Блоги → Перегляд

Роздуми майбутнього виборця (стаття моєї дружини)

П'ятниця, 00:54, 16.10.09

Роздуми майбутнього виборця

 

Президент «рулить»!

 

За Радянського Союзу був такий вираз «Партія — наш рулєвой». Цікавитеся, до чого ж тут совдепія? Ні-ні, я аж ніяк не підтримую партію комуністів, і це жодним чином не політична агітація, але.. Але чомусь останнім часом події, які відбуваються пригадали мені саме цей вираз. Вірніше, не події, а подія, але про все за порядком. Отож…

 

Роздум перший. Майже анекдот.

Уявіть собі ситуацію: в країні в цілому і в кожному місті та районі зокрема — ажіотаж – обговорюють неіснуючу Конституцію Президента України. Всі кошти — на це, всі сили — туди ж. А як же інакше, коли Конституція — головне. Коли права людини — понад усе. Деякі всеукраїнські та й місцеві ЗМІ називають ту подію архіважливою не лише для окремо взятого регіону, а й для всієї країни, наче Президент як той месія намагається спасти народ, вивести його з пустелі, якою водив вже 5 років свого президентства, а всі йому, бідолашному, лише заважають. Ну що ж, якщо це так, то «прапор в руки», як мовиться, дійте, Пане Президенте. Але чому не діяли до цього? Адже шанс все змінити, в тому числі і Конституцію, був п’ять років тому. І що з цього вийшло?..

І чому Президент, якщо це так було важливо для держави, не ініціював обговорення Конституції ще в 2005 році, коли народ прагнув змін, коли він за свою свободу стояв на Майдані, коли честь відстоював на мітингах? Чому? Невже Президентові знадобилося аж 5(!!!) років, щоб зрозуміти, що нова Конституція таки потрібна, бо стара вже морально віджила себе? До того ж, хочу зауважити, що Венеціанська комісія назвала чинну Конституцію України найдемократичнішою Конституцією в Європі, то, може, і не варто нічого змінювати, а тим більше обговорювати її тепер, перед виборами, коли народ сприймає це, як черговий піар-хід?...

 

Роздум другий. Вже не до сміху

Так от, 31 березня цього року Президент України вніс на розгляд до Верховної Ради проект Закону «Про внесення змін до Конституції України», визначивши його як невідкладний для позачергового розгляду парламентом. З вересня триває так зване «Всенародне обговорення Проекту Конституції». І така «фігня», вибачте, звичайно, за слово триватиме до 1 грудня. Чому я вживаю це слово поряд з такою подією? Пояснюю! На жаль, як відбувається те саме обговорення в державі в цілому, сказати не можу, але переконана, що в більшості ситуація така, як у Івано-Франківській області. А тут ситуація — ні в казці сказати, ні пером описати. Усі, або практично усі, сесії сільських рад у районах починаються із обговорення Конституції України, більшість колегій також, наради, засідання — туди ж. Районним державним адміністраціям доручено всебічно сприяти проведенню всенародного обговорення.

Створено ініціативні групи у складі кращих юристів, економістів, правознавців, громадських і культурних діячів, молоді і т. д, які пояснюють нам, простим смертним, що ж це таке за Проект Конституції і чим його мастити, щоб не знудило від чергової демагогії Президента. Отож, кращі фахівці району їздять по селах і… обговорюють Конституцію з 2-5 людьми, яких таки «загнали» вислухати це. ЗМІ замість того, щоб друкувати журналістські розслідування, цікаві матеріали та події, які відбулися, друкують Проект Конституції. Та що там говорити, — влада особисто контролює процес обговорення, більше того, закликає залучати до обговорення якомога більше людей.

І це в той час, коли пустують землі області, коли мости завалені, коли чимало сільських Народних домів знову будуть взимку неопалені (про який розквіт культури може йти мова?),  коли гравій з річок як крали, так і крадуть, ліси як вирубували, так і вирубують, коли стадіони будуються лише за кошти спонсорів та меценатів, коли забруднені річки, коли…

І скажіть, як реагувати простому сільському жителеві, який і не читав, ймовірно, Проекту тієї Конституції. Як реагувати, коли його силоміць, інакше це, на жаль, не назвеш, змушують йти чи то до Народного дому, чи сільської ради і брати участь в якомусь там обговоренні? В обговоренні чогось ще не існуючого й, швидше за все, таки примарного (До речі, Леонід Кучма у 2003 році також ініціював всенародне обговорення Проекту закону України «Про Внесення змін до Конституції України». Нової Конституції так і не затвердили.). Адже в нього справи є й важливіші, наприклад, як вижити в умовах кризи, коли його навіть не реєструють в Центрі Зайнятості, бо, буцімто, він зможе прожити за вирощене на своїй землі. Але як жити, коли, щоб обробити землю потрібні «живі» гроші. Як вижити ще вчорашньому студентові, коли його не беруть на роботу, бо треба стажу, або й «взятки», або місце зайнято пенсіонером, а закон не регулює його звільнення. Проблем залишається невирішених багато, і зміна Конституції їх, на жаль, не вирішить. Але це нікого це, звичайно, не хвилює. Президент обговорює Проект Конституції. А для цього використовує всі «підручні» засоби. Президент рулить до влади. До влади будь-якими методами, нехай то в президентське крісло, чи хоча б до Сенату (у проекті вказано, що до верхньої палати мають входити всі колишні президенти України). Президент «рулить», керівництво на місцях за ним, «партія веде». УРА. Що тут додаш?

 

Коментарі

як реагувати простому сільському жителеві?
- читати проект Президента. Або не читиати. В кодному разі не нарікати, і не бути незадоволеним за кожного з варіантів
Нарікати треба на владу яка знову хоче відвести голодний народ від головного.
-1

Нарікати треба не на влада - нарікати треба на себе що таку владу обрали!
І на себе що ще таку владу не поміняли!!!!!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі