Організація Українських НаціоналістівНовини

Четвер, 20:13, 16.07.09

Президенту України
Віктору Ющенку

ЗВЕРНЕННЯ

26 червня 2009 р.Б. Верховна Рада України дружно (За - 358, Проти - 0, Утрималися - 0, Не голосували - 82, всього присутні - 440) проголосувала за закон № 3682 "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі - Закон), яким закладена основа для ревізування положень частин четвертої та п'ятої ст. 41 Конституції України щодо непорушності права приватної власності та примусового відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності лише як виняток.
Дуже дивує той факт, що того самого дня Президент України виступив з рішенням підписати цей закон, але далі настає повна тиша. Згідно з регламентом Президент вже мав би його підписати або накласти вето - ані того, ані іншого не було зроблено за останні 3 тижні. Причому, якби закон був підписаний, то мав би з'явитися у пресі - цього теж немає. Якщо навколо тиша - то це вже означає, що щось не так.

Залучаючи висновок Верховного Суду, а також інші правові документи, спробуємо наразі розкрити суть новоприйнятого Закону, тобто спробуємо віднайти, що він собою являє і з чим його їдять.

Порядок викупу земельних ділянок для суспільних потреб та їх відчуження з мотивів суспільної необхідності вже є врегульованим положеннями чинного земельного законодавства – Земельного кодексу України (далі – ЗК).
Новоприйнятий Закон, прикриваючись метою визначити цей порядок, насправді покликаний підлаштувати законодавство під потреби олігархів.

Так, згідно ст. 147 ЗК примусове відчуження земельних ділянок застосовується лише як винятковий захід у разі введення воєнного чи надзвичайного стану, а також за умов повного відшкодування їх вартості.
Чинний ЗК (ст. 147) передбачає гарантії надання іншої земельної ділянки в разі її примусового відчуження. Натомість, зміни до ЗК, а саме ст. 147, які передбачені Законом, ці гарантії скасовують. Згідно Закону примусове відчуження землі обумовлюється вже "нагальною необхідністю" задоволення не тільки загальнодержавних інтересів, а й регіональних. Розширення підстав примусового відчуження земельних ділянок з-під приватної власності є порушенням ст. 22 Конституції України, оскільки звужується обсяг існуючих прав власників.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону таке примусове відчуження допускається "лише в разі, коли будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників". Проте таке визначення потребує проведення судової експертизи, що в Законі "забули" передбачити.

Закон вносить суттєві зміни до переліку підстав для викупу земельних ділянок, передбачених у ст. 146 ЗК. А саме:
1. Вже не "під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення", а просто "розташування об'єктів природно-заповідного фонду".
2. Замість "під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення" визначено такий вичерпний перелік об'єктів: "створення міських парків, майданчиків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ".
3. Натомість додано такі підстави:
- "розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин";
- "будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва".
Серед підстав для примусового відчуження є "розміщення об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення".
Яких саме об'єктів та споруд? Кому вони будуть належати?

Згідно ст. 41 Конституції України відшкодування вартості об’єктів права приватної власності має бути повним у випадку примусового відчуження. А Закон, нехтуючи цим положенням Конституції України, а також скасовуючи відповідні положення ст. 351 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 147 ЗК, передбачає відшкодування вартості об’єктів лише у розмірі, що визначається "експертно-грошовою оцінкою, проведеною відповідно до закону". Суб'єкти такої оцінки "визначаються органом державної влади чи місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом". Власник, звісно, має право самостійно залучити експерта, за власні кошти. Причому незрозуміло, яким саме законом регулюватимуться ці питання (на сьогодні є лише постанова КМУ "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок" від 11 жовтня 2002 р.Б.), а тому неясно, чи матиме грошова оцінка об'єкта експертом, що залучений власником, якесь правове значення, чи тільки рекомендаційне, як, наприклад, громадська екологічна експертиза. Ч. 5 ст. 18 Закону регулює порядок попереднього повного відшкодування об'єктів, проте сам обов'язок такого повного відшкодування ніде в Законі не зазначається.

Отже, власник, об'єкт права власності якого відчужується, не матиме жодних гарантій, що відшкодування за ці об'єкти буде надане у повному обсязі.

В частині прав особи на отримання земельної ділянки на заміну вилученої положення Закону є суперечливими. Пропонується вирішення питань про надання іншої земельної ділянки віддати на розсуд органу, який ініціював її вилучення. Ч. 6 ст. 4 Закону передбачає, що "примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки". Проте в цьому Законі відсутні норми, які б регулювали надання власнику рівноцінної земельної ділянки на заміну відчуженої: стаття 14, в якій йде мова про надання у власність рівноцінної ділянки чи об'єктів, розташованих на ній, стосується лише випадку викупу.

В Законі дається визначення поняттям "викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб", "примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності", а також "відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності", яке включає два попередніх поняття. Проте Закон оперує цими поняттями досить вільно. А саме, у ст. 5 викуп та відчуження ототожнюються; суперечливою є фраза "викуп земельної ділянки з підстав, які допускають примусове відчуження". А підстави для викупу і примусового вилучення об'єктів взагалі не розмежовуються.
І начебто все нормально: викуп земельних ділянок та інших об'єктів здійснюється лише за згодою власника. Проте згідно ст. 18 Закону незгода власника щодо викупу об'єкта права його власності є підставою для звернення органу до суду із позовом про примусове відчуження даного об'єкта.

Ст. 16 Закону теоретично мала б гарантувати повернення відчуженого об'єкта попередньому власнику у разі, коли потреба у використанні цього об'єкта відпала. Однак ч. 1 ст. 16 формулюється наступним чином:
"У разі якщо потреба у використанні земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, викуплених для суспільних потреб чи примусово відчужених з мотивів суспільної необхідності відпала, орган, який прийняв рішення про викуп цих об’єктів, протягом місяця з дня, коли йому стало відомо чи повинно було стати відомо про це, приймає відповідне рішення."

"Відповідне рішення", зрозуміло, може бути яким завгодно.

Цей Закон ще раз порушує Конституцію України, згідно якої ані місцеві державні адміністрації, ані органи місцевого самоврядування не наділені правом приймати рішення щодо загальнодержавних інтересів і потреб.

Ч. 3 ст. 16 Закону передбачає можливість розгляду в суді разом з питанням про примусове відчуження земельної ділянки і питання про знесення житлового будинку, розміщеного на цій ділянці. Однак у ч. 5 ст. 351 чинного ЦК забороняється знесення житлового будинку до забезпечення особи, яка проживала в ньому як власник, та членів її сім’ї, житлом. Натомість, запропонована Законом редакція цієї статті такої заборони не містить і альтернативи цьому не передбачено, що є посяганням на конституційне право особи на житло.

Передбачалося, що цей Закон допоможе Кабінету міністрів України вести підготовку до проведення у нашій країні "Євро-2012", а також розв'яже деякі питання щодо будівництва об'єктів транспортної інфраструктури. Але ось що ми маємо насправді.

1. Порушення ст. 22 Конституції України недопустимим звуженням обсягу існуючих прав і свобод громадян.
2. Плутанина в термінах закону, з чого випливає можливість неоднозначного тлумачення добровільного викупу і примусового відчуження.
3. Зміни переліку підстав відчуження, зроблені вочевидь не на користь інтересів населення.
4. Порушення ст. 41 Основного закону щодо повного відшкодування вилученого об'єкта, відсутність гарантій такого повного відшкодування.
5. Суперечливий порядок надання нової земельної ділянки замість відчуженої.
6. Повна відсутність гарантії повернення земельної ділянки чи іншого об'єкта, що був відчужений, у разі припинення потреби використання цього об'єкта.
7. Нехтування положеннями Конституції про те, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не наділені правом приймати рішення щодо загальнодержавних інтересів і потреб.
8. Порушення конституційного права громадян на житло, а саме - скасування гарантії, передбаченої ЦК, на отримання нового помешкання власником житла перед знесенням цього житла.

У зв’язку із вищезазначеним, а також користуючись ст. 102 Конституції України, яка визначає Президента України як Гаранта Конституції України, вимагаємо:
1. Невідкладно і публічно прояснити позицію Президента України по закону № 3682.
2. Президенту України ветувати закон № 3682, разом із тим докласти максимум зусиль задля недопущення подолання вето Верховною Радою України.

Пресова служба
Запорізької обласної організації
Організації Українських Націоналістів

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.
Групи допоможуть Вам знайти людей за інтересами, зібрати однодумців в одному місці, спілкуватися з ними, об'єднуватися навколо досягнення однієї мети