Людина могили
За мене молилась,
Щоб я відродивсь для буття.
Віки голосили
І кров’ю зросили 
Чоло, щоб згубить каяття…
 
А правда благала,
Буттю потурала
За явлений сенс у мені.
Добро зруйнувало
Пекельності рало,
Відчувши страждання землі.
           21 – 23 ...

Русич, град Кия.
7.12.7518 лєта
Ну і шо ти сюда уставився своїми хитрими глазами?
НЕ СМОТРИ!
…
І шо, шо тобі – хочеця?
…
Опять думаєш(?) почитать картінок приправлених красівими камєнтаріями на нєпонятном нарєчії про сладкую жизнь?
Не вийде!
Щас ти будеш награждьон ...

      Якби ми знали майбутнє, 
             воно б не відбулося.
                               І. Кир'янчук
Я патріот.
Але не вмру за Україну,
Знаючи, що не стану героєм.
 
Я письменник.
Але не писатиму,
Знаючи, що мене не читатимуть.
 
Я філософ.
Але не осмислюватиму ...

Для початку невеликий відступ-історія з життя. Коли я навчався в університеті, завжди бувало так: ідея про, наприклад, втечу з пари, не приходила всій групі в голови одночасно. Вона проходила в голову одній, двом людям, які "вкидали" цю ідею в середовища групи ...

у променях ранкової зорі
влилось джерельне срібло у озерце…
 
мигнула папороть цвітінням казки…
вогнем чарівним зайнялись лілеї…
діброва затаїла подих лютий…
 
аби під куполом небес липневих
русалка вабила осінні врожаї…

чорне плесо ти торкала
ніжним дотиком руки
над косою засіяли
заіскрились і пропали
в діамантовім промінні
наче роздуми осінні
чарівні роки-зірки…

Закотилось помаранчеве небо,
Наче в’яле око,
Позбуваючись світу свідомості.
 
Мерзнув незайманий пляж,
Обперезаний тінню
Втомлених сутінків.
 
Ми ніжились на горизонті,
Смарагдового виступу,
Що височів над жовтим океаном.
 
Пломенів останній вогник,
Осіняючись ...