Рейтинг: 1.75

Засновник групи

Новини Всі
П'ятниця, 21:06, 27.11.09
По розпаду СРСР в 1991 році Україна знову постає як суверенна держава, але не маючи власної національної еліти та міцних державотворчих традицій, швидко підпадає під владу ЮДЕЙСЬКОЇ ПЛУТОКРАТІЇ з домінуванням в ній кланових олігархічних об”єднань за подобою – «ЄЕСУ», «СКМ», «ІНТЕРПАЙП», «ПРИВАТ», що призводить до не менш вражаючого - «плазуючого» геноциду у 5 мільйонів етнічних українців, в результаті чого, ПРАВОВА ОСНОВА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НАШОЇ НАЦІЇ БУЛА ПОСТАВЛЕНА ПІД ВЕЛИКИЙ СУМНІВ, починаючи - з питань про державну мову й закінчуючи – питаннями про територіальну цілість самої України.

Отже, в цьому конфліктогенному аспекті як і у відкладеному в часі диспуті щодо САМОНАЗВИ НАШОГО ЕТНОСУ, МИ МУСИМО ПОВЕРНУТИСЯ ДО СВОХ НАЙДАВНІШИХ І ТОМУ – НАЙЛЕГІТИМНІШИХ, НЕВРАЗЛИВИХ НІ ДЛЯ КОГО ПРАВОВИХ ДЖЕРЕЛ, ДО СПОКОНВІЧНИХ ПРАВОВИХ ТРАДИЦІЙ ВЕЛИКОКНЯЖОЇ ДОБИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ, А У ДИНАСТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ - ДО ВЛАСНИХ ДЕРЖАВОТВОЦІВ,_РЮРИКОВИЧІВ.

Я виходжу з того, що наш загальнонародний вибір,(як і мій зокрема особисто), повинен витікати не з егоїстичної примхи, не з дружніх чи корпоративних змов, не з партійної доцільності, а з витоків нашої прадавньої історичної традиції, яка сформувала відповідні особливості нашого власного національного менталітету і тому - могла б задовольнити усіх, хто почуває і визнає себе «українцем»,
а віднині й надалі - РУСОМ.

Зважаючи саме на ці засадничі умови нашого державотворчого вибору, наведу хронологічний перелік тих державних творень, під орудою яких, наш народ перебував більше аніж останні 1000 років:

1. КИЇВСЬКА РУСЬ - (912 - 1240 рр.) - Рюриковичі - Монархи (В.Князі);
2. КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ (ГАЛИЦЬКі, ВОЛИНСЬКІ, КИЇВСЬКІ ЗЕМЛІ) -
(1240 - 1323 рр.) - Рюриковичі - Монархи (Королі),
(1325 - 1340 рр.) - мазовецький князь Болеслав Трейденович - Монарх (Володар);
3. КИЇВСЬКА ТА ВОЛИНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ВКЛ –
(1340 - 1569 рр.) - Гедиміновичі - Монархи (В.Князі);
ГАЛИЦЬКІ ТА ПОДІЛЬСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ПК -
(1340 - 1569 рр.) - Пясти, Анжуйські, Ягелони - Монархи (Королі);
4. ГАЛИЦЬКі, ВОЛИНСЬКІ, КИЇВСЬКІ, ПОДІЛЬСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ R.P. – (1569 - 1654 рр.) - Ягелони, виборні, Вази - Монархи (Королі);
5. ГЕТЬМАНАТ – (1648 - 1654 рр.) – Хмельницький – диктатор (Гетьман);
6. ЛІВОБЕРЕЖНІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ МД –
(1654 - 1721 рр.) – Романови - Монархи (Царі),
ПРАВОБЕРЕЖНІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ R.P. –
(1654 - 1793 рр.) - Вази, виборні - Монархи (Королі);
7. ЛІВОБЕРЕЖНІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РІ –
(1721 - 1917 рр.) - Романови - Монархи (Імператори),
ЧОРНОМОРСЬКІ ЗЕМЛІ ТА КРИМ В СКЛАДІ РІ –
(1783 - 1917 рр.) - Романови - Монархи (Імператори),
ПРАВОБЕРЕЖНІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РІ –
(1793 - 1917 рр.) - Романови - Монархи (Імператори),
ГАЛИЦЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ АУІ –
(1772 - 1918 рр.) - Габсбурги - Монархи (Імператори),
8. УНР ТА ЗУНР: ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ –
(1918 - 1921 рр.) - військові диктатури;
9. ГАЛИЦЬКІ ТА ВОЛИНСЬКІ ЗЕМЛІ (окупаційна зона Польщі) –
(1922 - 1939 рр.) - авторитарний режим,
(окупаційна зона СРСР) - (1939 - 1941 рр.) - авторитарний режим,
(окупаційна зона 3 Рейху) - (1941 -1944 рр.) - авторитарний режим,
(в складі СРСР) - (1944 - 1991 рр.) - авторитарний режим,
П-БЕРЕЖНІ, Л-БЕРЕЖНІ, Ч-МОРСЬКІ ЗЕМЛІ, (окупаційна зона СРСР) – (1922 - 1941 рр.) - авторитарний режим,
(окупаційна зона 3 Рейху) - (1941 - 1944 рр.)- авторитарний режим,
(окупаційна зона СРСР) - (1944 - 1991 рр.) - авторитарний режим;
10. СОБОРНА УКРАЇНА - (1991 - 2004 рр.) - авторитарний режим.
(2005 – 2006 рр.) – ліберальна ДЕМОНкратія.

Отже, виходячи з вищенаведеного історичного переліку, стає цілком зрозуміло, що найбільш природною та звичною для нашого народу
була б ПЕРСОНАЛІЗОВАНА, а саме - МОНАРХІЧНА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ з єдиновладним представницьким правителем на чолі, який би, з висоти своєї ЛЕГІТИМНОСТІ, нарешті вгамував розбурхане море «української анархії» й спромігся міцно «зацементувати» різноманітні розломи нашої понівеченої Батьківщини - територіальні, конфесійні, цивілізаційні, мовні, етнічні тощо, уособивши в своїй Вищості всю велич ПОМАЗАНЦЯ БОЖОГО.

НАШ НАРОД СПОКОНВЧНО МРІЄ САМЕ ПРО ТАКУ МОРАЛЬНУ ВЛАДУ, ЯКА Б ОБ”ЄДНУВАЛА В СОБІ І ВЛАДУ СВІТСЬКУ, І ВЛАДУ НАУКОВУ, І ВЛАДУ РЕЛІГІЙНУ, він хоче бачити її непідкупною й освіченою, сповна духовною, більше того - майже священною, возвеличенною абсолютом справедливості до надлюдської, міфічної висоти, власне такою, якою може бути лише влада МОНАРХІЧНА, котра в своїх кращих проявах і є історичним народним буттям. Тож недарма наш гетьман Богдан Хмельницький на Переяслівській раді висказав наступне пророцтво щодо України: «Неможливо нам більше жити без ЦАРЯ!», однак СВОГО – додам я від себе – НЕ МОСКОВСЬКОГО, А КИЇСЬКОГО!

Деякі скептики мені можуть закинути – мовляв, у давнину «демократії» просто не існувало, а монархія на даний час є анахронізмом, проте обізнана в історії людина відразу згадає класичну платонівську працю «Держава», в якій сповна висвітлина не тільки демократична, але й будь-яка інша модель державного устрою, і в якій, цілком однозначно була висловлена підтримка найліпшої – ТЕОКРАТИЧО-АРЕСТОКРАТИЧНОЇ МОДЕЛІ, З МОНАРХОМ–ФІЛОСОФОМ-СВЯЩЕНИКОМ НА ЧОЛІ.
Отже, навіть ЯКЩО МИ НЕ ХОЧЕМО - МИ МУСИМО ЦЕ ЗРОБИТИ: відкрити дорогу людям справжніх, непересічних моральних чеснот, а не тим знахабнілим самовисуванцям, які, не зважаючи ні на що, пнуться до влади, вихваляючи, без найменших підстав лише себе самих.
І повинні ми це зробити невідкладно, набагато випередивши тих «московських православних мудраків», котрі неухильно просуваються до своєї найзаповітнішої мрії - реставрувати монархічний лад на теренах агресивно налаштованої РФ, що зробило б її не тільки геополітичним домінатором всього євразійського простору, але й незаперечним духовним лідером цього могутнього регіону, до складу якого почасти належимо й ми самі.
З огляду на те, що нашою найбажанішою зовнішньополітичною метою є збереження, а в перспективі й прирощення власних територій за рахунок етнічно коланізованих земель до обсягів, які б можна було вважати сакрально виправданими, а також, зважаючи на історичну тяглість нашої державності з часів КИЇВСЬКОЇ РУСІ,
а ще - на «вмонтовану» в нас Божим провидінням – СВІТОВУ МИРОТВОРЧУ МІСІЮ, таким компромісним, електорально безпрограшним варіантом, як для Заходу так і для Сходу України, міг би стати вибір Монарха з архаїчної династії «хрещених батьків нашого народу», СВЯТИТЕЛІВ РУСА - Рюриковичів, з числа й до нині сущих князівських родин - Четвертинських... Мосальських, Шаховських, Волконських, Друцьких - при тій умові, що кандидат на Київський Престол був би наділений відповідними державотворчими й представницькими здібностями для виконання цієї вельми доленосної місії – стати символом НОВІТНЬОЇ СОБОРНОЇ СОЛІДАРИСТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

По суті справи - монархічна форма державного устрою з Рюриковичами на чолі та наша прадавня етнічна самоназва Рус є тими єдиними вагомими аргументами для південно-східного електорату нашої країни, які РЕАЛЬНО ЗМОЖУТЬ ВПЛИНУТИ НА ПЕРЕБІГ ПОДІЙ У НАСТУПНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПЕРЕГОНАХ, ЗМІНИВШИ РОЗКЛАД СИЛ НА КОРИСТЬ СОБОРНОСТІ ТА ЄДНОСТІ НАШИХ ЗЕМЕЛЬ, адже світоглядна, ментальна складова для цих регіонів була, є і буде завжди вирішальною!

У тому ж разі, якщо б справа обмежилася лише нашими дідичними Землями, то тут поза конкуренцією, на мій погляд, була б вінценосна кандидатура з династії Габсбургів-Лотарингських, один із нащадків яких - Вільгельм (Василь Вишиваний) наклав власною головою, виборюючи незалежність України під час національно-визвольних змагань обох світових воєн, і в якого, на момент смерті, в лікарні Лук"янівської в"язниці міста Києва, 18 серпня 1948 року, було двоє синів.
При неможливості ж запросити нащадка Вільгельма посісти наш трон, залишився б не менш привабливий варіант вибору з цієї ж самої ДИНАСТІЇ «СВЯТОЇ КРОВІ» - по іншій, не менш «законній» спадковій лінії. Цим би обранцем міг стати Його Величність Отто фон Габсбург - Король Галіції та Лодомерії, герцог Буковинський (пожиттєвий володар наших західних земель), дійсний поважний член Європарламенту, який до того ж має цілком підготовлених до державотворчої праці дітей – (двох синів і дочку, до речі, також членів Європарламенту), що було б дуже бажано й вельми важливо з огляду на існуючі геополітичні перспективи нашої країни, як в західному, так і в східному напрямку, але вже в зовсім іншій представницькій вазі – ІМПЕРСЬКІЙ,(на цілком легетимній, згідно Венського Конгресу від 1815р., основі). Річ в тім, що в разі інтронізації Габсбургів-Лотарингських на Київському престолі, імперська династія автоматично розповсюджує власну юрисдикцію на всі землі України-Руса і починає називатися – РУСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ.
Стосовано ж змісту, цієї вишуканої державної форми правління, то тут я хочу знову підтримати Вячеслава Липинського, який, передбачаючи галасливий «соціалістичний» демарш своїх сучасників, і цілком вірогідно й наступних «демократично обраних» посіпак також, гордо декларував свої думки таким чином: «Не демократ я тому, бо не визнаю за народом нічим не обмежених, самодержавних, суверенних прав - так само, як не визнаю і нічим не обмеженої, самодержавної монархічної влади.

Я думаю, що влада народу мусить бути обмежена точно означеними правами Монарха, персоніфікуючого собою цілу Націю і цілу Державу, - так само, як влада Монарха мусить бути обмеженою точно означеними політичними правами нашого народу...

Я не вірю в те, що б правда і добро ісходили від розпалених агітаторами хвилевих пристрастей випадкової арифметичної більшості, а навпаки - вірю в досвід історії людства, який вчить, що всі громадські цінності були завжди створені уміючою панувати над своїми та чужими пристрастями, організованою та непохитною в своїх переконаннях меншістю... При чім не такої демократичної меншості, яка править від імені народної більшості і тому не несе за свої діла ніякої відповідальності, бо всяка відповідальність тоді перекладається на «суверенний народ», який її вибрав –
а такої недемократичної меншості, за діла якої відповідає не «народ», а вона сама.»

Отже, додати щось до цих сконцентрованих випадів ясного розуму - видається зайвим, проте я змушений, принагідно, зауважити наступне – «ПЕРШИЙ СЕРЕД РІВНИХ» обов"язково приведе з собою до України–Руса, чималий почет щировіруючих, високоморальних, освічених людей з числа родин депортованих руських аристократів, а можливо й не лише їх, але й тих високорідних піонерів, хто захоче реалізувати свої творчі можливості у новому для себе національному середовищі, внаслідок чого, впродовж кількох поколінь у нас зможе утворитися «критична маса» ГЕНЕТИЧНО ПОВНОЦІННОГО ДЕРЖАВОТВОРЧОГО ЯДРА НОВІТНЬОЇ НАЦІЇ, завдяки якому і на яке, в свою чергу, змогли б опертися усі інші верстви нашого розпорошеного суспільства, розпочавши жити ще раз з «чистого аркушу».

У своїй видатній праці Дмитро Донцов зазначав наступне: «Гієрархізація суспільности й на ній збудований державний лад з окремою, своїми здібностями, расою й положенням відгородженою від інших, з генієм командування і кастою, - є конечна передумова правильного діяння суспіьного організму», і тому, дослухаючись до цих пророчих слів, ми забов”язані наважитись на цей радикальний, хоча й не популярний для себе крок – покликати монарха на Київський Стіл, щоб поступово відновити на своїх теренах кастове, станове суспільство, яке зазвичай формується на засадах спорідненості наших природних нахилів та відповідних суспільнокорисних функцій, в сфері яких, ці нахили, отримали б власну довгоочікувану стихію.
Насамкінець, на підтримку цієї форми державного устрою, можна навести й зовсім меркантильний аргумент - пристойне, представницьке, але зовсім не розкішне утримання Монарха та відсутність необхідності переобирати главу нашої Держави знову і знову зможуть заощадити чималу суму державних коштів, що врешті є дуже привабливим і корисним з точки зору абсолютної більшості наших зубожілих громадян.
Таким чином, швидко поновивши монархічний лад в нашій країні, ми змогли б досягти головного – забезпечити нашому державному устрою належний рівень ЛЕГІТИМНОСТІ, ТЯГЛОСТІ ТА НАСТУПНИЦТВА, такий рівень, який би гарантував йому НАЙВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВТОРИТЕТ НЕ ТІЛЬКИ ВСЕРЕДЕНІ ВЛАСНОЇ КРАЇНИ, АЛЕ Й В УСЬОМУ СВІТІ.

"РУСС"-Радикальна Українська Солідаристська Спілка

Група
КатегоріяГрупа за інтересами
ТериторіяВсеукраїнська
Кількість учасників20
Web сайтwww.oleksaruss.wordpress.com

Всього повідомлень: 6, Останнє: П'ятниця, 00:25, 29.01.16 →
Всього повідомлень: 3, Останнє: Вівторок, 18:33, 22.04.14 →
Всього повідомлень: 4, Останнє: Субота, 10:47, 18.02.12 →
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.
Групи допоможуть Вам знайти людей за інтересами, зібрати однодумців в одному місці, спілкуватися з ними, об'єднуватися навколо досягнення однієї мети