Блоги → Перегляд

Василь Пачовський – драматург, історик, патріот та забутий син України

Субота, 17:14, 02.06.12

Рейтинг
4 0
Переглядів
1870

0
0

Чи говорить тобі про щось ім`я Василя Пачовського? Ось уже 70 років цього «молодомузівця» немає в живих. Та я сумніваюся, що цю дату вшановуватимуть тісні компанії інтелектуалів, а в книгарнях відбуватимуться тематичні читання. Декілька сивобородих науковців скажуть два слова про його ліричний доробок. Та мало кому відомо, що несправедливо забуту особистість  по-праву можна помістити у синонімічний ряд вірних синів та патріотичних мужів України.

31 березня у кав`ярні-галереї «Штука» відбулася зустріч на тему «Невідомі грані творчості Василя Пачовського: поеми і драми для дітей». Організатор події, Зоряна Дорош мала на меті показати широкому загалу забутого персонажа української літератури. Та щоб перелічити слухачів, мені вистачить пальців однієї руки. До того ж всі зацікавлені в троє-четверо разів старші за мене.

Як на мене, тема зустрічі трошки не збігається з її змістом. Адже ось уже 40 років як Пачовський, такий собі незнайомець на літературному просторі. Математик за фахом, пані Зоряна, стала головним ініціатором створення музею у Добростанах. Експозиція присвячена історії села, його культурі та знаменитим вихідцям звідти. Це батьківщина Володимира Шаяна, відомого філософа, педагога, який був одним із перших, хто прагнув навернути народ до «Рідної віри», язичництва, повного дивовижних традицій та вірувань. Він мав неабияке відношення до родини Паславських. І саме таким чином Зоряна Дорош і познайомилася з їхнім нащадком – Василем.

Лірик, 90%  творчої спадщини якого займає драматургія, славився своїм гострим язичком. Коли його знайомий загинув від катувань польського учителя, юний Василь не втримався та виголосив на  похоронах гарячу промову. За це хлопця вигнали з місця навчання, а згодом і з самого міста. Майбутнього медика також виключили з Львівського університету та заарештували за виступи на мітингах, проти денаціоналізації галицької молоді. А на святі Шевченка, вже після миру з німцями, драматург висловився :

« Заключаючи Версальський договір, Україну віддали комуністам і ляхам.  Але ми, українці, переживемо і Англію, і Францію, і Польщу, і більшовиків! Україні вічна!».

Не зупинило парубка і присутність на події французького військовослужбовця. Можливо, цей запал і став однією з причин забуття Василя Пачовського.

Арешт дуже вплинув на студента. Він порвав з мріями про білий халат та захопився історією, літературою та мовою свого народу. Його мрія – донести історію до мас. На думку Пачовського, популярні в ті часи п`єси – ідеальний варіант поширення. Та зважаючи на обширність творів (300-500 сторінок!) та небажання автора змінювати у них бодай щось, глядачі змогли насолодитися лише «Сном української ночі». Це п`єса, яка розповідає про Петра Дорошенка та дала життя гімну січових стрільців – «Ой у лузі червона калина». Один із акторів – Лесь Курбас.

 Усі «плоди» творчості Василя проходили крізь призму українського питання. Зокрема, він переробив казку Андерсена «Дикі лебеді», створивши «Золоту Гвіздку». Мріяв створити третю частину поеми «Золоті ворота», яка б розповідала вже про незалежну Україну…

У 1918 році невгамовний патріот написав дитячу п`єску-веснівку « Малий Святослав Хоробрий», героями якої були переважно язичницькі божки. Василь Пачовський обіграв сюжет з дитинства князя Святослава. Малеча мала вистрілити з лука. Якщо потрапить в оленя – стане славним, в сокола – щасливим. В пташечку було поцілити не просто. Для створення «продукту» автор використовував доступні тоді джерела інформації, тому дещо наплутав з вищими та нижчими богами. Про ці та інші похибки вказав вчитель музики, Мирослав Чудак.  Наголосив також на байдужості Василя щодо музичного оформлення свого «дітища». Мовляв, йому все-одно – чи колядки там звучатимуть, чи веснянки…Мирослав Михайлович вважає це стратегічною помилкою драматурга. Адже ці календарно-обрядові пісні несуть в собі зовсім різну енергетику.

Також саме Василя Пачовського вважають автором сценарію до першого українського фільму. Стрічка, відзнята в 40-их роках чи то чехами, чи то українцями розповідає про Коріятовичів, українських князів-колонізаторів Закарпаття. Патріот називав українського «пораненого брата» «дзвіновою землею». Саме там, на колишній мадярській землі, знайшли срібний дзвін, і Василь поетично переосмислив це як пророцтво. Типу, настануть часи і по всій Україні проб`ють дзвони.

Неабияке значення Василь Михайлович надавав освіті. Залучав до неї «пастушків, не здатних до господарства».

Цікаво знати, що син Василя Святополк одружився на сестрі Романа Шухевича. Обидві родини часто спілкувалися та добре ладнали між собою.

Нині великий син українського народу похований на Личаківському кладовищі. Його ім`я носить одна з вулиць Львова, такий собі «сільський провулочок» з 4-ьох будиночків між проспектом Чорновола та вулицею Липинського.  На думку організатора зустрічі, Зоряни Дорош, подібна неповага неабияк образила родину Пачовських і вони перестали видавати книги свого  предка. Таким чином історія помаленьку затирала його ім`я. Учасники зустрічі запропонували встановити меморіальну табличку на будинках, де проживав талант. Проте, на це піде багато часу, зусиль, та непотрібних документів…

Пані Зоряна вважає, що Василь Михайлович Пачовський мав у собі велику іскру та задатки, проте ще більші амбіції, завдяки яким його творча біографія так і не має логічного завершення. Та в будь-якому разі, пан Пачовський був великою людиною, щирим українцем та патріотом із великої літери. Тішить, що нині такі славетні імена помаленьку відроджуються з уламків таємничого минулого.

Ілона Громлюк

Коментарі

+++ Цікаво! От тільки нащадки були не праві. Не можна через якість амбіції "помсти" частиту покоління україннців залишити без знань про цю талановиту людину!Тому,що важко потім це піднімати! Правда, Зоряна?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі