Блоги → Перегляд

«Всьо» не пропало, «всьо» подорожчало, або Як я жила на одну зарплату (стаття моєї дружини)

П'ятниця, 01:00, 16.10.09
У цій статті згадуються

«Всьо» не пропало, «всьо» подорожчало, або Як я жила на одну зарплату

 

Без надії сподіваюсь…

Незабаром знову прийде 17 жовтня  – Міжнародний день боротьби зі злиднями. Кожен раз, відриваючи черговий листок перекидного календаря з цією датою, мене не цікавить одне питання: хто ж з цими злиднями має боротися? Мала б, напевно, Верховна Рада, але вона у нас, затверджуючи бюджет, не те, що бореться зі злиднями, а навпаки – узаконює їх. Скажете ні? А як ви тоді поясните той факт, наприклад, що прожит­ковий мінімум у нашій державі для працездатного населення вищий за мінімальну заробітну плату? Дехто всіляко бореться із несправедливістю, а найбільш наївні (а є ще й такі) в нашій державі чекають стабільності, кращого життя та добробуту, які перед виборами нам обіцяють всі політичні сили. Але, як то кажуть, обіцянка-цяцянка, і в цьому ми мали змогу переконатися вже не раз. Щодо добробуту, то в нас його ніколи в країні і не було, а стабільність, якщо якась та й була, то зараз її остаточно витісняє прогресуюча інфляція. Адже з приходом осені в Україні падає лише листя, але аж ніяк не ціни, на них сезонні зміни не впливають, скоріше навпаки, тому про стабільність з нашими цінами можна лише говорити. Звичайно, в Тимошенко, Ющенка та інших, добробут стабільний – хто б сумнівався? Але у пересічного громадянина він, напевне, вже досяг критичної межі. За даними Державного комітету статистики, індекс інфляції споживчого ринку України у вересні 2009р. становив 100,8%. З початку року приріст споживчих цін склав 9,1%. На споживчому ринку області у вересні поточного року ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищились на 0,3%. Найбільше (на 7,6%) подорожчали яйця. На 3,2–0,9% зросли в ціні джеми, повидло, мед, молоко, маргарин, безалкогольні напої, масло, цукор, м’ясо та м’ясопродукти.  Подешевшали хіба овочі (на 5,0%) та фрукти (на 0,8%). Алкогольні напої і тютюнові вироби подорожчали на 2,8%, у т.ч. алкогольні напої – на 4,6%, тютюнові вироби – на 0,1%. За даними того ж Держкомстату, ціни на транспорт в цілому підвищились на 2,4%, у т.ч. на автомобілі – на 5,5%, на паливо і мастила – на 5,1%. Подорожчали послуги освіти на 6,2% ( в основному це відбулося за рахунок підвищення плати за навчання у закладах вищої та середньої освіти (на 8,9 та 1,1% відповідно). У сфері охорони здоров’я ціни зросли у кілька разів на медичні товари та обладнання. Крім того у вересні цього року подорожчали предмети домашнього вжитку і побутова техніка, послуги відпочинку і культури , послуги ресторанів і готелів.

Окрім того, Державний комітет статистики України оприлюднив інформацію про доходи та витрати населення України у І кварталі 2009 року, які свідчать про негативні тенденції у динаміці зазначених показників. У І кварталі 2009 року (порівняно з відповідним періодом попереднього року) реальний наявний дохід населення, визначений з урахуванням цінового фактору, зменшився на 12,9%. Також  відбулися значні зміни в структурі доходів українських домогосподарств. Питома вага соціальних трансфертів перевищила частку зарплати (вперше з 2005 року).

Офіційна статистика фіксує на початок осені 1,6 млрд. грн. заборгованості заробітної плати. Однак, якщо врахувати заробітну плату, яка має видаватися працівникам в «конвертах», заборгованість становитиме близько 3 млрд. грн. Прогнози профсоюзних експертів невтішні  – якщо влада не прийме радикальні міри для реанімації економіки, сума заборгованості складе більше 3 млрд. грн., а кількість безробітних сягне 3 мільйонів осіб.

 

Мінімум-2009

Якщо ще перед минулими виборами я вірила в якісь райдужні перспективи, в європейські зарплати, то тепер всі мрії про щасливе та заможне життя канули в лету, і зараз я не вірю і в укра­їнські. Вірніше, в зарплати вірю, а от в те, чи можна на неї вижити – ні. Хоча можу за­пропонувати вихід – потрібно лише уважно прочитати та проаналізувати споживчий кошик,  який затверджується кожні 5 років, тоді ви точно знатимете, скільки вам можна використати олії, з’їсти хліба, м’яса, риби, солі, та що там говорити – навіть скільки можна ходити в одних штанах, сорочці і т.д. Точно не пригадую, але здається, що джинси, наприклад, пропонується носити дві пари сім років, жіноче пальто — вісім років, а, пере­прошую, трусів за два роки нам пропонують порвати, здається, лише шість штук. Ну як, сподобалося? Здається, навіть у часи інквізиції влада не знущалася з людей таким вишуканим способом.

Але зібралася я написати зовсім не це. Це так – думки, навіяні холодними віт­рами, змочені осінніми дощами, настояні на пе­редвиборчих обіцянках та зіткнуті з після­виборчими реаліями попередніх виборів. Хоча, щось у цьому є. Тому прочитаний прожитковий мінімум на 2009 рік заставив мене випробувати на собі всі перспективи „мінімального” життя, і я знову чесно жила (чи намагалася жити) на перед­бачений державою мінімум (схожі експерименти проводила у 2008 році). Зазначу, що мінімальна заробітна плата змінювалася впродовж року. У січні 2009 вона складала 605 гривень, у квітні  – 625, у липні – 630, у жовтні – 650. Прожитковий мінімум у 2009 році становить для працездатного населення 669 гривень, для непрацездатного – 498 грн. Для дітей, віком до 6 років ця сума складає 557 грн., для дітей до 18 років – 701 грн.

От тобі й Міжнародний день боротьби зі злиднями... Швидше виходить, що не ми бо­ремося зі злиднями, а вони з нами. На цьому б хотілося поставити трикрапку. Висновки пропоную робити самим.

 

Вижити по-українськи

Для початку анекдот. – Татку, а вижити на прожитковий мінімум в Україні можна?

– Ні, синку, це фантастика!

Цю «фантастику» я вирішила спробувати на собі, а тепер пропоную перейти безпосе­редньо до експерименту. Мету я поставила собі таку: місяць прожити на передбачений державою на 2009 рік прожитковий мінімум. Для працездатних осіб, як я уже зазначала, він становить з 669  гривень. Я старанно вивела цю суму на папері, довго вдивлялася в три магічні цифри, які на місяць зіпсують моє життя. Відразу скажу, якщо врахувати, що всі рахунки оплачені, а осінні речі висять в шафі і чекають, коли їх одягнуть, то сума виходить не така вже й ма­ленька. Але якщо зважити, що цього нічо­го немає, то просто моторошно стає – на 669 грив­ень не те, що в бутику чи в магазині, на­віть на секонд-хенді пристойно не одяг­нешся, бо ще треба щось залишити на їжу, адже 65% витрат сімейного бюджету, за до­слідженнями, становлять саме витрати на продукти харчування. Якщо порахувати, а рахувати відтепер і надалі мені доводилося мало не щогодини, то виходить, що на про­дук­ти харчування я можу дозволити собі витратити близько 434  гривні на місяць. Як на цю суму вижити, я поки ще уявляла, до понеділка, а саме з нього я й вирішила роз­почати економне життя, залишався один день. Ще останній раз пообідала в піцерії, відвідала молочне кафе, зустрілася з друзями та відпочила в нічному клубі. Одним словом, в останній день перед еконо­мією я витратила дворазову мінімальну за­робітну плату, так що економити тепер уже й справді було необхідно.

І ось прийшов понеділок… Коли я прокинулася, зрозуміла, що на роботу вже запізнююся. Промайнула думка – „візьму таксі”, але коли я запихала в себе бутерброд, по­бачила на холодильнику три цифри „434” і, не нафарбувавшись, побігла доганяти автобус.

На обід я з гордо жувала свій бутерброд – вирішила не витра­ча­тись на харчування в кафе. Додому поверта­лася в жахливому настрої – голод не тітка. А, забула розказати, коли я бігла на роботу – підвернула ногу, але на це я тепер мало звер­тала увагу, мене хвилювало інше – супінатор у недавно придбаних туфлях зрадницьки за­хрустів, а зараз підозріло хитався, стало зро­зуміло одне – у моїх витратах з’явилася ще одна приблизно 15-25-гривнева бюджетна діра, і латати її потрібно було з тих же самих 669 гривень.

Перший тиждень я харчувалася виключно бу­тербродами, але так довго не проживеш. По­трібно було економити з розумом, тому у вів­торок я вирушила, ні, не до супермаркету, а на ринок робити закупки. Виходило, що на тиждень на харчування, предмети особистої гігієни, на все необхідне загалом я можу витратити лише 167 гривень Із цієї суми потрібно відняти близько 20 гривень, які я щотижня ви­трачаю на транспорт (у місяць виходить близько 90 грн., погодьтеся, сума вже і не така маленька), і хоча б по 3 грн. кожного дня на обід (у місяць знову ж таки близько 90 грн.). Залишається близько 480 гривень. На них я й мала прожити місяць. Не буду вдаватися в деталі і рахувати що, де і за якою ціною я придбала – не так то вже й цікаво, але скажу, що в цю  суму я не „вклалася”, хоч як не економила. До того ж придбала найнеоб­хідніше: хліб, сіль, цукор, сірники, картоплю, гречку, макарони, олію, найдешевше мило, зубну пасту, щітки для волосся та зубів, шампунь, пральний порошок, рідину для миття посуду, мочалку. Про креми, гелі для душу, піни для ванни і т.д. довелося забути. А ціна одного засобу для прання (89 грн.!) довела мене мало не до передінфарктного стану – виявляється, для того, щоб білизна була м’яка і мала приємний запах, потрібно від­дати майже всі гроші, призначені на тижневе харчування. Масло, молоко, сметана, сир, а тим паче рибні та м’ясні вироби мені тепер були не по кишені. Довго вибирала між ячмінною кавою і цейлонським чаєм і зробила вибір на користь останнього, зі сльозами на очах проходила повз прилавки із солодощами і фруктами. Я стала дратівливою, годину вибирала картоплю, а півгодини – хліб, сперечалася із продавцями, які вперто не хотіли мені зменшити ціну на зелень, в моєму лексиконі дедалі частіше лунали фрази: «Це для мене занадто дорого», «Мені не по кишені», «А, обійдуся я без олії». Я навіть завела щоденник витрат і тепер підраховувала, що можна, а що – зась.

Ось так я і прожила перший тиждень. Гроші, призначені на два тижні харчування, майже всі були витрачені за перших сім днів. Але радувало одне – завдяки моїм здібностям готувати, я зекономила багато продуктів, і якщо продовжувати так і далі, я прохарчуюся ними ще тиждень, а за відкладені гроші зможу придбати собі капронові колготи чи, наприклад, підстригтися. Але про це дове­лося швидко забути. Прийшли рахунки за телефон, кабельне телебачення і Інтернет, коли їх побачила – вжахнулася: невже я і ра­ніше платила такі космічні суми? Якщо б я отримувала лише прожитковий мінімум, від цих благ цивілізації довелося б відмовитися. А якщо б ще довелося сплачувати комунальні послуги, купувати одяг, креми й інші такі необхідні для жінки речі? І сміх і гріх – хто і яким чином вираховує зарплати. І чи можливо хоча б одному політику прожити хоч місяць на мінімальну зарплату? Або відчути себе екстремалами й спробувати вижити на україн­ську пенсію, при цьому купуючи такі дорогі ліки?

Загалом скажу, що експеримент не вдався. Протрималася я два тижні і вже коли не могла думати ні про що інше, крім їжі, „поплелася” до мами – позичати гро­ші. Не змогла більше, мріяла про борщ з м’я­сом, салат з печінкою, торт із чорносливом, сир, сметану, масло, цукерки, а ще нормальний шам­пунь, косме­тичні засоби, а то від всього «еко­номного» з’явилася лупа, пересохла шкіра, по­тріскали губи, поламалися нігті, попсувалися нерви. А ще по­трібно було відремонтувати взуття, придбати нові осінні речі і, врешті-решт, зустрітися з друзями. З експериментами покінчено, економити, зви­чайно, тепер буду, але на кафе і інших витребеньках, а не на найнеобхіднішому. А як людям вда­ється вижити на „мінімум мініморум”, перед­бачений державою, і ще й гідно при цьому виглядати, для мене залишилося загадкою. Риторичне запитання, на яке, на жаль, ніхто нам не дасть відповіді.

Але за два тижні я таки навчилася еко­номити. Тому (якщо зацікавить) для перейняття  „передового” досвіду можу запро­понувати табличку найнеобхідніших продук­тів харчування, засобів гігієни та інших важливих речей, їх цін, а також місця, де вони коштують дешевше.

 

Але щоб усе це мати – треба стати... депутатом!

Хотіла проаналізувати кошторис Верховної Ради на 2009 рік, та він, на жаль, засекречений, подається лише Постанова, натомість кошторис не наводиться. (Цікаво, чому?) Тому наведу „мінімальні” доходи депутатів за 2007 рік. Просто так, для контрасту. Гадаю, за 2 роки він не те, що не зменшився, а в кілька разів зріс.

За ним, місячний прибуток народ­ного депутата України становив у 2007 році у середньо­му 23-24 тис. грн.

Зокрема, ця сума складається з наступ­них складових:

- посадовий оклад народного депутата – члена комітету 6109 грн., з урахуванням премій та надбавок – 13,5-14,5 тис. грн.; голови підкомітету чи комітету – 17 тис. грн. Крім того, щомісяця кожен депутат отримує та витрачає на власний розсуд ще 10 тис. грн. «на здійснення депутатських повно­ва­жень»;

- виступи на радіо, телебаченні, пресі – 5 тис. грн. на рік;

- міські, міжміські телефонні розмови – 3555 грн., міжнародні – 15 тис. грн. на рік;

- утримання приміщень у виборчих окру­гах для прийому громадян – 1980 грн. на рік;

- відрядження помічників-консультантів – 4400 грн. на рік;

- придбання паперово-канцелярського приладдя – 680 грн. на рік;

- безкоштовний проїзд народних депутатів України (сума витрат необмежена);

- забезпечення автотранспортом у межах міста Києва (з розрахунку 25 годин на місяць).

У кошторисі передбачені й інші видатки на діяльність народного депутата (кошти на забезпечення окремим кабінетом з меблями, комп’ютерною технікою та додатково – ноут­буком, на утримання помічників-консультан­тів, на публікацію авторських матеріалів у періодичних виданнях, на проходження зали офіційних делегацій (VIP-зали), на обов’яз­кове державне страхування життя і здоров’я тощо). Сума всіх витрат Верховної Ради у 2007 році на одного народного депутата становить 1,6 млн. грн.

Ну що тут додаш, коментарі думаю зайві, факти, які я навела для порівняння, говорять самі за себе.

 

Постфактум

Стає зрозуміло, чому значна частина українців не може визначитися зі своїми політичними уподобаннями і «кидаються» від одних до інших політичних сил, зваблюючись на об­лесливі обіцянки, високі зарплати, нові робочі місця, європейське життя, змінюючи націо­нальні ідеали на капітали Маркса, “стабі­льність та добробут” чи інші гарно змальовані перспективи. Se la vi, як ка­жуть... Але все ж таки хотілося, щоб по­літики, чи то перед затвер­дженням прожиткового мінімуму, чи то перед дорогими рекламами себе улюблених, чи перед «зірковими колгоспами», спробували прожити на мінімальну заробітну плату, і тим самим нам, простим смертним, показали приклад. А якщо зуміють вони, то, звичайно, спробуємо і ми. Поки що, на­скільки мені відо­мо, ніхто з державних мужів особистим прик­ладом народ на под­виги не надихав, а хоті­лося б...

Наразі все. Написала би більше, але боюся, щоб Печерський суд м. Києва не розцінив це як критику на «ВОНУ», тому закінчую, але ставлю три крапки.

Експерименти з „мінімального життя” проводила Тетяна

Рекомендовано не повторювати, шкідливо для здоров’я :)

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі