Блоги → Перегляд

Розділити політиків і держслужбовців

П'ятниця, 00:55, 17.04.09

Рейтинг
4 1
Переглядів
2370

0
0

Кожні вибори супроводжуються двома шаблонними обіцянками - привести до влади професіоналів і вивести з влади бізнес. Обидві обіцянки лунають з уст усіх політсил... і зникають, як примара на світанку, як тільки закриваються виборчі дільниці. Давайте розберемося, чому.

По-перше, хто такі професіонали? Це люди, що розбираються в своїй галузі значно краще за посереднього виборця; ці люди отримали відповідну освіту і зробили кар'єру в цій галузі. То яким чином виборець може визначити, хто є професіоналом, якщо сам ним не є? Не будуть же хворі обирати голосуванням собі лікаря! А який сенс професіоналу йти в політику, якщо його кар'єра закінчиться з наступними виборами, коли його партія програє (а можливо, і з цими)? Він може чудово працювати за фахом і не втрачати кілька років на безглузде і безплідне сидіння в опозиції, не псувати стосунки з політичними опонентами...

А хто такі бізнесмени? Це люди, які заробляють великі гроші (і сплачують великі податки), створюють робочі місця, рухають вперед економіку (ну, в наших умовах не завжди вперед, але тим не менш). І, звісно, ці люди зацікавлені у впливі на державні рішення, а можливостей вони мають більше, ніж середній виборець - то яким чином їм можна заборонити користуватися цими можливостями? Навіть якщо таку заборону реалізувати, їм стане легше заробляти в тих країнах, де така заборона не реалізована, і туди потечуть їхні гроші.

Для примирення цих протиріч я пропоную чітко відокремити політиків і державних службовців.

Політик - це людина, що прийшла в державний апарат на чергових виборах, і, цілком можливо, на чергових виборах піде звідти. Це - Президент, депутат, міністр, міський голова. Політик  може не бути професіоналом (звісно, випадково він може і бути професіоналом, але гарантувати це неможливо). Політик легко може потрапити під вплив бізнесу - настільки легко, що не варто забороняти бізнесменам йти в політики. Політик відповідає за свої дії в першу чергу перед виборцями (чи політиками, які його призначили). Зарплата політика, очевидно, не може залежати від якості його діяльності, оскільки цю якість можуть визначати тільки виборці. На політика не може розповсюджуватися дія трудового законодавства - бо політик сам визначає це законодавство.

А держслужбовець - це людина, що свідомо пішла в державний апарат робити кар'єру. Це фахівець, він опікується не питаннями наступних виборів, а професійними питаннями на своїй посаді. Він став держслужбовцем найнижчого рангу одразу після інституту і долає сходинку за сходинкою на щаблях державної влади. Для нього влада - це просто робота, за яку він отримує гроші, має відпустку і захищене законом право на труд.

Що я пропоную? Розділити законом посади політиків і держслужбовців. Заборонити призначати держслужбовців стрибками через ранги: тільки 1 ранг за підвищення. Заборонити політикам протягом певного часу після політичної діяльності займати важливі посади держслужбовців: балотувався в місцеві депутати - тепер не можеш бути прокурором протягом року, заступником міністра - протягом 2 років, суддею - протягом 3 років, суддею Конституційного та Верховного Судів - протягом 5 років. Держслужбовцям заборонено також займатися бізнесом (теж з часовими обмеженнями).

Результат: органи державної влади складаються з професіоналів, які не дозволять політикам (і, через них, бізнесу) порушувати закони; а політики направляють роботу професіоналів в той бік, куди хочуть їхні виборці (чи спонсори - це вже від політиків залежить).

Коментарі

почитай останню редакцію проекту закону про держслужбу прийняту ВР у першому читанні - там поділу на політичні і публічні посади нема, хоч був рініше. разом з тим твоя ідея про заборону працювати дерслужбовцем особам, що балотувались на виборах не витримує критики.
0

Я пропоную не забороняти політикам працювати держслужбовцями, я погано висловився. Я мав на увазі тільки критичні посади, на кшталт зазначених. Наприклад, заступником міністра не можна бути протягом року після виборів, а начальником департаменту чи заступником голови держкомітету - можна.
0

можеш сказати чому? якусь аргумент? Якщо партія "пупкін і син" зробила хорошу програму з упором на екологію, то чому її безпосередній розробник не може стати зам міністра, щоб її впроваджувати? я не певний що практика інших країн у цьому питанні має якісь обмеження.
0

Що означає "хороша програма"? З чиєї точки зору вона хороша? Виборців? Тоді що заважає цій партії, коли пройде до парламенту, висунути свого кандидата на посаду міністра? А якщо вона хороша виключно з точки зору Президента чи Прем'єра, але виборці її не підтримують, то, може, не така вона вже й хороша? І якщо програма хороша, що заважає її реалізовувати без участі розробника?
0

оцінки добра чи погана - завжди субєктивні. Ідею можна теоретично реалізовуати без розробника. але є безумовною перевагою команди впровадження якщо розробник бере в тому участь.
0

Так чому його не можна буде за цієї системи зробити міністром екології?
0

якщо я добре зрозумів твій пост, то пропонується обмежити таку можливість і саме це мене не переконує і правильності такого підходу
0

Так, обмежити, але не закрити. Позиції міністрів є політичними, міністрів призначає президент, прем'єр або парламент (залежно від політ. системи). Можливо навіть зробити 1-2 посади заступників міністра політичними, але перший заступник (чи держсекретар) - службовець.
Це робиться задля того, щоб при приході до влади нової партії і заміні міністра не вилітали старі кадри з відділів і департаментів на догоду новій команді.
Я точно не пам"ятатю, але міністр - це навіть не державний службовець.
Щодо посту, то воно в нас так і є. Політики займаються політикою, а держслужбовці - перші замісники, другі і т.д. Хоча ти правий воно в нас так все заплутано..
Дмитре, зараз міністр є державним службовцем 1-2 категорії, тобто належить до вищого корпусу державної служби. Всього категорій є 7. 1-4 - так звані вищі держслужбовці. 5-7 основна частина. В ряді країн міністри не є держслжбовцями, але державні установи мають посаду держсекретаря, який не міняється так часто і забезпечує адміністративну спроможність і підтримує інституційну історію.
Как разговор студентов-первокурсников поганого платного частного университета!
0

Додайте конструктиву - і буде діалог.
Ідея цікава, в чомусь є раціональне зерно, але в цілому суперечлива й нереалістична! Ось аргументи для конструктиву:
1. Політики, які рішення мают приймати, часто доленосні в представницьких органах влади мають в них щось розуміти, щоб за це відповідальність нести, а не переводити стрілки на виконавців;
2. Всі ці обмеження, які ви пропонуєте нічого не дадуть, ефективнішою, чеснішою владу не зроблять, бо не зачепають суті її недоліків;
3.Світовий досвід критеріїв підбіру та справжньої відповідальності держслужбовців є достатнім, не треба знові винаходити велосипед!
0

1. Безумовно, мають. Але практика каже, що це не завжди так. Якщо міністр буде спеціалістом - це чудово, якщо ні - то він не зможе звільнити спеціалістів і поставити своїх протеже - неспеціалістів. А відповідальність в першу чергу покладатиметься на міністра-політика - бо ж він неспеціаліст, а виконавці, якщо дійсно фахівці, зможуть довести, що їхні дії було професійними.
2. Чому? І в чому ви вбачаєте суть недоліків?
3. То почитайте коментарі, тут є посилання на світовий досвід. Я, до речі, орієнтувався на Великобританію, коли це писав, але далеко не у всьому.
0

1.Треба обирати фахівців, а навіщо ж і міністром призначати "неспеціаліста"?
2. Головна суть недоліків влади:
- непрофесіоналізм її носіїв, чи їх тенденційність, залежність від певних фінкланів,
- підміна права політичною доцільністю в інтересах певної політсили чи лідера;
- відсутність ефективних механізмів(процедур) реалізації більшості повноважень, рішень та дієвих санкцій до порушників(ці дві умови відомі з часів римського права)...
3.Світовий досвід та особливості вітчизняної ментальності свідчать про протилежне.
0

1. Обирати фахівців - це оксюморон. Уявіть собі, що в лікарні палата обирає собі лікаря. Фахівців не можна обирати, тільки призначати. Міністри, насправді, не призначаються, а обираються, хоч і через посередників (ВР). Ви питаєте, навіщо так робити? А що ви пропонуєте - відмінити вибори взагалі? Це до Мар. Міх-ни.
2. Перші два недоліки лікуються моєю схемою: більшість носіїв влади (держслужбовців) стає професіоналами, незалежними від кланів і політсил. Третє - так, дійсно, це не чіпає, але ж я і не кажу, що за такої схеми все одразу стане чудово. Просто покращення, а не панацея.
3. А можете трохи розгорнутіше? Чому світовий досвід свідчить про протилежне, де така реформа провалювалася? Ви гадаєте, в Великобританії більше непрофесіоналів і заангажованих чиновників, ніж в нас? І які саме риси українського менталітету будуть заважати цій схемі, але покращувати іншу?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі