Народний Рух України → Програма

Регіони
Підтримують: 0 Проти: 0
Самоврядування в Україні. Однією з підвалин демократичного ладу, формою якнайширшого залучення громадян до вирішення суспільних справ є місцеве самоврядування, яке має розвиватися на основі Конституції України, а також ратифікованої Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування. Рух виступає за реальне становлення місцевого самоврядування на базі територіальної громади як найбільш децентралізованої складової влади в Україні, за забезпечення його основних автономій (організаційно-правової, кадрової та матеріально-фінансової), за чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, за максимальну реалізацію принципу субсидіарності - передання владних повноважень на той найближчий до громадянина рівень, який здатний забезпечити їх ефективне виконання. Рух виступає проти спроб виконавчої влади безпосередньо керувати органами місцевого самоврядування, визначати структуру та штати виконавчих органів і апарату рад. Рух вважає за недоцільне поєднувати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Головною проблемою місцевого самоврядування в Україні залишається невреґульованість питань його бюджетного забезпечення. Рух переконаний, що місцеве самоврядування повинно мати свою матеріальну базу та сферу власності, на яку може поширюватися його управлінський вплив. Місцеві бюджети мають бути максимально наближені до реалізації конституційного права щодо їхньої самостійності, самодостатності за рахунок створення реально ґарантованої бюджетної бази, в тому числі шляхом законодавчого закріплення за місцевими бюджетами загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Необхідно здійснити перехід до самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів на основі довгострокових нормативів бюджетної забезпеченості із вжиттям державою заходів для вирівнювання бюджетів, які не забезпечені належними бюджетними надходженнями.
Рух вважає, що у правовому полі місцевого самоврядування необхідні законодавчі акти, скеровані на реґулювання процесів управління комунальною власністю, майнових відносин, вирішення матеріальних, фінансових, кадрових питань суб’єктів комунальної власності. Разом з необхідністю чітко розмежувати власні і делеговані повноваження органів самоврядування Рух вважає за доцільне запровадити договірний характер делегування повноважень, яке має супроводжуватися як наданням відповідних матеріальних та фінансових ресурсів, так і взаємними зобов’язаннями щодо їх виконання.

Формування організаційно-правових та фінансово-економічних основ місцевого самоврядування повинне вирішити принципову проблему, яка полягає у створенні дієздатних та самодостатніх територіальних громад.

Рух переконаний, що для подальшого розвитку місцевого самоврядування доцільно: зміцнити відповідну законодавчу базу згідно з Програмою державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування в Україні; забезпечити узгодженість реформаторських процесів у проведенні адміністративної реформи, а також у царині реґіональної політики та розвитку самоврядування; чітко розмежувати сфери відповідальності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо надання державних і громадських послуг; реформувати міжбюджетні відносини; підвищити роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевого самоврядування; розробити систему реальних мінімальних соціальних стандартів; забезпечити становлення системи фінансового вирівнювання та формування і ефективне функціонування комунальної власності територіальних громад; удосконалити систему державного нагляду і контролю за фінансово-економічною діяльністю місцевого самоврядування відповідно до нових міжбюджетних відносин.

>Рух вважає, що реґіональна політика в Україні повинна бути спрямована на розв’язання основних завдань, що стоять перед державою. Її метою має бути зміцнення цілісності держави, пріоритет національних інтересів перед реґіональними і місцевими, вирівнювання економічного розвитку реґіонів та їх здатності забезпечувати єдині стандарти соціальної політики держави. Рух оцінює як передчасну ідею запровадження поряд з місцевим також і реґіонального самоврядування. Спочатку необхідно забезпечити реальний розвиток місцевого самоврядування на рівні територіальної громади, тоді - запровадження деконцентрації виконавчої влади через передання її місцевим органам більших повноважень. Лише після досягнення цих цілей можливо розглядати способи запровадження реґіонального самоврядування відповідно до сучасних західноєвропейських моделей.

