралі, Сахаліні, Караганді, Колимі, Красноярську, Казахстані. Страйкувало 60 тисяч на обширі 600 кілометрів.
1955 р. в Тайшеті, Воркуті, Магадані, Потьмі, Пермі.
1956 р. в Іркутську, Красноярську, Томську, Свердловську.
1957 р. в Хабаровському краї. Челябінській, Свердловській областях.
1959 р. в Темір-Тау.
1960 р. заколоти в Казахстані, в Донбасі.
1961 р. в Одесі, Кривому Розі, Севастополі, Єлисаветграді (Кіровограді), Краматорську, Бахмуті (Артемівську), Новочеркаську.
1962 р. в Новочеркаську, Донбасі, Одесі.
1963 р. в Кривому Розі.
- (Павло Штепа, "Московство")
-3

Юрію, я розумію, що українці здавна пишаються власними поразками.
Але яка їм з цього користь?!
+2

Клець. Чтобы добраться до звезд, надо пройти через тернии.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі