ЗВЕРНЕННЯ
до всіх, хто почуває себе українцями, незалежно від національного
походження, мови спілкування чи регіону проживання


В вісімнадцятий рік незалежності українська спільнота увійшла з кількома суттєвими здобутками. Найзначніші з них – усвідомлення себе громадянами незалежної держави, визнання України світом, свобода слова і засобів масової інформації.
Однак слід констатувати, що в 2009 році перед Україною і більшістю з нас постають ті ж проблеми, що й вісімнадцять, десять, п’ять років тому. У вітчизняних владоможців, починаючи з проголошення незалежності в 1991 році, спостерігається унікальна здатність говорити про проблеми, але не вирішувати їх. В українського народу – унікальна здатність терпіти цих владоможців. Вісімнадцять років говоримо про диверсифікацію джерел енергопостачання та енергозберігаючі технології – і нічого не робимо, боремося з корупцією – а вона все наростає, підвищуємо добробут – а він все ніяк не підвищиться. Найбільшого здобутку – усвідомлення себе громадянами незалежної держави, ми досягли скоріше не завдяки, а всупереч владі. Так, в Україні, на відміну від сусідів, є свобода слова і засобів масової інформації, ми можемо вільно висловлюватись і слухати дебати на телебаченні, читати викривальні статті в Інтернет. Але нам, окрім задоволення від усвідомлення демократії, це нічого не дає. Вдесятеро менше обґрунтованих звинувачень на адресу високопосадовця в цивілізованій країні вимусили б його піти у відставку, а нашому – байдуже. Хто назвав їх політичної елітою? Відколи елітність почала визначатись посадою або кількістю незаконно отриманих грошей, а не культурою, інтелектом, служінням суспільству і нації?

То хто ж винен: вони – що такі, чи ми, що таких терпимо?

За все в житті треба платити. І українці платять – за терпіння, за зневіру, за пасивність, за оте сумно відоме «Моя хата скраю». Ви, як окрема особа, збудували свій власний світ і живете в ньому. Честь Вам і хвала, однак може настати момент, коли прийде хтось чи станеться щось, що зруйнує Ваш світ – позбавлять роботи або житла, зруйнують бізнес чи завдадуть шкоди рідним. Це тому, що ми не примусили владу виробити чесні правила гри, убезпечити народ від зовнішніх загроз, це тому, що обираємо нечистих на руку політиканів, а не державних діячів.

Що робити? Усвідомити: перш ніж запитати в України – що вона зробила для мене, запитай у себе – що я зробив для України?

Зробіть найбільше – не стійте осторонь.

Якщо ми усвідомлюємо відповідальність за існуючу ситуацію, адже обираючи владу, робили власний, непримушений вибір – давайте виправляти помилки, зроблені протягом цих вісімнадцяти років. В першу чергу ми говоримо не про впливи людей на владу, а про формування цієї влади людьми.

Для цього вкрай необхідно:

- виробити нові правила державного управління та політичної поведінки, які базуватимуться на ефективності, здоровому прагматизмі, конструктивності, служінні народу та українській ідеї;

- підтримати громадсько-політичних діячів, для яких честь, репутація людей конкретних справ і бажання залишити добрий слід в історії вищі за матеріальні вигоди;

- створити реальні дієві механізми політичної (розпуск, відставка, імпічмент) і кримінальної відповідальності за невиконання обіцянок або злочинні дії.

Наше головне завдання – повернути віру людей у власні сили, віру в те, що від нас усіх залежать зміни в цій країні. Для цього ми готові об’єднуватись з усіма, кому небайдужа доля наших дітей і держави, з тими, хто здатний конкретними справами або вчинком реалізовувати наші спільні ідеї.

Час популізму і критиканства минув.

Минуле є минуле. Настав час дивитись вперед, відкинути зневіру і працювати заради майбутнього.