Рух переконаний, що розв’язання проблем регіональної політики потребує консолідації зусиль усіх ланок влади - центральної та регіональної, місцевого самоврядування, вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, активної участі громадян у вирішення публічних справ.
Екологія
Підтримують: 0 Проти: 0
Екологiчна безпека. Україна перебуває у станi значного антропогенного порушення та техногенної перевантаженості території, обумовленої технологiчною вiдсталiстю промисловостi i сiльського господарства та Чорнобильською катастрофою. Неефективно використовуються природні ресурси; широко застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі технології; практично неконтрольованим є ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; мають місце негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.

Загроза втрати сприятливого для проживання людей довкілля, а отже – вимирання населення, - ставить проблему екологiчної безпеки в Україні в ряд найсерйозніших.

У мiжнародному аспектi екобезпека обумовлює плiдну основу для спiвпрацi й розвитку життєдiяльностi, оскiльки вимагає об’єднання зусиль усiх країн заради збереження загальнолюдських екологiчних цiнностей. Екологiчної безпеки не можна досягти в односторонньому порядку, вона вимагає стабiльних стосункiв мiж державами на мирнiй основi.

В системi нацiональної безпеки екологiчнi загрози мають як навмисний (екологiчна агресiя), так i ненавмисний характер (транскордоннi переноси).

Усунення можливостi екологiчної агресiї - навмисного впливу на якiсть навколишнього середовища - передбачається мiжнародними угодами, що забороняють навмисну манiпуляцiю природними процесами (динамiкою, будовою чи структурою Землi та космiчного простору), вiйськовий напад на дамби, греблi та ядернi електростанцiї, використання у ходi вiйни бiологiчних речовин тощо. Для уникнення цих загроз необхiдно:
– Верховнiй Радi України ратифiкувати всi мiжнароднi конвенцiї та протоколи, якi виключають можливiсть здiйснення екоагресiї;
– домагатися приєднання до мiжнародних документiв з екобезпеки всiх держав свiту;
– встановити суворий контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров’я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;
– сприяти створенню екологічних союзів держав з метою ґарантiй екологiчної безпеки на реґiональному i глобальному рiвнях;
– впроваджувати контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля;
– знижувати антропогенні навантаження, ліквідувати наслідки шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище;
– впроваджувати у виробництво екологічно безпечні технології;
– реалізовувати заходи щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи;
– не допускати ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;
– запровадити кримінальну відповідальність посадових осіб за неправдиве чи несвоєчасне інформування громадян про екологічні катастрофи.

Запобiгання ненавмисному впливу на навколишнє середовище України. Можливi такi різновиди глобальних екологiчних небезпек: змiна клiмату, пiдняття рiвня моря, зростання захворюваності на рак шкiри, обумовленого збiльшенням ультрафiолетового та iншого видiв опромiнення, поява внаслiдок глобальних катастроф екологiчних бiженцiв.

Для уникнення цих загроз необхiдно:

– розробити прогноз можливих наслiдкiв впливу глобальних екопроблем на економiку України;
– виробити нацiональні заходи щодо адаптацiї народного господарства до глобальних змiн навколишнього природного середовища;
- скоротити лісорозробки у зоні Карпат і забезпечити збереження лісового фонду України;
– брати участь у виконаннi мiжнародних угод з запобiгання глобальних змiн клiмату Землi.

Запобiгання транскордонним екологічним проблемам. Найнебезпечнiшими транскордонними екопроблемами є: перенесення атмосферними потоками забруднюючих речовин, забруднення вод прикордонних рiчок, скидання паводкових вод на територію України, перенесення з-за кордону епiдемiй та захворювань, великомасштабнi техногеннi катастрофи, транспортування через нашу територiю, iмпорт i поховання особливо небезпечних, токсичних та радiоактивних вiдходiв та деякi iншi.

Для уникнення цих загроз необхiдно:
– розробити заходи для мiнiмiзацiї збиткiв, викликаних транскордонними екопроблемами;
– розробити систему облiку збиткiв вiд транскордонних екопроблем та укласти спецiальні угоди у цiй сферi з прикордонними державами;
– приєднатися до вiдповiдних конвенцiй i протоколiв, що укладалися в межах Європейської економiчної комiсiї ООН;
– брати участь у розробцi i виконаннi угод щодо транскордонних рiчок i морiв.

Вiйськова безпека. Вiйськова безпека України повинна базуватися на системi ґарантiй, якi б виключали можливiсть використання вiйськової сили ззовнi чи загрози її використання на шкоду нацiональним iнтересам України.

Структурними елементами вiйськової безпеки України мають стати її вiйськово-полiтичний стан та обороноздатнiсть. Вiйськово-полiтичне становище України в реальнiй вiйськово-полiтичнiй ситуацiї в Європі i свiтi слiд оцiнювати з позицій дотримання її iнтересiв та в плані геополiтичних факторiв. Саме з цих позицiй внаслiдок загальної нестабiльностi та «вакууму сили» в Схiднiй Європі i в умовах iснуючих територiальних претензiй Україна має забезпечувати свою обороноздатнiсть шляхом лiквiдацiї зовнiшньої загрози вiйськовими засобами. Проблема полягає в тому, що Україна не має достатньо ресурсiв для створення такої вiйськової могутностi, яка б усунула зовнiшнi загрози тiльки вiйськовими засобами. Тому забезпечити власну нацiональну безпеку Україна може, лише ефективно поєднуючи зовнішньополітичні та військові ґарантії.

Для забезпечення обороноздатності України важливу роль відіграє ідейний та моральний стан Української армії. Виховання патріотизму, готовності до самопожертви в ім’я Українського народу, викорінення ганебних явищ дідівщини, морального приниження, успадкованих від радянських часів, є важливими завданнями розбудови Української армії. Тому Рух сприятиме ефективному функціонуванню соціально-психологічної служби Збройних Сил України.

Нагальною потребою часу є військова реформа. В основі військової реформи в Україні повинні лежати такі принципи:
– пріоритет несилових засобів вирішення міждержавних конфліктів;
– зміцнення демократичного цивільного контролю над військовою сферою;
– реалізм в оцінках воєнних загроз, наявних сил та засобів, ресурсів, дієвості міжнародних механізмів, зміцнення партнерської довіри, можливості впливу України на загальноєвропейські процеси;
– пріоритетний розвиток сил і засобів, зорієнтованих на виявлення загроз і стримування конфліктів на ранніх стадіях;
– уникнення структурної надмірності та дублювання структур;
– поліфункціональне використання та достатність сил і засобів;
– єдині стандарти соціальних ґарантій для всіх силових структур;
– поетапне досягнення сумісності з арміями країн-партнерів;
– максимальне збереження ефективно діючих військових механізмів, недопущення падіння боєздатності війська в ході реформування;
– спрямування ресурсів, які вивільняються при скороченні недієздатних структур, на вирішення пріоритетних завдань реформування.
ЖКГ
Підтримують: 0 Проти: 0
Туризм та відпочинок
Підтримують: 0 Проти: 0
Армія
Підтримують: 0 Проти: 0
Вiйськова безпека. Вiйськова безпека України повинна базуватися на системi ґарантiй, якi б виключали можливiсть використання вiйськової сили ззовнi чи загрози її використання на шкоду нацiональним iнтересам України.

Структурними елементами вiйськової безпеки України мають стати її вiйськово-полiтичний стан та обороноздатнiсть. Вiйськово-полiтичне становище України в реальнiй вiйськово-полiтичнiй ситуацiї в Європі i свiтi слiд оцiнювати з позицій дотримання її iнтересiв та в плані геополiтичних факторiв. Саме з цих позицiй внаслiдок загальної нестабiльностi та «вакууму сили» в Схiднiй Європі i в умовах iснуючих територiальних претензiй Україна має забезпечувати свою обороноздатнiсть шляхом лiквiдацiї зовнiшньої загрози вiйськовими засобами. Проблема полягає в тому, що Україна не має достатньо ресурсiв для створення такої вiйськової могутностi, яка б усунула зовнiшнi загрози тiльки вiйськовими засобами. Тому забезпечити власну нацiональну безпеку Україна може, лише ефективно поєднуючи зовнішньополітичні та військові ґарантії.

Для забезпечення обороноздатності України важливу роль відіграє ідейний та моральний стан Української армії. Виховання патріотизму, готовності до самопожертви в ім’я Українського народу, викорінення ганебних явищ дідівщини, морального приниження, успадкованих від радянських часів, є важливими завданнями розбудови Української армії. Тому Рух сприятиме ефективному функціонуванню соціально-психологічної служби Збройних Сил України.

Нагальною потребою часу є військова реформа. В основі військової реформи в Україні повинні лежати такі принципи:
– пріоритет несилових засобів вирішення міждержавних конфліктів;
– зміцнення демократичного цивільного контролю над військовою сферою;
– реалізм в оцінках воєнних загроз, наявних сил та засобів, ресурсів, дієвості міжнародних механізмів, зміцнення партнерської довіри, можливості впливу України на загальноєвропейські процеси;
– пріоритетний розвиток сил і засобів, зорієнтованих на виявлення загроз і стримування конфліктів на ранніх стадіях;
– уникнення структурної надмірності та дублювання структур;
– поліфункціональне використання та достатність сил і засобів;
– єдині стандарти соціальних ґарантій для всіх силових структур;
– поетапне досягнення сумісності з арміями країн-партнерів;
– максимальне збереження ефективно діючих військових механізмів, недопущення падіння боєздатності війська в ході реформування;
– спрямування ресурсів, які вивільняються при скороченні недієздатних структур, на вирішення пріоритетних завдань реформування.

Забезпечення потреб оборони. Для вирiшення цiєї проблеми вiйськово-економiчної безпеки потрiбно:
– на науково обґрунтованiй основi визначити потреби оборони України та засоби їхнього задоволення;
– здiйснити структурний аналiз вiйськово-промислового комплексу на територiї України i розробити програму його конверсії та реорганiзацiю в оборонну промисловість України;
– орiєнтувати оборонну промисловiсть на спiвпрацю з європейськими оборонними структурами у забезпеченнi безпеки України.

Забезпечення полiтичних основ військової безпеки. Для досягнення потрiбного рiвня обороноздатностi, спроможного ´ арантувати нацiональну безпеку України, замало самих лише військово-технічних чи оборонних заходiв. Вирiшальну роль мають вiдiграти вiйськово-полiтичнi рiшення, зокрема:
– створення правової системи, державних та громадських iнституцiй, що забезпечують цивiльний контроль за дiяльнiстю збройних сил та вiйськовим будiвництвом;
– створення структур цивiльного опору для пiдвищення стiйкостi оборони через її децентралiзацiю та автономнiсть;
– уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;
– побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;
– забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Демографiчна безпека. Протягом останнiх рокiв в Українi склалася загрозлива демографiчна ситуацiя. Зросла смертнiсть, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку; припинилося збiльшення середньої тривалостi життя, порушилася демографiчна структура в бiк старiння населення; значно знизилася народжуванiсть, що зумовило виникнення явища депопуляцiї; мiграцiя набула нерацiонального змiсту.

Зберiгається досить високий показник смертностi немовлят, що є однiєю з важливих медико-демографiчних характеристик стану здоров’я населення. Головними ознаками демографiчної кризи є несприятливi змiни не лише в кiлькостi, але й в якостi населення. Демографiчна криза - наслiдок кризи в основних сферах життя суспiльства, виникнення i загострення суперечностей, вiдсутнiсть розв’язання яких великою мiрою впливає на демографiчний процес. Українська нацiя постала перед загрозою вимирання.

Для забезпечення демографiчної безпеки України необхiдно:
– розробити i цiлеспрямовано впроваджувати в життя довготривалу Державну програму розвитку української нацiї;
– послiдовно реалiзовувати на рiвнi держави ефективну демографiчну полiтику, спрямовану на розширене вiдтворення населення, формування оптимальної величини сiм’ї;
– вирiшувати соцiально-економiчнi проблеми в державi через призму демографiчної безпеки, збереження генофонду нацiї;
– визначити прiоритетним завданням держави i суспiльства захист материнства та дитинства, якiсне покращення здоров’я населення;
– проводити мiграцiйну полiтику в iнтересах Української держави, створювати умови для повернення українцiв в Україну.

Iнформацiйна безпека. На сучасному етапi розвитку цивiлiзацiї iнформацiя дедалі бiльше стає виробничим ресурсом. Без доступу до джерел iнформацiї та ефективного її використання неможливо забезпечити ефективнiсть економiки України взагалi й iнтеґрацiю її в свiт зокрема. Така роль iнформацiї в суспiльствi вимагає захисту нацiональних iнтересiв у сферi iнформацiї. Рух вважає, що має бути розроблена i здiйснюватися державна полiтика в галузi iнформацiї з метою послiдовної iнтеґрацiї України у свiтовi iнформацiйнi потоки.

Україна великою мiрою iзольована вiд iнформацiї з навколишнього свiту, так само як i свiт мало отримує iнформацiї про Україну. Вiдсутнiсть реального ефективного доступу до iнформацiї завдає значних втрат в економiцi, полiтицi, науцi. Обмеженiсть джерел iнформацiї дозволяє манiпулювання нею, що призводить до вирiшення економiчних та полiтичних проблем в iнтересах окремих суспiльних груп чи навiть iнших держав, а не суспiльства в цiлому. Це спричиняє шкоду внутрiшнiй стабiльностi України та її міжнародним відносинам.
З огляду на iнтеґрацiю в свiтову економiку вiдсутнiсть загальнодоступної правдивої iнформацiї про Україну зменшує можливостi iноземних iнвестицiй та доступу до передових технологiй. Для подолання iнформацiйної iзоляцiї необхідно:
– вжити комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;
– виявити та усунути причини інформаційної дискримінації України;
– усунути негативні чинники порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;
- розробити та впровадити необхідні засоби та режими отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;
– прийняти необхiднi правовi акти про захист iнтелектуальної власностi, приєднатися до мiжнародних угод, якi реґулюють свiтовi стандарти iнформацiйного обмiну;
– розробити i здiйснити державнi програми iнформатизацiї суспiльства, розширювати правовi та технiчнi можливостi доступу громадян до рiзноманiтної iнформацiї;
- зробити загальнодоступною мережу «Інтернет»;
– розмежувати iнформацiю з обмеженим доступом на комерцiйно цiнну iнформацiю пiдприємств та iнформацiю, закриту з мiркувань нацiональної безпеки;
– створити систему ґарантiй доступу до урядової iнформацiї з боку громадян i громадських структур, правовий порядок обмеження доступу до iнформацiї, якщо цього вимагають iнтереси безпеки держави;
– розробити правовi та iнформацiйнi методи контролю засобiв масової iнформацiї з метою запобiгання їхньому використанню на шкоду iнтересам нацiональної безпеки України;
– вжити заходiв до звiльнення українського iнформацiйного простору вiд впливу iнформацiйних засобiв, якi поширюють ворожу щодо України i української нацiї iнформацiю.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.
Ведіть обговорення в партіях, ставте оцінки їх програмами, висловлюють підтримку, слідкуйте за їх рейтингами