Кілька днів тому я послав на сайт Народної партії Володимира Литвина прохання (особисто до очільника!) звернути увагу на фінансовий стан НАН України, зокрема її деяких гуманітарних підрозділів, приміром, Інстутту археології, оскільки особисто близько з ним давно знайомий (http://politiko.ua/blogpost77173). На превеликий жаль, як і очікувалося, жодної відповіді не отримав, бо віце-президентові академії Литвину апріорі глибоко байдужа Національна академія наук України, як і її смертні. Його лише тішить бути «весільним генералом» чогось там високого та бути завше «на плаву» політики в державі…
Подібний тип чиновника високого рангу або політика продукується здебільшого із нашого традиційного українського села. Природна хуторянська психологія як правило вкрай обмежених людей ще досі доволі потужна. Тож і з’являються в нас ще численні януковичі, чечетови, литвини тощо, які задля власного шлунку та наживи будь-що доповзають до державного «корита»…