Народний Рух УкраїниНовини

Субота, 10:30, 10.12.11

Геннадій Удовенко: «Ми очевидці того, як влада розправляється з основними стандартами в галузі прав людини»

Як, на Вашу думку, протягом 20 років Незалежності змінювалась ситуація із правами людини в Україні? Які, на Вашу думку, основні досягнення України в цій сфері можна назвати?


Геннадій Удовенко: Питання, поз’язані із захистом прав людини на сьогоднішній день не мають першочергового значення ні для президента України, ні для Уряду. Можливо, Президент і виступить з нагоди відзначення цього дня, проте, мало б бути урочисте засідання за участі провідних правозахисних організацій та громадськості. На жаль, ще при жодному Президенті Міжнародний день захисту прав людини широко не відзначався. Як народний депутат України я звертався і до Леоніда Кучми, і до Віктора Ющенка з пропозиціями щодо проведення відповідних заходів, але, як виявилося, в незалежній українській державі проблеми захисту основних прав і свобод людини і громадянина не мають першочергового значення. В цьому відношенні ми є не тільки спадкоємцями каральної радянської системи, але, до певної міри і її виконавцями. Прикладом цього є засудження Юлії Тимошенко за статтею, закріпленою ще в радянському кримінальному кодексі.

З іншого боку, в чинній Конституції розділ, присвячений правам людини повністю відповідає провідним світовим документам в сфері захисту прав людини, зокрема Декларації про права людини, Європейської конвенції з прав людини. Конституція України в контексті забезпечення прав людини є однією із найкращих.

Це, що стосується положень, інше питання – як вони реалізовуються. Сьогодні ми є очевидцями того, як влада, і так звані правоохоронні органи розправляються з основними стандартами в галузі прав людини.

Зокрема, стаття 39 Конституції України зазначає, що громадяни України мають право збиратися вільно без зброї. При цьому вони мають повідомити, не просити дозвіл, а саме повідомити місцеві органи влади для того, щоб ті забезпечили порядок при проведенні цього заходу. Сьогодні ж ми є свідками прямого порушення конституційного права на мирні зібрання. Не зрозуміло, чим загрожують національній безпеці України палатки голодуючих чорнобильців навпроти Кабінету Міністрів. Їм свавільно заборонили встановлювати ці палатки і люди змушені голодувати просто неба. В цьому контексті неможливо забути, як зносили палатки у Донецьку, як це призвело до загибелі людини, про заборону відзначення 20 річниці Незалежності України тощо. Це порушення найелементарніших норм прав людини. Постає питання, чому досі не прийнятий закон України «Про мирні зібрання»? Я протягом трьох депутатських каденцій тричі подавав відповідний законопроект, проте, на жаль, він не був підтриманий Верховною Радою ні при Кучмі, ні при Ющенкові. В підсумку, якийсь суд приймає рішення про заборону проведення святкових заходів до Дня Незалежності на Майдані.

А що конкретно, на Вашу думку, є найбільш проблематичним в царині захисту прав людини в Україні на сьогоднішній день?

Г.У.: Сфера наступу на права людини в Україні дуже широка. Насамперед я завжди наводив цифри, згідно з якими ми отримали від СРСР армію чисельністю 1 млн. 200 тис чол. Ми скоротили її до 150 тис. особового складу. Це – армія, котра має захищати Незалежність української держави. А так звані, правоохоронні органи, «омони», «беркути», «соколи», мають чисельність 800 тис. Сьогодні ми прекрасно бачимо їхню «бурну діяльність».
Чи є на вашу думку порушенням прав людини проведення виїзних судових засідань в СІЗО, що проводяться у справі Юлії Тимошенко?

Мені важко коментувати судове засідання. З точки зору на удар по іміджу України свою роль воно зіграло. Людина засуджена, хвора, не може вийти з камери, а суд приймає ще якісь карні рішення! Такий сором важко було передбачити! Європейська інтеграція, завдяки суду над Тимошенко сьогодні під загрозою. Можливо, комусь це і вигідно у владі.

Як відомо, український кримінальний кодекс передбачає покарання у вигляді позбавлення волі за цілий ряд злочинів, за які в багатьох європейських країнах передбачено штрафи або громадські роботи. Які напрямки гуманізації українського кримінального законодавства Ви бачите в контексті забезпечення прав людини?

Г.У.: По-перше, вона однозначно потрібна. Необов’язково людину відправляти в тюрму і таким чином формувати нових злочинців. Ми повинні продумати якісь альтернативні покарання, використати європейський досвід. Друге - наша судова система ще радянська, каральна. Головне – це реформа судової системи. Вона функціонує таким чином, що людині сьогодні важко забезпечити захист своїх прав. Це ми бачимо на прикладі Юлії Тимошенко.

Мене дуже непокоїть проблема застосування тортур, особливо під час арешту та утримання людини в СІЗО, де дуже часто просто вибивають зізнання у тому, що на неї вішають каральні органи. Відомі цифри, щодо того, що третина засуджених, котрі відбувають покарання у місцях позбавлення волі засуджені помилково. І саме це потрібно реформувати. Україна підписала конвенцію ООН проти застосування тортур та нелюдського поводження і Європейську конвенцію з цього питання. Нам у спадок з радянських часів дістався принцип вимоги від правоохоронних органів високого рівня розкриття злочинів – близько 50 % всіх злочинів мають бути розкриті. Від європейських правоохоронців не вимагають таких показників. На приклад, в Австрії це 23 %. Це говорить про те, що морально, той слідчий, котрий має перед собою завдання розкрити злочин будь-якими засобами буде домагатись цих показників. Застосування тортур – це безперечно страшна практика, з якою необхідно боротися.

Коментарі

мы прав не имели,так как ни когда не боролись за них... мы не знаем и не помним запах крови. Мы типличные....что мы хотим...?... говорить о правах ?.. разьве что можновладцив.......
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.
Ведіть обговорення в партіях, ставте оцінки їх програмами, висловлюють підтримку, слідкуйте за їх рейтингами